ЦІННІСНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА

Рис. 4.19. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Розробка та реалізація державою заходів з посилення конкурентоспроможності національного виробника, в т.ч. обмеженням імпорту».

Рис. 4.20. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Запровадження повноцінного ринку землі».

У блоці шляхів політичної та адміністративно-територіальної реформи дещо несподівано першу позицію серед об’єднавчих факторів дещо несподівано посіло повернення до «багатовекторної зовнішньої політики» добросусідства і з Росією, і з Європейським Союзом (нещадно критиковане опозицією за часів Леоніда Кучми). Переконані, що такі дії української держави та уряду здатні консолідувати суспільство, 47,06% громадян на Заході, 76,51% – в Центрі,

74,79% – на Півдні та 74,5% – на Сході (див. Рис. 4.21).

Більше того, в ході дослідження експертам-респондентам було запропоновано з усіх 54 ціннісних чинників обрати для себе три найголовніші,

які цей експерт особисто підтримує найбільшою мірою. У результаті для кожного із субрегіонів виокремилася п’ятірка найбільш пріоритетних гасел.

Зокрема, таке гасло як повернення до «багатовекторної зовнішньої політики» Центр, Південь та Схід України визначили одним з п’яти пріоритетів національної політики!

321

сектор

ціннісного об’єднання

сектор

ціннісного

розколу

Рис. 4.21. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Повернення до

«багатовекторної зовнішньої політики» добросусідства і з Росією, і з ЄС»

У системі цінностей нашого суспільства, що перебуває в стані трансформації (ціннісного зсуву), дивовижним чином переплітаються цінності етатистсько-патерналітичного та демократичного характеру. Це видно із відповідей на запитання щодо ставлення до «зміцнення унітарної централізованої Української держави з сильним політичним Лідером нації» та

«децентралізацію української влади, передачу повноважень та ресурсів на місцевий рівень».

Два фактично протилежні з точки зору політико-психологічного співвідношення пріоритетності влади – свободи фактори визнали такими, що сприяють об’єднанню суспільства, майже однаковою більшістю в усіх регіонах держави (підтримано відповідно 68,38% та 49,26% експертами на Заході, 64,46% та 60,85% – в Центрі, 50,85% та 65,86% – на Півдні й 63,63% та 67,68% –

на Сході – див. Рис. 4.22., 4.23).

Рис. 4.22. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Зміцнення унітарної централізованої Української держави з сильним політичним Лідером нації»

322

Рис. 4.23. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Децентралізація української влади, передача повноважень та ресурсів на місцевий рівень».

У блоці шляхів розвитку державної служби задля об’єднання суспільства більшістю підтримано заборону державним службовцям займатися політикою

(бути членами політичних партій) та обов’язкове подання декларації керівниками державних органів на себе та членів родини не тільки про доходи,

але й про витрати (57,08% та 64,72% на Заході, 69,64% та 62,65% у Центрі, 65,04% та 62,60% на Півдні та 58,59% і 61,11% на Сході – див. Рис. 4.24., 4.25).

Рис. 4.24. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Заборона державним службовцям займатися політикою (бути членами політичних партій)».

сектор

ціннісного

розколу

Рис. 4.25. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Обов’язкове запровадження для керівників державних органів подання декларації на себе та членів родини не тільки про доходи, але й про витрати».

323

Переважно схвально буде сприйнято суспільством й обрання голів державних адміністрацій територіальними громадами України, а разом з ними – і суддів, керівників прокуратури та міліції (це зазначили відповідно 52,94% та

49,33% експертів Заходу, 57,87% та 59,03% – Центру, 53,42% та 61,79% –

Півдня і 50,51% та 48,99% – Сходу – див. Рис. 4.26., 4.27.), а також запровадження в Україні відкритого публічного конкурсу на посади державної служби VII–V категорій із залученням незалежних експертів (відповідно 55,89%

експертів Заходу, 39,25% – Центру, 56,10%– Півдня та 44,95% – Сходу).

Рис. 4.26. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Обрання голів державних адміністрації територіальними громадами України».

Рис. 4.27. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Обрання суддів,

керівників прокуратури та міліції територіальними громадами України».

Дослідження продемонструвало і низький рівень політичної нетерпимості та готовність суспільства до політичних компромісів задля подальшого стабільного розвитку. Так «проведення Круглого столу загальнонаціонального примирення всіма політичними лідерами помаранчевого та синьо-білого політичних таборів» буде однозначно сприйнято консолідуючим фактором

63,24% громадян Заходу, 72,90% – Центру, 70,73% – Півдня та 63,13% – Сходу

324

(див. Рис. 4.28.), тоді як схильними розцінити подібний пакт еліт чинником розколу в цих регіонах є відповідно лише 8,09%, 3,01%, 5,69% та 9,60%

громадян! Зазначимо, що в усіх без винятку регіонах одночасно вдвічі з гаком більше прихильників, аніж противників й утворення Кабінету Міністрів України з представників як біло-синього, так і помаранчевого політичних таборів.

сектор

ціннісного

розколу

Рис. 4.28. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Проведення Круглого столу загальнонаціонального примирення всіма політичними лідерами таборів».

Про миролюбність українців свідчить і бажання міжнародного та внутрішнього закріплення позаблокового, нейтрального статусу України, яке позитивно сприймуть у Центрі (56,3%), на Півдні (61,79%) та Сході (63,13%). І

тільки на Заході нейтралітет не є цінністю, притаманною більшості, – його позитивну роль у консолідації суспільства визнають 39,71% галичан. Проте й негатив у цьому бачать також лише 17,38% мешканців Західного регіону.

Рис. 4.29. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Міжнародне та внутрішнє закріплення позаблокового, нейтрального статусу України»

325

Рівень радикалізму українців мала визначити відповідь на запитання «Чи підтримаєте Ви публічно пріоритетне для Вас політичне гасло, якщо його висуватиме представник протилежного вашим поглядам та переконанням політичного табору?» Тільки радикально налаштована людина здатна відмовитися від реалізації власних інтересів лише тому, що їх ініціатором виступають опоненти. Таких громадян серед державних службовців та представників органів місцевого самоврядування в регіонах України практично однакова кількість – 18,38% на Заході, 13,86% – в Центрі, 15,45% – на Півдні й

13,64% – на Сході.

Чи готова політична еліта нашої держави до реального обстоювання європейських демократичних цінностей? Чи є в Україні політичні лідери,

державні діячі, здатні об’єднати суспільство? Відповіді на ці запитання мав дати останній блок соціологічного опитування. На жаль, ці відповіді схожі більше на вирок українсько о народу політично неспроможному українському політикуму.

Особливо варто непокоїтися прибічниками біло-блакитного політичного табору, оскільки, окрім Віктора Януковича, суспільство не бачить жодного іншого політика, який би репрезентував інтереси виборців, що симпатизують Партії Регіонів. Але на що може розраховувати партія, якщо у здатність Януковича об’єднати українське суспільство вірить тільки 20,70% громадян на Сході, 9,74% – на Півдні, 13,26% – у Центрі та 5,89% – на Заході (див. Рис. 4.30),

тоді як вважають його політичну діяльність такою, що розколює суспільство, на його рідному Сході 41,42% громадян, на Півдні – 41,46%, у Центрі – 43,37; і на

Заході – 44,79%?

сектор

ціннісного об’єднання

сектор

ціннісного

розколу

Рис. 4.30. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Політична діяльність Віктора Януковича, голови Партії Регіонів».

326

Усі інші політики, які мають хоч якісь шанси на найвищі виборні посади в державі, вийшли з помаранчевого Майдану. Але суспільна оцінка і їх діяльності є надзвичайно суворою. Чинного Президента Віктора Ющенка визнають здатним до об’єднання суспільства 16,18% експертів Заходу, 10,24% – Центру,

мізерних 0,81% – Півдня та 6,57% – Сходу (див. Рис. 4.31), тоді як вважають його політичну діяльність такою, що розколює суспільство, на Заході – 39,71%, у

Центрі – 56,62; на Півдні – 65,04% і на Сході – 64,64%!

сектор

ціннісного об’єднання

сектор

ціннісного

розколу

Рис. 4.31. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Політична діяльність Віктора Ющенка, Президента України й одночасно лідера НСНУ»

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко також веде країну до розколу – так вважають 54,41% експертів Заходу, 43,98% – Центру, 56,91% – Півдня та

57,58% – Сходу (див. Рис. 4.32). Прибічників об’єднавчих здатностей «Леді Ю» значно менше – 13,98% на Заході, 25,90% – у Центрі, 5,69% – на Півдні та 11,62

– на Сході.

сектор

ціннісного об’єднання

сектор

ціннісного

розколу

Рис. 4.32. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Політична діяльність Юлії Тимошенко, Прем’єр-міністра та одночасно лідера БЮТ»

Політичну діяльність відомого «народного самооборонця» Юрія Луценка розцінюють як таку, що роз’єднує суспільство, 40,44% громадян на Заході,

327

45,18% – у Центрі, 59,35% – на Півдні та 58,08% – на Сході. Протилежної точки

зору дотримуються відповідно 18,38%, 14,46%, 1,62% та 8,59% (див. Рис. 4.33).

сектор

ціннісного об’єднання

сектор

ціннісного

розколу

Рис. 4.33. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Політична діяльність Юрія Луценка, Міністра внутрішніх справ та одночасно лідера

―Народної самооборони‖».

З точки зору цінностей європейської демократії насторожують оцінки Олега Тягнибока, голови ВО «Свобода», якого згодні вважати політиком, що об’єднує країну, 23,53% експертів Заходу, 13,25% – Центру, 5,69 – Півдня та

7,59 – Сходу (див. Рис. 4.34). Це свідчить про зростання тенденції до радикалізації суспільства.

сектор

ціннісного об’єднання

сектор

ціннісного

розколу

Рис. 4.34. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Політична діяльність Олега Тягнибока, голови Всеукраїнського об’єднання ―Свобода‖».

У традиційно центристській ніші Володимира Литвина можна побачити ще й колишнього Міністра оброни Анатолія Гриценка. Ці два політика мають приблизно однакові оціночні результати, рівномірно розподілені за регіонами та симпатіями і антипатіями – від 10 до 30 відсотків експертів вважають їх діяльність об’єднавчою, та стільки ж дотримуються протилежної думки.

328

Єдиним політиком, позитивні оцінки діяльності якого в усіх регіонах вдвічі перевищують негативні, є Арсеній Яценюк. У нього найнижчі антирейтинги (13,23% на Заході, 15,66% в Центрі, 18,70% на Півдні та 20,71%

на Сході). Щоправда, рівень довіри й до Яценюка не досягає рівня простої більшості – як політика-консолідатора його розцінюють 41,17% експертів на Заході, 41,58% – в Центрі, 36,59% – на Півдні та 38,38% – на Сході (див. Рис.

4.35).

Рис. 4.35. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Політична діяльність Арсенія Яценюка лідера ―Фронту змін‖».

Зведена діаграма політичної спроможності провідних українських політиків до консолідації суспільства не дає великих підстав для оптимізму і залишає сподівання хіба що на нову генерацію політиків (див. Рис. 4.36).

сектор політичної спроможності до об’єднання України

нейтральний сектор

сектор політичної неспроможності до об’єднання України

Південь

Схід

Центр Захід

Рис. 4.36. Об’єднавчо-розкольний потенціал українських політиків.

329

4.5. Геополітика, стратегія та перспективи Української держави в

контексті ціннісного «діалогу цивілізацій»

На порозі третього тисячоліття історії об’єктивна закономірність розвитку людства обумовила принципово нову геополітичну ситуацію, коли бурхливе розширення міжнародної торгівлі та інвестицій, усвідомлення екологічних проблем планетарного масштабу, дедалі більший вплив недержавних агентів,

насамперед багатонаціональних корпорацій та міжнародних політичних і громадських організацій, спричинили системний політичний зсув, який усе більше впливає на традиційну роль і пріоритети національних держав. Це актуалізує науково-теоретичні пошуки геополітичних перспектив, ролі та місця

держави у принципово нових світових геополітичних координатах.

У сучасному світі, що вже виріс з застарілих рамок Вестфальської міжнародної політичної системи, будь-які політичні, соціально-економічні,

культурні чи інформаційні процеси в кожній окремій країні неминуче оцінюються на відповідність міжнародній системі цінностей, закріпленій

відповідними документами ООН та інших міжнародних організацій.

Серед політичних філософів, представників науки державного управління сьогодні не бракує дослідників такого складного процесу, явища, що в науковому та політичному обігові отримало назву глобалізації (globalization:

від лат. globus – куля, англ. global – всесвітній) [403, с. 7]. Однак серед десятків

А. Афонін – намагаються трансцендентально осягнути всю сукупність міжнародних політичних процесів у її найвищому узагальненні (адже, як відомо, велике краще видно з відстані).

Отже спробуємо пройти логічними стежками сучасного філософського розуміння політичного майбуття та відшукати там місце України, що відповідає

їїісторичній місії.

Унайбільш узагальненому вигляді ідея глобалізації полягає у дедалі більшому розриві між уявленням про суверенну державу, яка сама визначає

330