5.10. Облік основних засобів

Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби. До основних засобів належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, передавальне устаткування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби.

П(С)БО 7 при встановленні критеріїв віднесення матеріальних активів до основних засобів надає перевагу їх призначенню і не висувають обмеження щодо їх вартості.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів та їх зносу у ДП «ДГ «Елітне» передбачені рахунки: 10 “Основні засоби”; та 13 “Знос (амортизація) необоротних активів”.

Основою правильної організації бухгалтерського обліку основних засобів є дотримання принципу їх класифікації.

Основні засоби доцільно групувати за їх функціональним призначенням, галузями, речовим, натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення.

Собівартість основних засобів - це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов'язань), наданої для отримання активу на момент його придбання або створення.

Під справедливою вартістю основного засобу розуміють вартість конкретного об’єкту основних засобів, який може бути отримано в операціях обміну між проінформованими, зацікавленими та незалежними сторонами.

Залишкова вартість являє собою різницю між первісною вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об’єкта. Оцінка по залишковій вартості використовується при розробці планів відтворення основних засобів і для нарахування зносу.

П(С)БО 7 “Основні засоби” передбачено, що підприємства мають право переоцінювати об’єкти основних засобів, якщо їх залишкова вартість відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату переоцінюються всі об’єкти групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Основні засоби на сільськогосподарських підприємствах збільшуються внаслідок надходження їх в господарство в результаті:

• придбання у постачальників;

• виконання будівельно-монтажних робіт;

• виготовлення основних засобів на власному підприємстві;

• безоплатної передачі (надходження) від юридичних і фізичних осіб;

• виявлення надлишків основних засобів в процесі інвентаризації;

• переводу молодняку тварин в основне стадо;

• закладання і вирощування багаторічних насаджень;

• затрат на капітальні інвестиції в земельні ресурси господарства.

Збільшення надходження основних засобів обов’язково повинно бути відображено в тому чи іншому первинному документі.

Для оприбуткування основних засобів використовують такі документи: Акт приймання-передачі основних засобів, Акт приймання-здачі відремонтованих і реконструйованих та модернізованих об’єктів, Акт приймання багаторічних насаджень і передачі їх в експлуатацію.

Для організації обліку і забезпечення контролю за збереженням основних засобів кожному об’єкту присвоюють інвентарний номер. На кожну класифікаційну групу основних засобів відводять певну кількість номерів із резервом, що дає змогу присвоїти номери цієї серії однотипним об’єктам, які надійдуть пізніше. Інвентарні номери в обов’язковому порядку наводяться в первинних документах та реєстрах з обліку основних засобів і є основою для обліку руху окремих об’єктів.

На кожен об’єкт основних засобів, що надходить у господарство відкривають Інвентарну картку обліку основних засобів. З метою автоматизації обліку операцій з основними засобами інформація по кожному об’єкту вводиться у програмний комплекс.

Визначенням непридатності основних засобів, неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту повинна займатися компетентна, постійно діюча комісія. Її склад затверджується наказом по підприємству. Акти на списання основних засобів вміщують в собі дані про первісну вартість об’єкта, суму накопиченого зносу за час експлуатації, вартості одержаних матеріальних цінностей в результаті ліквідації об’єкта, тобто в них є всі необхідні дані для складання бухгалтерських проводок.

На підставі відповідних документів (наряди, акти, тощо) реєструють витрати на ліквідацію об’єкта та виручку у вигляді вартості одержаних при цьому матеріалів, які згідно з накладними мають бути передані на склад під відповідальне зберігання.

Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям основних засобів. Реєстри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

В ДП «ДГ «Елітне» для обліку основних засобів використовують рахунок 10 «Основні засоби», до якого відкривають відповіді субрахунки (додатки ).

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням втрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Відповідно до принципів бухгалтерського обліку вартість необоротних активів має розподілятися протягом всього строку їх експлуатації шляхом списання на звітні періоди, протягом яких ці активи матимуть виробничу користь. Завдання амортизації – розподілити вартість необоротних активів тривалого використання на витрати протягом очікуваного строку експлуатації на основі застосування систематичних і раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки. В цьому визначенні є декілька суттєвих моментів.

Положенням (стандартом) 7 “Основні засоби” рекомендовані для застосування такі методи нарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних активів):

• прямолінійний;

• зменшення залишкової вартості;

• прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивного;

• виробничого.

Для обліку зносу необоротних активів призначено рахунок 13 “Знос необоротних активів”, на якому узагальнюється інформація про нараховану амортизацію та індексацію зносу необоротних нематеріальних і матеріальних активів.

Рахунок 13 “Знос (амортизація) необоротних активів” має такі субрахунки:

131 “Знос основних засобів”

132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”

133 “Накопичена амортизація нематеріальних активів”.

За кредитом рахунку 13 “Знос (амортизація) необоротних матеріальних активів” відображається нарахування амортизації та індексації зносу необоротних активів, за дебетом зменшення суми зносу. На субрахунку 131 “Знос основних засобів”, узагальнюється інформація про знос тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 “Основні засоби”.

На субрахунку 133 “Накопичена амортизація нематеріальних активів” узагальнюється інформація про суму накопиченої амортизації нематеріальних активів.

Аналітичний облік зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів.

Метод прямолінійного списання вартості об’єкта передбачає нарахування амортизації протягом строку його експлуатації. Метод ґрунтується на тих передумовах, що амортизація залежить тільки від тривалості строку служби. Сума амортизаційних відрахувань для кожного періоду розраховується шляхом ділення амортизованої вартості (первісної вартості об’єкту мінус його ліквідаційну вартість) на кількість звітних періодів експлуатації об’єкта. Норма амортизації є постійною.

На досліджуваному підприємстві головним недоліком обліку основних засобів є те, що у деяких документах заповнено не всі реквізити, а також відсутність спеціалізованих форм первинних документів. А у цілому облік відповідає нормативним вимогам.