62. Шляхи класоутворення та становлення держави.

В залежності від форм влади (таємні чол. союзи, воєнна демократія, ієрархія. бігменство) виділяють 3 основні шляхи класоутворення і становлелення господарства:

1. аристократія

2. плотократія (влада багатих)

3. воєнний шлях.

Аристократичний шлях- заснований на збереженні родо-племінною верхівкою своїх економічних і стлових позицій. що дозволяло їй узурпувати перерозподіл суспільного продукту. Цей шлях базується на внутрішнії і в меншій мірі зовнішній експлуатації.

Плотократія- заснована на висуванні бігменів. які користувалися не спадковою владою, базувалася на кабальництві.

Воєнний шлях- з перетворенням війни в регулярну промисловість, воєнні ватажки спиралися на міць воєнних дружин. базувалася на зовнішній експлуатації і меншою мірою на внутрішній.

63. Становлення держави: передумови, причини, ознаки.

причинами виникнення держави є:

1)  необхідність удосконалення управління суспільством, пов’язана з його ускладненням у результаті розвитку виробництва, поділу праці, зміни умов розподілу продуктів, зростанням чисельності населення і розшаруванням суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи);

2) необхідність підтримання в суспільстві порядку, який забезпечує його соціальну усталеність, що досягається за допомогою загальнообов’язкових соціальних (насамперед юридичних) норм;

3)  необхідність придушення опору експлуатованих мас, які виникли в результаті розшарування суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи);

4)  необхідність захисту території та ведення війн, як оборонних, так і загарбницьких;

5)  необхідність організації значних суспільних робіт, об’єднання з цією метою великих груп людей (у ряді країн Азії й Африки).

Принципи (ознаки) держави:

1. публічна влада, яка розпоряджалася апаратом примусу підрозділялася на законодавчу, виконавчу, судову. На ранньому етапі законодача влада- спадковому правителю. монарху.

Виконавча влада- керувала бюрократичним апаратом чиновників, армією.

Судова влада- судова, поліція, тюрми, органи карального, внутрішнього порядку, органи релігійного культу.

2. становлення державних кордонів і розділення населенням не за родо-племінним, а за територіально-адміністративним поділом.

3. податкова система- з утворенням держави законодавчо закріплена жорстка система оподаткування, вона стала економічною основою політичної влади і спрямована на її утримання.

4. кодифікація права- запис законів.

В епоху первісності суспільство регулювало відносини людей з людьми і колективів на основі звичаєвого права(- сукупність норм відносин сформованих на базі моралі, етики, етнічних традицій).

Державна ідеологія на ранньому етапі становлення фіксувалася- етногонічні міфи. які мали своєю метою відокремлення божеств походження народу і богоданність влади.

64. Розвиток раціональних знань у первісному суспільстві.

У боротьбі за існування досвід людини збагачувався реальними знаннями про рослини й тварин, про рух і сили, про метеорологічні явища, небесні світила і т.д. Накопичені знання й практичні навички, які передавалися з покоління в покоління, створювали первісне тло майбутньої науки. Первісна буденна, повсякденна свідомість була досить ємною щодо змісту. Вона містила дуже багато конкретних знань про те середовище, у якому людина жила, боролася за своє існування, удосконалювала (хоч і повільно) знаряддя праці.

Люди, які жили в тайзі, відмінно знали її закони, природу, поведінку й звички тварин, безпомилково орієнтувалися на місцевості. Помори прекрасно знали морські течії і напрямки вітрів, розташування островів та архіпелагів, чудово орієнтувалися за зоряним небом, знаходячи свій шлях в океані.

На пізніх етапах епохи первісної родової общини з'явилися перші, зародкові форми географічних карт. Географічні схеми, які спочатку креслилися часто просто на землі, зображували стоянки, водойми, місця кочівель, тотемічних святилищ та ін. Особливо цікавими були словесні географічні карти й карти-пісні, в яких послідовно називалися (наспівувалися) гори, скелі, стежини, водойми й відстані у днях шляху між ними.

Наскельні й печерні малюнки дозволяють зробити висновок, що в ті далекі часи люди не тільки добре розрізняли велику кількість видів тварин, але й добре знали їх анатомію. Первісна людина добре знала звички тварин, що дозволило пізніше перейти до їх одомашнення. Першою такою твариною був собака. Пізніше одомашнення тварин сприяло переходу від привласнюючого господарства до відтворюючого. Первісна людина добре зналася і на властивостях рослин, особливо лікувальних, наркотичних і токсичних. Вона не тільки накопичувала знання про флору й фауну, але й намагалася їх класифікувати. Так, ботанічний словник племені хануну (Філіппіни) охоплює близько двох тисяч назв, тисячі видів комах об'єднано в 108 груп, і кожна має свою назву. Первісна людина добре знала анатомію людини, основи медицини, примітивної хірургії: перев'язку, лікування ран і переломів, вивихів, аж до хірургічних операцій на черепі.

Первісна культура була синкретичною, у ній тісно перепліталися пізнавальна, естетична, предметно-практична та інші види діяльності людини. Однак археологічні матеріали не вказують на якісь істотні зміни у сфері духовної і матеріальної культури - зміни, що могли б стати трампліном для гігантського в порівнянні з попереднім етапом стрибка, який був зроблений у наступні періоди історії людства.

Єдиним якісно новим археологічним матеріалом, що з'явився разом з новим біологічним видом людини, є зображення — скульптурні, графічні, малярські, геометричні знаки, а також зразки, створені за схожістю з предметами, що існують у природі. У первісному мистецтві набувають свого розвитку перші уявлення про навколишній світ. Вони сприяють закріпленню й передаванню первинних знань та навичок і є засобом спілкування між людьми, а також засобом боротьби з хаосом у самій людині і людському суспільстві. У первісному суспільстві ледве чи не всі види духовної діяльності пов'язані з мистецтвом і виражають себе через мистецтво. Відкривши для себе зображення, людина "зупинила" мить, здобувши таким чином певну владу над часом; вона нібито започаткувала нову форму буття - буття художньої форми. Мистецтво первісного суспільства є практично єдиним джерелом пізнання духовного життя людини того часу.