32.Господарство та матеріальна культура ранньородової общини у період мезоліту.

Мезоліт тривав з 9 – 5 тис. років до н.е.

Із закінченням льодяникової епохи змінився режим температури, вологи, а відповідно – рослинний і тваринний світ. Своєрідний тундро-лісо-степовий при льодовиковий ландшафт із численними стадами тварин мішеного льодовикового комплексу фауни змінила зональна структура навколишнього середовища, близька до сучасної.

За межами невеличкого льодовика, який залишався в горах Скандинавії, утворилися зони тундри, тайги, широколистяного лісу, напівпустель. Тварини мішаного льодовикового комплексу розселилися в зонах, сприятливих для окремих видів. Зокрема, на території сучасної лісової зони України замість ламутів, волохатих носорогів,бізонів, велетенських оленів з’явилися лісові тури, благородні олені, косулі, кабани, бурі ведмеді. І тільки північні олені, як у льодовиковий час, продовжували свої сезонні міграції крізь цю територію.

Лісові тварини не утворюють великих стад. Тому на них неможливо влаштовувати великі облавні полювання, які відразу давали значну кількість м’яса. Крім того, умови полювання в лісі обмежують обрій мисливця і він бачить тварин лише якусь мить між деревами і кущами. Ці обставини ускладнили процес полювання. До того ж у лісовому біоценозі зменшилася кількість біомаси на одиницю площі. У степових зонах біомаса, насамперед, тваринного світу була зведена нанівець хижацьким мисливством общин пізнього палеоліту. Свого часу внаслідок наступу льодовика населення північних районів переселилося до південних степових і лісостепових зон. Поступово в поза льодовиковій зоні виникла критична палеодемографічна ситуація. Більша частини біомаси була знищена.

Подальша інтенсифікація облавного мисливства не давала бажаних наслідків. З відходом льодовика первісні общини поступово починають розселитись у північні райони. Розпалися міцні, згуртовані колективи мисливців на великих тварин. На їхнє місце прийшли невеличкі, рухливі групи мисливців та збирачів, які в пошуках життєзабезпечуючих ресурсів розселилися по долинах невеликих річок і балок, де археологи знаходять ледве помітні сліди їхнього перебування.

Для подолання цієї кризи ранньопервісне населення розробило кілька інновацій. При полюванні почали широко використовувати лук

і стріли. Мезолітичні луки, що збереглися в торфовищах, виготовлялися з сосни, в’яза, тиса, ясена ат інших порід дерев. Вони мали довжину 150-180 см. Для них використовували стріли довжиною 58-65 см. Помічником мисливця став домашній собака. Збільшилась частка збиральництва й почалось інтенсивне рибальство.

З’явилися спеціалізовані рибальські приладдя: сіті, плетені з кропиви, верші, човни. В історії людства рибальство посідає особливе місце. В палеолітичну добу рибальство існувало, але було обмежене в просторі. Воно, як додаткове джерело харчування, застосовувалось у відносно теплих регіонах. Річ у тім, що в холодних при льодовикових зонах, де були великі енергетичні витрати людського організму, риба виявилась не досить калорійною. Тому енергетичні потреби палеолітичних мисливців при льодовикової зони задовольнялися висококалорійним, жирним м’ясом ссавців. Оскільки при переході до голоцену клімат став значно теплішим, рибальство перестало бути нерентабельним і поширилося на великих територіях.

В мезолітичну добу разом зі змінами в господарській діяльності змінився характер поселень. Із розпадок великих общин зникла потреба в постійних житлах. У мезолітичний час переважають округлі житла легкої конструкції. Поселення мають короткочасний характер.

На Близькому Сході та в Середземномор’ї перехід до голоцену супроводжувався посиленням посухи. Напівстеповий ландшафт, який тут існував під час льодовикового періоду, суттєво не змінився. Склад рослин і тварин практично залишився попереднім, але вони тепер здебільшого концентруються в долинах річок та в оазис. У цих мікрорайонах виникає відносна перенаселеність, що згодом призвела до екологічної кризи.

Первісні люди за традицією починають інтенсифікувати усталені форми господарської адаптації – мисливство і збиральництво. Однак, поряд зі старими формами господарювання, на Близькому Сході та в Середземномор’ї уже в мезоліті починають зароджуватись принципово нові методи культурної адаптації. Інтенсифікація збиральництва сприяла становленню початкових форм землеробства, а інтенсифікація мисливства – скотарства. Цей процес Г.Чайлд визначає як оазисну неолітичну революцію.