3.2.8 Оформлення операційної карти контролю (окк)
ОКК призначена для опису змісту і послідовності виконання переходів, методів і прийомів контролю, а також для опису необхідних для цього засобів контролю.
ОКК супроводжується операційним ескізом, який виконується на КЕ. На ескізі до ОКК приводиться ескіз деталі з технічними вимогами. Допускається вимоги за розмірами і відстанями позначити за допомогою нумерації їх арабськими цифрами, які проставляють в окружності діаметром 6-8 мм і з'єднують з розмірною лінією.
Інформація в карту вноситься по рядках. Записи слід виконувати у відповідних графах документа.
В дипломному проекті заповнюють наступні графи:
«Контролируемые параметры» – наводяться параметри, за якими здійснюється контроль;
«Наименование ТО» – стисле найменування засобів технологічного оснащення;
«Объем и ПК» – обсяг контролю (в шт або %) і періодичність контролю (ПК).
При описі операції технічного контролю слід застосовувати повну або стислу форму запису змісту переходів. При перевірці розмірів (або інших даних) виражених числовими значеннями, слід застосовувати стислу форму запису. При цьому текстовий запис робити не слід, а необхідно вказати тільки відповідні параметри, наприклад: 40±0,4; 13-0,2 або умовне позначення згідно КЕ (1, 2, 3 і т. п.)
Дані про застосування засобів контролю записувати до кожного контрольованого розміру або групи розмірів. З метою зменшення обсягу і збільшення надійності контролю рекомендується наступна послідовність контрольних операцій при перевірки деталей:
зовнішній огляд на предмет перевірки закінченості всіх попередніх операцій і переходів технологічного процесу та відсутності задирок або забруднення;
перевірка якості поверхонь (шорсткості) візуальним порівнянням з встановленими зразками або еталонними деталями; виявлення можливих видимих дефектів або механічних пошкоджень (тріщин, пористості, раковин і т.п.);
перевірка якості матеріалу спеціальними методами;
перевірка найбільш відповідальних геометричних розмірів;
перевірка відхилів форми та розташування поверхонь за допомогою спеціальних контрольних пристроїв;
перевірка інших параметрів, які не відносяться до основних допусків.
В першу чергу слід виконувати менш трудомісткі контрольні операції з тім, щоб не витрачати зайвий час на подальшу перевірку завідомо дефектних деталей за іншими параметрами.
Методика визначення обсягу контролю викладена в [16], а стандартизовані плани контролю – в РД 50-605-86 [17].
Вибір засобів контролю ґрунтується на забезпеченні заданих показників процесу технічного контролю при умови мінімальних затрат на його реалізацію. До обов’язкових показників процесу контролю відносять точність вимірювання, достовірність, трудомісткість і вартість контролю. Крім того, враховують обсяг, повноту, періодичність, тривалість та інші показники. Застосовування спеціальних засобів контролю (пристроїв та устаткування) доцільно при відсутності стандартизованих та універсальних засобів контролю, а також в випадках, якщо це виправдано економічно, або з-за переваги в точності, надійності та продуктивності.
Згідно з вимогами стандарту ДСТУ ISO 2768–2001 [18, 19] невказані відхили на креслениках відносяться до категорії основних допусків. Основні допуски (в рос. варіанту стандарту общие допуски) встановлюються за класом точності, який характеризує рівень звичайної виробничої точності, що досягається без застосування додаткового оброблення підвищеної точності. Застосування основних допусків дозволяє виключити детальні розрахунки допусків; досить тільки знати, що допуск, виходячи з функціонального призначення деталі, більше основного допуску або дорівнює йому. Кресленик чітко показує, які елементи можуть бути виготовлені при звичайних можливостях процесу, що полегшує керування якістю. Це дозволяє знизити рівень контролю цих елементів і не включати їх в операційну карту контролю технологічного процесу виготовлення деталі. На підприємстві необхідно, щоб виробник контролював способом еталування відсутність яких-небудь відхилів від своєї звичайної точності.