- •50. Основні принципи організації оплати праці.
- •51. Форми, види та системи оплати праці.
- •52. Тарифна система оплати праці, її призначення та складові частини.
- •53. Додаткова оплата праці та преміювання працівників за кінцеві результати.
- •54. Завдання і спеціалізація рільництва.
- •55. Структура посівних площ.
- •56. Система сівозмін.
- •57. Організаційно-економічна оцінка структури посівних площ, сівозмін, культур і агротехнічних заходів.
- •58. Організація виробничих процесів при вирощуванні зернових колосових культур.
- •59. Організація виробничих процесів при вирощуванні круп’яних культур.
- •60. Організація виробничих процесів при вирощуванні зернобобових культур.
60. Організація виробничих процесів при вирощуванні зернобобових культур.
Підготовка ґрунту. Основний обробіток ґрунту після стерневих попередників включає лущення стерні і зяблеву оранку. На ґрунтах, засмічених коренепаростковими бур’янами проводять лущення стерні дисковими і лемішними лущильниками, а потім глибоку оранку плугами з передплужниками на глибину 25-27 см. Після збирання просапних культур поле орють плугами з передплужниками. На полях після кукурудзи пожнивні залишки перед зяблевою оранкою обробляють дисковою бороною.
Основною особливістю обробітку ґрунту під зернобобові культури є забезпечення вирівняності його поверхні. Операції з вирівнювання поверхні ґрунту виконують, як правило, восени, тому що горох та інші зернобобові культури сіють ранньою весною, коли грунт ще дуже вологий і не піддається вирівнюванню. Крім того, весняне вирівнювання ґрунту призводить до надмірного його висушування.
У зв’язку з цим при літньо-осінньому обробітку ґрунту необхідно вжити заходів, що забезпечують вирівнювання поверхні ґрунту. Найдоцільніше вирівнювати поверхню ґрунту одночасно з оранкою або ж зразу після неї, застосовуючи комбіновані агрегати.
На початку весни, як тільки грунт дозріє, вологу закривають боронами з шлейфами і проводять глибоку культивацію (10-12 см) з боронуванням. Для рівномірного загортання насіння поверхню поля доцільно вирівнювати шлейфами і прикочувати котками.
Сівба. Для сівби зернобобових культур використовують кілька типів сівалок. Горох, вику, люпин сіють вузькорядними і звичайними сівалками (СЗ-3,6, СЗУ-3,6), а кормові боби – спеціальними кукурудзяними, буряковими та овочевими або рядковими (зерновими) сівалками. Сошники останніх розставляють для широкорядної сівби. У зонах достатнього зволоження горох сіють вузькорядними сівалками (СЗУ-3,6). Верхній висів сівалки СЗУ-3,6 сприяє зменшенню пошкоджень насіння висівним апаратом. Крім того, сівалка СЗУ-3,6 одночасно з сівбою вносить у рядки гранульовані мінеральні добрива.
У південних районах, а також і у вище названих горох сіють рядковим способом рядковими сівалками (СЗ-3,6, СЗА-3,6, СЗП-3,6 та іншими модифікаціями). Сіяти горох необхідно в найкращі строки – як тільки стан ґрунту дозволяє приступити до цієї роботи. Оптимальна глибина загортання насіння 5-7 см. Якщо верхній шар ґрунту не досить вологий, глибину загортання насіння можна збільшити на 1-2 см.
Особливість сівби люпину полягає в тому, що його насіння необхідно загортати на глибину 2-3 см. Його також висівають широкорядним і стрічковим способом, використовуючи для цього сівалки СОН-2,8, СОН-2,8А, СО-4,2, СКОН-4,2, а також переобладнаними зернотуковими сівалками СЗП-3,6, СЗ-3,6.
Кормові боби висівають звичайним рядковим способом і широкорядним. Дуже часто практикують вирощування кормових бобів разом з кукурудзою.
Головними показниками оцінки якості сівби є: своєчасність сівби; рівномірність висіву насіння відповідно до встановленої норми; глибина висіву і рівномірність глибини загортання насіння; додержання заданої ширини міжрядь і прямолінійність рядків; відсутність огріхів, просівів і перекрить; якість обсівання країв поля.
Догляд за посівами. Основними заходами догляду за посівами зернобобових культур є коткування, досходове і післясходове боронування посівів, міжрядний обробіток культур, посіяних широкорядним способом, та боротьба з бур’янами, шкідниками і хворобами культур. Щоб забезпечити контакт насіння з вологим ґрунтом, а значить і дружні сходи, поле зразу після сівби зернобобових культур прикочують котками. Коткувати посіви краще кільчасто-шпоровими котками (ЗККШ-6), які ущільнюючи нижній шар ґрунту, залишають розпушеним верхній.
Посіви гороху вперше боронують середніми боронами(БЗСС-1,0) впоперек сівби через 5-6 днів після сівби; вдруге – по сходах у фазі 3-4 листочків по діагоналі або впоперек рядків легкими боронами (ЗБП-0,6А) або середніми на малих швидкостях трактора.
Посіви люпину і кормових бобів боронують вперше на 4-5 день після сівби, а вдруге – через 5-7 днів після першого. На широкорядних посівах до змикання рядків необхідно провести дво-, триразове розпушування ґрунту культиваторами, які використовуються на догляді за посівами просапних культур.
Збирання врожаю. У зв’язку з нерівномірним достиганням зернобобових культур і самоосипанням та розтріскуванням перестиглих бобів кращим способом збирання є двофазний (роздільний), який використовують при побурінні 70-80% бобів, крім цього використовують однофазний (пряме комбайнування) – при побурінні 90-95% бобів. Скошують рослини на висоті 12-15 см, підбирають і обмолочують валки через три-чотири дні після скошування. Зерно очищають і доводять до стандартної вологості (14%). Культури, які не полягають (люпин, кормові боби) скошують у валки рядковими жатками (ЖВН-6А, ЖВН-6А-01, ЖВР-10, ЖСБ-4,2С, ЖСК-4А, ЖРБ-4,2), а також причіпного лафетною жаткою ЖРС-4,9А. Для скошування гороху використовують жатки ЖБА-3,5, ЖБР-4,2, ЖРБ-4,2, КС-2,1, КЗН-2,1.
Валки зернобобових культур підбирають і обмолочують відразу після достигання насіння й підсихання скошеної маси. Щоб не допустити втрат, не слід допускати надмірного висихання рослин у валках. Запізнення з підбиранням валків приводить до розтріскування бобів і значних втрат насіння за підбирачем.
Для збирання зернобобових культур прямим комбайнуванням використовують комбайни СК-5, СКД-5, СК-6-П, “Дон-1500″. В окремі роки у зв’язку з несприятливими погодними умовами дозрівання зернобобових, особливо люпину, затримується. Тому одержання стабільних урожаїв люпину неможливе без передзбиральної дефоліації або десикації посівів.
Дефоліація - це поступове, аналогічне природному листопаданню, відмирання листя з відтоком поживних речовин до насіння. Завдяки дефоліації збільшується урожай зерна і підвищується його якість.
Десикація - це швидке хімічне засушування рослин без відтоку поживних речовин з відмираючих листків. Десикація дає можливість дещо збільшити урожай за рахунок зменшення втрат при збиранні.
Оптимальний строк дефоліації – фаза “пожовтіння зародку” (блискучий біб), оптимальний строк десикації – фаза “жовті сім’ядолі”.