3. Методика виявлення та обліку кількості шкідників яблуневих насаджень

Облік безкрилих самок зимового п’ядуна, які піднімаються в крону для відкладання яєць проводять на клейових кільцях. Для самок визначають потенційну плодючість прямим шляхом (шляхом розтину і підрахунку яєць в черевці самки) або непрямим (за їх розміром та масі).

Облік гусениць у кроні дерев під час живлення.

Загальний випадок врахування комах в кроні дерева по одній модельній гілці. Облік зимуючих гусениць, що живляться, роблять за однією гілкою першого порядку, взятої з середини крони дерева. Гілку зрізують за допомогою технічних пристосувань і опускають на землю. На підставі вивчення розподілу гусениць в насадженнях, при слабкому об'їдання листя дерев - до 10%, береться 30 дерев, при середньому об'їдання - 20% листя - 20 дерев, і об'їдання понад 30% - 10 дерев. Проводять підрахунок комах. Підраховують кількість гусениць зимового п’ядуна всього, заражених паразитами і хворобами, визначають смертність від хижаків.

Обліклялечок зимового п'ядуна під підстилкою або в грунті. Для обліку стаціонарну пробну площу розбивають на кілька частин по 200 м² (20х10 м) і щорічно враховують одну частину. При обліку підстилку та грунт ретельно переглядають до глибини 20 см, попередньо видаливши кущики та іншу рослинність.

При перегляді підстилки та грунту ретельно вибирають не тільки особин обліковується шкідника, а й інші виявлені види і паразитів. Зібрані лялечки метеликів здорові та уражені. Визначають співвідношення статей та зараженням шкідниками та хворобами. Вираховують кількість лялечок (коконів) на 1 м². (Омелюта, 1986)

Обліки глодової кружкової молі та верхньобокової плодової мінуючої молі.

У березні ІІІ дек. – квітні І дек. (до розпускання бруньок) проводять весняні обстеження для уточнення запасу шкідливих організмів після зимівлі, для уточнення обсягів робіт по захисту рослин. Зібрані зимуючи стадії приносять у приміщення і витримуютб при температурі близько + 20 ºС до закінчення виходу шкідників. Після цього підраховують живих і загиблих, визначаютьб причини загибелі.

У квітні ІІ-ІІІ дек. (розпускання бруньок – зелений конус – початок цвітіння) проводять обстеження для виявлення шкідників, протии яких планують винищувальні заходи до цвітіння дерев та відразу після нього.

На кожному дереві обліковують 100 листків (по 25 з 4-х боків дерева). Щільність молей визначають за кількістю листків з гусеницями в мінах. Ступінь ушкодження визначають за шкало: 1 бал – ушкодженно 10 % площі листя; 2 – до 25 %; 3 – до 50 %; 4 – більше 50 %.

У травні І-ІІІ дек. визначають щільність та заселеність плодових дерев молю. Заселеність дерев міллю встановлюють, оглядаючи дворічні гілки: на кожному обліковому дереві з чотирьох сторін відрізають частини пагонів довжиною 0,5 м (всього 2 м) і обчислюють середню кількість мін на 1 м пагонів облікових дерев. (Кулєшов, 2008)

4. Захист яблуневих насаджень від шкідників

4.1. Суть методів захисту яблуневих насаджень від шкідників

Останнім часом широко практикуються системи інтегрованого захисту рослин, головним напрямом яких є не тотальне винищення шкідливих організмів, а науково обгрунтоване екологічно безпечне регулювання їх розвитку й чисельності. Такі системи містять комплекс організаційно-господарських, агротехнічних, механічних, селекційно-генетичних, біологічних, біотехнічних, хімічних, карвнтин рослин та інших заходів, які послідовно реалізують, починаючи з підбору ділянки для закладення саду, і проводять регулярно впродовж усього періоду його експлуатації. Залежно від грунтово-кліматичних умов, віку, породного, сортового складу насаджень, видового складу шкідливих організмів, епіфітотійної ситуації та інших особливостей, така система, з урахуванням конкретних обставин, може змінюватись. Але в будь-якому разі головним її завданням має бути не тільки досягнення високої технічної та економічної ефективності, а й збереження екологічної рівноваги в агроценозах, обмеження негативного впливу засобів захисту рослин на довкілля, забезпечення стабільного розвитку природного середовища.

Комплекс організаційно-господарських заходів щодо захисту плодових культур включає: знищення опалого листя, навесні до розпускання бруньок; вирізку сухих і відмираючих гілок; лікування ран і дупел, очищення кори; видалення зимових гнізд білана жилкуватого і златогузки; ремонт і розвішування шпаківень та синичників, планування заходів захисту. (Фадеев, 1981)

Агротехнічний метод. Мета агротехнічних заходів з вирощування тієї чи іншої культури — сприяння отриманню найбільшої продуктивності сільськогос­подарських рослин шляхом поліпшення родючості ґрунту та підви­щення стійкості посівів проти шкідливого впливу негативних чинників. Захисна функція агротехнічних заходів виявляється у запобіганні інтенсивному розмноженню багатьох шкідливих організмів, а також реалізації сортових властивостей стійкості рослин та конку­рентної спроможності їх у використанні поживних елементів і воло­ги.

Головну роль у створенні несприятливих для життєдіяльності шкідливих організмів та управлінні динамікою їх популяцій віді­грають насамперед обробіток ґрунту, удобрення, поливи, підготовка саджанців до посадки. Вплив цих заходів потрібно враховувати в су­часному інтегрованому захисті тієї чи іншої культури. (Байдик, 2005)

Селекційно – генетичний метод. Створені селекціонерами сорти й гібриди переважної більшості плодових насаджень характеризуються високим біологічним потенціалом урожайності, яка, на жаль, на практиці реалізується на 40 — 50 %.

Сучасні методи клітинної та генної інженерії, комп'ютерної тех­ніки дають можливість істотно прискорити і зробити плановою се­лекцію на імунітет. Імунітет рослин є біологічною особливістю, що зумовлює вияв у рослин стійкості проти шкідливих організмів. Іс­нують різні форми виявлення стійкості: від повної відсутності ураження (абсолютний імунітет) до слабкого виявлення стійкості (слабко і середньоуражувані сорти). Імунітет — вища форма вияву стійкості. Стійкість рослин зумовлюється двома категоріями імунітету: пасивним і активним.

Біологічний метод. Цей метод захисту рослин ґрунтується на використанні живих організмів або продуктів їхньої життєдіяльності з метою зменшення чисельності та шкодочинності шкідливих організмів і створення сприятливих умов для діяльності корисних видів у агроценозах.

Основні напрямки використання біологічного методу:

• збереження і підвищення ефективності природних ресурсів паразитів і хижаків (ентомофагів);

• збагачення агроценозів корисними організмами. Це здійснюється методом сезонної колонізації, внутрішньо ареального переселення, інтродукції та акліматизації ентомофагів;

• використання патогенних мікроорганізмів (вірусних, бактеріальних, грибних і протозойних); на їх базі нині створено цілу низку біопрепаратів.

Біотехнічний метод. Останнім часом велику увагу приділяють розробленню і застосуванню нових заходів захисту рослин, що ґрунтується на використанні біологічно активних речовин, які забезпечують ріст і розвиток комах та передавання інформації між організмами (хімічну коунікаці). За механізмами дії біотехнічний етод можна розділити на три групи:

1. Регуляція поведінки комах

2. Порушення росту і розвитку комах

3. Порушення генетичної структури популяцій комах.

Регуляція поведінки комах.У захисті рослин найширшого застосування набули статеві фе­ромони — складні хімічні сполуки, які забезпечують зустріч статей. Нині створено синтетичні аналоги феромонів для більшості шкід­ливих видів комах.

Спосіб дезорієнтації розраховано на порушення феромонної комунікації статей за допомогою насичення навколишнього простору синтетичним феромоном. У результаті неспарені самки відкладають незапліднєні яйця, що призводить до зниження чисельності популяції.

Порушення росту і розвитку комах.У регуляції метаморфозу комах провідна роль належить гормонам. Гормонами комах називають речовини, що виділяються безпосередньо в гемолімфу залозами внутрішньої секреції, або ендокринними залозами, які регулюють їхній ріст і розвиток.

Аналоги ювенільних гормонів — ювеноїди порушують нормальний розвиток комах і спричинюють їх загибель чи безплідність. Вони нетоксичні або малотоксичні для комах, діють на них порівняно повільно.

Порушення генетичної структури популяцій комах. Нині розробляють і випробовують генетичні, або автоцидні, засоби захис­ту рослин: введення в популяцію шкідника нежиттєздатних або незапліднених особин, домінування в популяціях самців, моновольтизм шкідників, які зазвичай розвиваються в двох і більше поко­ліннях, і навпаки, використання цитоплазматичної несумісності, отримання бездіапаузних популяцій тощо.

Статева стерилізація комах. Полягає в тому, що на штучному кормі розводять значну кількість комах шкідливого виду. Після цього виконують статеву стерилізацію самців йонізуючими випромінюваннями певних доз. Випуск великої кількості стерилізованих самців шкідника в природну популяцію призводить до різкого зниження чисельності дочір­нього покоління шкідника, оскільки самки після спарювання з ними відкладають нежиттєздатні яйця. (Байдик, 2005)

Хімічний метод. Хімічний метод полягає у використанні пестицидів (хімічних засо­бів захисту рослин), які залежно від призначення поділяють на інсек­тициди (проти комах), акарициди (проти кліщів), інсектоакарициди (одночасно проти комах і кліщів), фунгіциди ( проти грибних хвороб), гербіциди (проти бур'янів), нематоциди (проти фітогельмінтів), ро­дентициди (проти гризунів). Цей метод ґрунтується на застосуванні отруйних речовин, які, потрапляючи в організм комах, спричинюють їх загибель. Інсектициди наносять на корм, на тіло комах, вони про­никають у клітинний сік рослин або в середовище помешкання (грунт, рослина та ін.). Загибель отруєних комах відбувається внаслідок порушення фізіологічних функцій організму.

В останні десятиріччя хімічний метод захисту рослин зазнав іс­тотних змін у бік екологізації. Головною відмінністю є оптимізація його на основі критеріїв доцільності застосування інсектицидів з урахуванням охорони довкілля.

Ентомологічний карантин рослин. Нинішня державна служба карантину рослин України діє на підставі Закону України «Про карантин рослин» від З0 червня 1993 р., в якому висвітлено основні її завдання:

1. Охорона території країни від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних об'єктів; 2. Своєчасне виявлення, локалізація та ліквідація карантинних об'єктів, а також запобігання їх проникненню в регіони країни, де їх немає;

3. Здійснення державного контролю за дотриманням особливого карантинного режиму проведення заходів щодо карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, збері­ганні, переробці, реалізації та використанні підкарантинних об'єктів. (Байдик, 2005)