- •1.Прелмет та завдання історії первісного суспільства.
- •2. Джерела з історії первісного суспільства.
- •3. Хронологія та періодизація історії первісного суспільства( геологічна та археологічна періодизації).
- •2.Геологічна
- •4.Антропологічна періодизація.
- •600 000-35 000 До н. Э.
- •35 000-10 000 До н. Э.
- •7.Виникнення історії первісного суспільства як науки.
- •10.Еволюція приматів.
- •11. Австралопітеки: різновиди, датування, місця знаходження:
- •12. Гіпотези про прабатьківщину людства: азіатська теорія.
- •13. Гіпотези про прабатьківщину людства: африканська теорія.
- •14. Гіпотези про прабатьківщину людства: теорія нетропічного походження .
- •15.Розселення архантропів у Старому Світі . Періоди та шляхи міграцій ( згідно теорії африканського походження гомінід).
- •16. Архантропи: різновиди, датування, місця знаходження.
- •17. Палеантропи: різновиди, датування, місця знаходження.
- •19. Нові трактування часу та місця виникнення людини розумної.
- •20. Расова класифікація.
- •21. Проблема походження та видової єдності рас.
- •23. Праобщина. Проблема датування. Біологічний та соціальний фактори розвитку.
- •1. Остроконечник; отщеп, отделанный в виде длинного острого треугольного наконечника, который, возможно, привязывали к деревянному древку или
- •26. .Позбавлення тваринного егоїзму та початок становлення людських відносин у общині палеоантропів.
- •27.Ранні форми релігії. Археологічні та етнографічні свідоцтва.
- •28.Розвиток мислення та мови.
- •29.Виникнення екзогамії та роду. Дуально-родова організація.
- •31.Господарство та матеріальна культура ранньородової общини у період верхнього палеоліту.(40-6)
- •32.Господарство та матеріальна культура ранньородової общини у період мезоліту.
- •33.Соціальна структура ранньородової общини у період верхнього палеоліту.
- •34.Соціальна структура ранньородової общини у період мезоліту.
- •35.Соціально-економічні відносини у добу ранньородової общини.
- •36.Інститути правління та влади у добу ранньородової общини.
- •37.Народонаселення та його репродукція в епоху ранньородової общини.
- •38.Статево-вікова організація в епоху ранньородової общини.
- •39. Духовна культура в епоху ранньородової общини.
- •40. Становлення виробничого типу господарства та його передумови: біологічна та культурна.
- •41. Гіпотези щодо виникнення скотарства та землеробства
- •42.Пошуки пробатьківщини походження землеробства та скотарства.
- •43. Технологічні та економічні досягнення «неолітичної революції»
- •44. Значення переходу до виробничого типу господарства. Перспективи розвитку землеробських та скотарських суспільств.
- •45. Виникнення надлишкового продукту та становлення соціально-престижної економіки.
- •46. Розподілення та еволюція відношень власності в епоху пізньородової общини.
- •47. Проблема 1 суспільного поділу праці.
- •48. Соціальна структура доби пізньородової общини.
- •49. Народонаселення та його репродукція в епоху пізньородової общини.
- •50. Організація влади в епоху пізньородової общини.
- •51. Духовна культура у епоху пізньородової общини.
- •52. Передумови та причини розкладу первісного ладу.
- •53. Приватна власність: умови появи та етапи розвитку.
- •54. Еволюція сім'ї у час переходу від пізньородової до сусідсько-територіальної общини.
- •55. Міжобщинні відношення у пізньородовій общині та їх значення.
- •56. Суть воєнної демократії та воєнної ієрархії.
- •57. Етапи розвитку воєнних конфліктів та війн.
- •58. Ранні форми експлуатації.
- •59. Позаекономічний примус: суть понятті та різновиди.
- •60. Форми розкладу первісного ладу.
- •61. Органи влади періоду розкладу первісного суспільства
- •62. Шляхи класоутворення та становлення держави.
- •63. Становлення держави: передумови, причини, ознаки.
- •64. Розвиток раціональних знань у первісному суспільстві.
- •65. Доля первісної общини у цивілізованих суспільствах.
- •66. Етнічні та мовні процеси епохи розкладу первісного суспільства.
- •67. Суть "матріархату" та" материнського роду", еволюція поняття.
- •68. Проблема співвідношення понять "рід" та "родова община" .
- •69. Типи общин.
- •70. "Плем'я" та "союз племен" - функції та органи керівництва.
- •71. Становленя первісного мистецтва. Гіпотези про причини розвитку мистецтва.
- •72. Мистецтво палеоліту: відображальне, малих форм. Декоративне.
- •73. Другий суспільний поділ праці.
- •74. Третій суспільний поділ праці.
- •75. Формування " чоловічих"та "таємних союзів чоловіків", їх роль у суспільній організації.
- •76. Причини становлення спадкової влади та поява вождізму.
- •77. Час та причини появи культу предків. Ідеологічні та соціальні корні.
- •78. Причини та час становлення патріархату.
- •79. Патріархальна сім'я та патронімія.
- •80. Співвідношення понять "парний шлюб" та " парна сім'я".
- •81. Кросс-кузенний та матрілітеральний кросс-кузенний шлюб..
- •82. Фратрія-механізм появи та функції.
- •83. Час, причини та значення зникнення великих тварин.
- •84. Локально-промислова група.
- •85. Час повного заселеня людиною світу.
- •86. Ініціація та її значення у статевовіковій організації суспільства.
- •87. Археологічні свідоцтва зародження тотемізму.
- •88. Обрах життя людини у добу раннього палеоліту.
- •89. Синхронізувати епоху дикунства та варварства з відповідною добою по арх. Періодизації.
- •91. Звичаєве право.
65. Доля первісної общини у цивілізованих суспільствах.
66. Етнічні та мовні процеси епохи розкладу первісного суспільства.
Л. Морган розрізняв п’ять послідовних форм сім’ї, кожній з яких відповідав свій порядок шлюбних стосунків: 1. Кровноспоріднена сім’я базувалась на груповому шлюбі між братами і сестрами, рідними і колатеральними. 2. Пуналуальна сім’я в основі своїй мала груповий шлюб декількох сестер, рідних чи колатеральних, з чоловіками кожної з них, причому спільні чоловіки необов’язково були споріднені один з одним і, навпаки. Саме ця форма групового шлюбу, на думку Л. Моргана, і стала фундаментом роду. 3. Синдіасмічна, чи парна сім’я базується на шлюбі окремих пар, але без обов’язкового співжиття. Тривалість союзу залежала від доброї волі партнерів. 4. Патріархальна сім’я в своїй основі має шлюб одного чоловіка з декількома жінками, що супроводжується, зазвичай, затворництвом дружин. Характеристика патріархальної сім’ї – це організація під владою батька певної кількості вільних і невільних людей для обробки землі та охорони стада домашніх тварин. 5. Індивідуальна сім’я, що відповідає моногамному шлюбу, на думку Моргана, не відокремлений один від одного чіткими межами. Навпаки, перша форма переходить у другу, друга – в третю і т. п., зазвичай – непомітно. У становленні людини, розвитку культури значна роль належить мисленню та мові. Утвердження членороздільної мови пов'язане з виникненням людини сучасного типу. Мислення людини зробило істотний стрибок під час переходу від раннього палеоліту до пізнього. У питанні про початок і шляхи формування мовних сімей існують два основні погляди. На думку Столетова, людство спочатку розмовляло багатьма мовами, які на межах колективів поступово переходили одна в одну, але вже наприкінці пізнього палеоліту — початку мезоліту вони концентрувалися у більші групи та мовні сім'ї. Однак більшість вчених вважають, що формування мовних сімей переважно припадало на епоху розкладу первісного суспільства. Цей процес безпосередньо пов'язаний із масовими міграціями та змішуванням населення. У такий спосіб відбувалася диференціація мов деяких великих племен (мов-основ, або прамов) під час розселення, а також неповна асиміляція племінних мов, що згодом спричинило початок нового поділу мови-основи. Незважаючи на різні підходи до цієї проблеми, висловлені погляди не заперечують один одного. Формування мовних сімей могло зародитися у період розширення початкової ойкумени і значно прискоритися в епоху розкладу первісного суспільства. Наприкінці первісної історії вже існували найбільші мовні сім'ї. У Північній та Східній Африці, Передній Азії сформувалася се-міто-хамітська сім'я, до якої належали мови давніх єгиптян, народів семітської (аккадці, вавілоняни, ассирійці, фінікіяни, давні евреї, араби та ін.), кушитської (сомалійці, гала) та берберської груп. На північ від неї утворилася кавказька мовна сім'я, на півдні, в серединній Африці, — сім'я банту, що потім поширилася в усій південній частині Африки.
В Південній Азії виділилися мовні сім'ї дравідів, мунда і монк-хмер, а в Південно-Східній Азії та Океанії — австронезійська (малайсько-полінезійська) сім'я. У Східній Азії сформувалася китайсько-тибетська сім'я, що поділилася на таї-китайську та тибето-бірманську групи. Центральна Азія стала осередком поширення мов алтайської сім'ї (тюркські, монгольські, тунгусо-мань-чжурські народи), що розселилася в Азії. У Південно-Західному Сибіру сформувалися мови уральської (фінно-угро-самодійської) сім'ї. Нарешті, між Балтійським морем і Середньою Азією виникла найбільша в світі індоєвропейська мовна сім'я, до якої, крім кількох мертвих мов давніх цивілізацій, належать сучасні слов'янські, балтійські, германські, кельтські, романські, іранські, індо-арійські, а також вірменська, грецька й албанська. Стосовно мов племен, що заселили окраїни первісної ойкумени і меншою мірою зазнали процесів мовної асиміляції та диференціації (зокрема, австралійців, американських індіанців, низку малих народів Сибіру, багатьох племен Західної Африки), то вони не створили великих сімей.
Сучасні вчені дотримуються такої класифікації мов. За кількістю населення, яке розмовляє тією чи іншою мовами, найбільш представницькою видається індоєвропейська сім'я мов, що склалася в епоху бронзи (рубіж III —II тис. до н.е.). Вона має десять напрямів. Зокрема, до індоарійської сім'ї входять мови гіндустані, бенгалі та Пенджабі. На правах індоарійської гілки сюди ж належить унганська мова і санскрит. Іранський напрям об'єднує перську, афганську, таджицьку, осетинську, курдську та ін. Сюди ж відносять "мертві" мови — давньоперську, пехлеві, скіфську. Литовський напрям (балтійський) об'єднує литовську, латиську, латгальську — на сході Латвії, і "мертву" — прусську мови. Слов'янський напрям має три підгрупи — східнослов'янські, західнослов'янські та південнослов'янські мови.
Другу сім'ю мов називають фінно-угорською (уральською). Вона поділяється на два напрями: а) — угорський, до складу якого належать угорська (мадярська), мансійська (вогульська) та хантийська (остяцька); б) — фінський, куди входять фінська (суомі), естонська, карельська, комі-зирянська, комі-пермяцька, удмуртська, марійська, мордовська мови (мокша, ерзя). Третя сім'я об'єднує тюркські (алтайські) мови. Це турецька, узбецька, азербайджанська, татарська, туркменська, башкирська, казахська, киргизька, чуваська, алтайська та інші — всього понад. » Четверту сім'ю мов називають семіто-хамітською. Тут виділяють семітський, берберський, кушитський і чадський напрями. Найпоширенішою гілкою серед них* вважається арабська мова. П'яту сім'ю мов — кавказьку — становить картвельська (іберійська) гілка, що об'єднує грузинську, занську, сванську мови. Далі — абхазо-адигейська, яка охоплює кабардино-черкеську, адигейську, абхазьку й абазинську мови, а також нахсько-дагестан-ську, до якої належать аварська, лезгинська, лакська, даргинська, чеченська, інгуська та ін. Шоста сім'я — китайсько-тибетська. Це друга група мов після індоєвропейської за кількістю населення, яке нею розмовляє. Вона має дві гілки китайських мов (китайську, або хань, і дунганську, або хуе) і тибето-бірманські мови (бірманську, тибетську). Сьома сім'я мов — австронезійська, — це третя за чисельністю населення, що ними розмовляє. Сюди входять чотири гілки: індонезійська, полінезійська, меланезійська, мікронезійська. Загалом ж загальна кількість мов світу сягає від 2600 до 5000. Точну цифру встановити неможливо через умовності відмінностей між різними мовами та діалектами однієї мови. До найпоширеніших мов світу за кількістю тих, хто ними розмовляє, належать: китайська (800 млн мовців), англійська (350), російська (240), іспанська (120), гінді та близька їй урду (200), індонезійська (130), арабська (127), бенгальська (125), португальська (115), японська (111), німецька (100), французька(90).