курсовой проект Детали машин / пособие 11

і h3 = h2 і поставити один-два сполучних гвинта (див. рис. 9.26...9.28). При довгих поздовжніх сторонах приймають h3 = 1,5δ для болтів, h3 = 2,5δ для гвинтів, а кількість гвинтів (болтів) n3 і відстань між ними L3 визначають конструктивно (див. рис. 10.42; 10.43). Сполучні гвинти (болти) можна розмістити в бічних нішах (див. рис. 9.29; 9.40).

Нероз'ємний корпус (див. рис. 9.31). Конструюють для черв'ячних або циліндричних редукторів при aw<140 мм. Через більші вікна, виконані в корпусі, уводять при складанні комплекти вала із черв'ячним колесом або комплекти валів із циліндричними колісьми. З'єднання кришок з корпусом ущільнюють гумовими кільцями. Для зручності складання діаметр отвору вікна D роблять на 2...5 мм більше максимального діаметра колеса. Діаметр сполучних гвинтів d3 визначають так само, як і для рознімних корпусів, по табл. 9.8; кількість гвинтів n3 = 6...8, відстань між ними L3≈(8... I0)d3. Для створення необхідної твердості бічні кришки виконують із високими центруючими буртиками і із шістьома радіально розташованими ребрами жорсткості (див.

рис. 9.31).

Г) Фланець для кришки підшипникового вузла. Отвір підшипникового вузла нероз'ємної підшипникової бобишки закривається торцевою кришкою на гвинтах (див. рис. 9.29...10.31). У комплекті деталей підшипникового вузла рознімних корпусів частіше застосовується врізна кришка (див. рис. 9.26; 9.28; 9.30). Параметри приєднувального фланця кришки підшипникового вузла визначають по табл. 9.11 і 9.12.

Таблиця 9.11.

Гвинти d4 торцевої кришки і ширина розточення f під врізну кришку, мм

д) Фланець для кришки оглядового вікна (див. рис. 9.26...9.31). Розміри сторін фланця, кількість гвинтів n5 і відстань між ними L5 установлюють конструктивно залежно від місця розташування вікна і розмірів кришки; висота фланця h5 = 3...5 мм.

е) Опорні платики. Для прикріплення до корпуса зливальних пробок, віддушин, масло покажчиків на кришці і основі корпуси передбачені опорні платики (фланці). Розміри сторін платиків повинні бути на величину с= 3...5 мм більше розмірів опорних поверхонь деталей, що прикріплюються. Висота платика h = c (див. рис. до табл. 9.32).

173

3. Підшипникові бобишкі. Призначені для розміщення комплекту деталей підшипникового вузла (див. рис. 9.26...9.31).

Підшипникові бобишкі в редукторах з нероз'ємними монолітними корпусами розташовані усередині корпуса (див. рис. 9.31). У рознімних корпусах черв'ячних, конічних редукторів і циліндричних вертикальних редукторів з нижнім розташуванням шестірні підшипникова бобишка швидкохідних валів перебуває усередині корпуса (див. рис. 10.41...10.43; А7); бобишкі тихохідних валів у підставі корпуса розташовані усередині його, а в кришці корпуса - зовні (див. рис. 9.28; 9.27; 9.29). Однак залежно від конструкції кришки і основи корпуса можливе розташування всієї бобишкі тихохідного вала усередині корпуса (див. рис. 9.28; 9.30).

Внутрішній діаметр підшипникової бобишкі швидкохідного DБ і тихохідного DT вала дорівнює внутрішньому діаметру фланця 4 для кришки підшипникового вузла (див. табл. 9.12), а зовнішній — DБ3(DТ3) = DБ(DT)+3δ, де δ — товщина стінки корпуса . Довжина гнізда підшипникової бобишкі l1, швидкохідного й l2 тихохідного валів залежить від комплекту деталей підшипникового вузла й типу підшипника (див. табл. 9.13); при цьому враховуються розміри деталей регулюючих пристроїв, внутрішніх ущільнень і кришок.

174

Примітки: 1. h — висота пояса, що центрує, торцевої кришки або висота врізної кришки . 2. В(Т) — ширина підшипника (додаток 2). 3. H1 - висота регулювального гвинта . 4. H - висота натискної шайби .

4. Деталі і елементи корпуса редуктора (див. рис. 10.39...10.44; А1...А18). а) Оглядовий люк (рис. 9.41). Служить для контролю складання і огляду редуктора при експлуатації. Для зручності огляду його розташовують на верхній кришці корпуса, що дозволяє також використовувати люк для заливання масла. У черв'ячних редукторах з верхнім або бічним розташуванням черв'яка люк доцільно розташувати в одній з бічних сторін корпуса для спостереження за регулюванням зачеплення. Оглядовий люк роблять прямокутної або (рідше) круглої форми максимально можливих розмірів.

Люк закривають кришкою. Широко застосовують сталеві кришки з аркушів товщиною δк<2 мм (див. рис. 9.41, а). Для того щоб усередину корпуса ззовні не засмоктувався пил, під кришку ставлять ущільнювальні прокладки з картону (товщиною 1...1,5 мм) або смуги з гуми (товщиною 2...3 мм). Якщо з такою кришкою сполучена пробка-віддушина, то неї приварюють до неї або прикріплюють розвальцьовуванням (див. рис. 9.41, б). На рис. 9.41, у наведена кришка, сполучена з віддушиною. Висота внутрішньої штампованої кришки H≤0,lL ( L-довжина кришки). У ній пробиті два - чотири отвори діаметром 4...5 мм. Кришка окантована із двох сторін вулканізованою гумою. Зовнішня кришка плоска, уздовж довгої її сторони видавлені два-три гребені, через які внутрішня порожнина редуктора з'єднана із зовнішнім середовищем. Простір між кришками заповнено фільтром з тонкого мідного дроту або іншого матеріалу. Кришки кріпляться до корпуса гвинтами з напівкруглої головкою.

175

Перед розточенням отворів у цьому з'єднанні встановлюють два фіксуючі штифти на можливо більшій відстані друг від друга для фіксації відносного положення кришки корпуса і основи при наступних складаннях. Фіксуючі конічні штифти розташовують похило або вертикально (див. рис. 9.42, а, б) залежно від конструкції фланця. Там, де неможливе застосування конічних штифтів, до з'єднання ставлять із боку кожної стінки по одному (усього чотири) циліндричному штифту (див. рис. 9.42, в). Діаметр штифта d= (0,7...0,8)d3, де d3— діаметр сполучного гвинта (див. табл. 9.8).

в) Віджимні гвинти . Ущільнююче покриття площини рознімання склеює кришку і основу корпуса. Для того щоб забезпечити їхнє роз'єднання, при розбиранні рекомендують застосовувати віджимні гвинти, які ставлять у двох протилежних місцях кришки корпуса. Діаметр віджимних гвинтів приймають рівним діаметру з'єднувальних d3 або підшипникових d2 стяжних гвинтів (див. табл. 9.8).

г) Вушка (див. рис. 9.43). Для підйому і транспортування кришки корпуса і зібраного редуктора застосовують вушка, відливаючи їх заодно із кришкою (див. рис. 9.26; 9.28...9.31). По варіанті рис. 9.43, а вушко виконане у вигляді ребра з отвором, по рис. 9.43, б-у вигляді наскрізного отвору в корпусі. Вибір конструкції вушка залежить від розмірів і форми кришки корпуса.

д) Отвори під масло покажчик і зливальну пробку (рис. 9.44). Ці отвори бажано розташовувати поруч на одній стороні основи корпуса в доступних місцях. Нижня кромка зливального отвору повинна бути на рівні днища або трохи нижче його. Дно бажано робити з ухилом 1...2° убік отвору. У самого отвору у виливку основи корпуса виконують місцеве поглиблення для стоку масла і відстояного бруду. Отвір під масло покажчик повинно розташовуватися на висоті, достатньої для точного виміру верхнього і нижнього рівнів масла. Форма і розміри отворів залежать від типу обраних масло покажчиків і зливної пробки . Зовнішні сторони отворів оформляють опорними платиками. При установці масло покажчика і зливальної пробки із циліндричною різьбою обов'язково застосовують ущільнювальні прокладки з пароніту або гумове кільце. Пробка з конічною різьбою не вимагає ущільнення.

9.5. Змащування зубчастих, черв'ячних передач та підшипників кочення

В даний час у машинобудуванні для змащування передач широко застосовують так звану картерну систему змащування. У корпус редуктора, коробки передач заливають масло так, щоб вінці коліс були в нього занурені. При їх обертанні масло захоплюється зубцями, розбризкується, потрапляє на внутрішні стінки корпусу, звідки стікає в нижню його частину. Всередині корпусу утворюється суспензія часток масла в повітрі, яким покривають поверхні розташованих усередині корпусу деталей.

Картерну систему змащування застосовують при окружної швидкості зубчастих коліс і черв'яків від 0,3 до 12,5 м / с. При більш високих швидкостях мастило скидається з зубців відцентровою силою. Крім того, помітно

178

збільшуються втрати потужності на перемішування мастила і підвищується його температура.

Вибір мастильного матеріалу заснований на досвіді експлуатації машин. Принцип призначення сорту мастила наступний: чим вище контактний тиск в зубцях, тим більшою в'язкістю повинно володіти мастило, чим вище окружна швидкість колеса, тим менше повинна бути в'язкість мастила.

Тому необхідну в'язкість мастила визначають в залежності від контактної напруги та окружної швидкості коліс.

У таблицях наведені рекомендовані сорти мастил для передач: зубчатих (табл. 9.14), черв'ячних (табл. 9.15) .

Позначення індустріальних масел складається з чотирьох знаків, кожен з яких позначає: І - індустріальне; другий приналежність до групи за призначенням (Г - для гідравлічних систем, Т - важко навантаженого вузла), третій - приналежність до підгрупи за експлуатаційним властивостями (А - мастило без присадок, С - мастило з антиокисними, антикорозійними і протизносними присадками, Д - мастило з антиокислювальними, антикорозійними, протизносними та протизадирними присадками), четвертий (число) - клас кінематичної в'язкості

(табл. 9.16).

З пластичних мастильних матеріалів найчастіше застосовують ЦИАТИМ 202 і ЛИТОЛ 24.

179

Гранично допустимі рівні занурення коліс циліндричного редуктора в масляну ванну наведено на рис. 9.45. При цьому 2m ≤ hм ≤ 0,25 d2, де m - модуль зачеплення.

Рис. 9.45. Визначення рівня мастила у редукторах: а- циліндричному; б, в - черв’ячному

Найменшу глибину прийнято вважати рівною двом модулям зачеплення. Найбільш допустима глибина занурення залежить від окружної швидкості колеса. Чим повільніше обертається колесо, тим на більшу глибину воно може бути занурено.

Вважають, що в двухступеневій передачі при окружній швидкості колеса тихохідної передачі V≥1 м/с достатньо занурювати в масло тільки колесо тихохідної передачі (рис. 9.46).

При V < 1 м/с в мастило повинні бути занурені колеса обох ступенів передачі. У співвісних редукторах при розташуванні валів у горизонтальній площині в мастило занурюють колеса швидкохідної і тихохідної ступенів . При розташуванні валів у вертикальній площині в мастило занурюють шестерню і колесо, які розташовані в нижній частині корпусу. Якщо глибина занурення колеса виявиться надмірною, то знижують рівень мастила і встановлюють спеціальне змащуюче колесо (рис. 9.46, б).

180