ЦІННІСНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА

персональні архетипи, з одного боку, віддзеркалюють архетипи народу, а з іншого – складають інтегрований архетип державної конструкції.

Усього було опитано 623 експерти відносно рівномірно розподілені за 4

мегарегіонами – Заходом, Центром, Півднем та Сходом України (з центрами в регіональних інститутах НАДУ у Львові, Києві, Одесі та Харкові), ознаками освіти, статі та місця ієрархії в державній службі (з невеликим переважанням відсотку чоловіків і керівників серед експертів Києва, що обумовлено їх концентрацією в центральних органах влади).

Ціннісній оцінці підлягали виокремлені з політичного дискурсу України останніх років 54 гасла, згруповані у 9 блоків: зовнішньополітичний,

реформування політичного режиму, владно-правових відносин, територіальної системи влади, державної служби, економічної політики держави, напрямків гуманітарного розвитку, політичної оцінки та інтерпретації історії, шляхів виходу з політичної кризи. Усім експертам пропонувалося відповісти, наскільки суспільна думка їх навколишнього доменного оточення сприймає ці гасла у ціннісній дихотомії «об’єднання – розколу» українського суспільства. Через ресурсне обмеження не було можливості провести повномасштабне загальнонаціональне опитування, відтак за рівнем репрезентативності дослідження не може претендувати на абсолютне відображення ціннісних орієнтирів українців у регіональному розрізі. Однак воно визначає тенденції, які вимагають подальшої прискіпливої уваги науковців та політиків.

Спробуємо абстрагуватися від власних політичних уподобань та з математичною безпристрасністю дослідити, від яких політичних гасел і дій мають відмовитися політичні сили, що насправді бажають об’єднання українського суспільства, та які політичні гасла та дії мають стати основою державної політики та нової національної ідеї для всієї України.

Що, насамперед, показує така інженерія національної ідеї? По-перше, й

найголовніше – національна ідея мусить бути схваленою абсолютною більшістю громадян в усіх регіонах, усіх соціальних та етнокультурних групах – інакше вона просто не спрацює, адже, як зазначав Джон Роулз, «в умовах розумного плюралізму ліберальна думка має позбавити політичну програму тих

311

питань, що викликають найбільший розбрат та здатні підірвати основи соціального співробітництва» [401, с. 73]. По-друге, вона має відображати реальні ціннісні пріоритети суспільства. По-третє, вона має стати основою державної політики та філософії державного управління.

Проведене дослідження продемонструвало безпідставність як тези про гомогенну соціально-політичну єдність українського суспільства, так і про його непереборний розкол. На щастя, факторів, що однозначно об’єднують наше суспільство (18 з 54), вдвічі більше, аніж тих, що його однозначно роз’єднують

(9 з 54). Можна поставити під сумнів і міф про Східну Україну як найбільшого опонента Західної, оскільки в переважній більшості випадків позиція Півдня України виявлялася більш радикальною стосовно Заходу, аніж позиція Сходу.

Цінності, гасла та фактори, які руйнують об’єднавчий сенс національної ідеї (і тому мають бути з неї виключеними). Найбільше роз’єднують українське суспільство, на думку експертів, окремі фактори етнічного та етнокультурного походження. Так «утвердження української мови як єдиної державної» розглядають як каталізатор розколу 55,29% експертів Півдня, 45,96% експертів Сходу та 31,32% експертів Центру, тоді як у «наданні російській мові статусу регіональної в окремих регіонах» вбачають розкол 76,47% експертів Заходу та

44,58% експертів Центру (див. Рис. 4.3 та 4.4.). При цьому саме утвердження української мови є найвищим особистим пріоритетом для 58,61% мешканців Західного регіону (до числа пріоритетів трьох інших регіонів зазначений чинник взагалі не увійшов).

Рис. 4.3. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Утвердження

української мови як єдиної державної».

312

Рис. 4.4. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Надання російській мові статусу регіональної в окремих регіонах».

Цілеспрямована державна політика формування національної ідентичності на уроках Крут, Голодомору та інших трагічних подій національної історії України на переконання 66,16% мешканців Західної України мала б сприяти об’єднанню нашого суспільства. Однак 59,64%

громадян Центру, 69,92% Півдня та 65,67% Сходу притримуються протилежної думки – вони вбачають у цьому передумову розколу (див. Рис. 4.5).

Рис. 4.5. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Цілеспрямована державна політика формування національної ідентичності на уроках Крут,

Голодомору та інших трагічних подій національної історії України».

Максимального рівня роз’єднання суспільства визнано нагородження Р. Шухевича званням Героя України. Так вважають відповідно 84,56 %, 82,82%

та 66,26% експертів Півдня, Сходу та Центру, тоді як 42,65% експертів Заходу переконані, що саме такі державні рішення призведуть до консолідації всієї нашої багатонаціональної країни. Аналогічно оцінюється експертами й законодавче визнання воїнів ОУН-УПА стороною, що воювала за незалежність

313

України з наданням пільг героям війни та створення в Україні музею радянської окупації. Об’єднавчим для всієї країни фактором такі політичні гасла визнаються відповідно 52,22 та 30,15% експертів Заходу, але наполягають на їх розкільному характері відповідно 68,07 та 58,64% експертів Центру, 80,49 та

78,05% Півдня й 73,76 та 65,65% Сходу (див. Рис. 4.6., 4.7., 4.8).

Рис. 4.6. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Нагородження

(посмертне) Р. Шухевича званням Герой України.

Рис. 4.7. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Законодавче визнання воїнів ОУН-УПА стороною, що воювала за незалежність України з наданням пільг героям війни».

Рис. 4.8. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Створення в Україні музею радянської окупації».

314

Серед процесів сучасного політичного життя такими, що призводять до роз’єднання суспільства, визнано три. Перше – загальновідоме – намагання вступити до північноатлантичного оборонного союзу. В цьому одностайно переконані представники всіх чотирьох мегарегіонів – відповідно 55,14%, 73,50%, 86,18% та 85,35% респондентів Заходу, Центру, Півдня та Сходу України (див. Рис. 4.9).

сектор

ціннісного об’єднання

сектор

ціннісного

розколу

Рис. 4.9. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Дії щодо реалізації плану вступу України до НАТО».

Друге можна визнати результатом невиправданих зависоких сподівань,

оскільки відповідно 42,65%, 54,21%, 66,67% та 58,08% експертів Заходу,

Центру, Півдня та Сходу назвали «послідовне обстоювання ідеалів Майдану помаранчевими силами з відмовою до вступу у коаліції чи переговори з представниками колишнього злочинного режиму» чинником розколу. Усе ще вірить в об’єднавчу силу Майдану тільки 22,06% громадян на Заході, 18,07% у

Центрі, 11,11% на Сході та 5,69% на Півдні нашої країни (див. Рис. 4.10).

сектор

ціннісного об’єднання

сектор

ціннісного

розколу

Рис. 4.10. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Послідовне обстоювання ідеалів Майдану помаранчевими силами з відмовою до вступу у коаліції чи переговори з представниками колишнього злочинного режиму».

315

Третє можна назвати «синдромом Сєверодонецька» – надзвичайно політизована ідея федералізму, що понад століття плекалася українськими мислителями від Андрузького та Костомарова до Чорновола, зараз однозначно не сприймається більшістю українців – відповідно 80,15%, 73,28%, 57,72% та

60,61% респондентів Заходу, Центру, Півдня та Сходу України (див. Рис. 4.11).

Рис. 4.11. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Перетворення України на федерацію самодостатніх братніх регіонів».

Узагальнений аналіз результатів дослідження дає підстави говорити про його кореляцію з розробками Стефана Шульмана, який доводить, що в Україні домінує громадянська самоідентифікація над етнічною [275].

Дійсно, серед визначених під час дослідження 9 основних факторів розколу суспільства 6 мають суспільне звучання переважно етнічно-

національного забарвлення, тоді як усі без винятку фактори консолідації слід віднести до громадянсько-політичних. Відтак, політичним провідникам України слід пам’ятати, що в ході реалізації державної політики можна або посилювати цивілізаційні розбіжності між Сходом і Заходом (якщо базувати таку політику на факторах розколу), або зменшувати цивілізаційні розбіжності та об’єднувати громадян країни у політичну націю (якщо за основу державної політики взяти фактори консолідації, відмову від нав’язування цінностей, виведення за дужки поточного суспільного дискурсу цінностей, що розколюють суспільство). Це є аксіомою та імперативом для політиків, бо історія переконливо свідчить, що всі демократичні держави «створювалися демократичними методами, іншого шляху просто не існувало. Вони створювалися шляхом переговорів,

компромісів та угод» [402, с. 164].

316

Які ж фактори насправді об’єднують українське суспільство та мають бути взятими на озброєння політикумом?

Насамперед, варто подбати про права людини. Найбільшу єдність позицій експертів викликала вимога проведення реформи судової системи стосовно забезпечення гарантій та захисту прав людини в України. Це максимальним фактором консолідації суспільства визнали 83,82% експертів Заходу, 87,35%

Центру, 86,18% Півдня та 78,27% Сходу! Цей чинник фігурує як найбільш бажаний серед першої п’ятірки для всіх 4 мегарегіонів (див. Рис. 4.12).

Рис. 4.12. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Реформа судової системи стосовно забезпечення гарантій та захисту прав людини в Україні»

На другому та третьому місцях цілком раціональні політекономічні вимоги значного зниження податкового тиску на малий та середній бізнес з метою стимуляції економіки та в цілому сприяння становленню в Україні середнього класу. Це має консолідувати суспільство на думку відповідно

80,14% та 77,94% експертів Заходу, 85,54% та 89,11% – Центру, 88,53% та

89,43% – Півдня й 72,26% та 79,79% – Сходу (див. Рис. 4.13., 4.14).

У п’ятірці найперших чинників об’єднання й така суто політична вимога,

як одночасне зняття недоторканості з Президента, народних депутатів та суддів України (це обрали 78,68% експертів Заходу, 80,12% – Центру, 82,11% – Півдня та 78,28% – Сходу). Очевидно надмірна політизація цього питання викликана використанням його у виборчих кампаніях останніх років по обидва боки виборчих барикад. Причому, якщо блок «Наша Україна-Народна Самооборона» обіцяв зняти недоторканість лише з парламентарів, то регіонали висунули контртезу ліквідації недоторканості як інституту взагалі (див. Рис. 4.15).

317

Рис. 4.13. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Значне зниження податкового тиску на малий та середній бізнес з метою стимуляції економіки».

сектор

ціннісного об’єднання

сектор

ціннісного

розколу

Рис. 4.14. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Сприяння становленню в Україні середнього класу».

Рис. 4.15. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Одночасне зняття недоторканості з Президента, народних депутатів та суддів України».

Значно менш політизоване та більш раціональне гасло законодавчого закріплення затвердження Верховною Радою України Прем’єр-міністра та персонального складу Кабінету Міністрів України лише за умови прийняття парламентом конкретного та чіткого Плану дій уряду з економічного розвитку України замикає п’ятірку лідерів ціннісного об’єднання. Його підтримали відповідно 69,12% експертів Заходу, 74,09% – Центру, 78,86% – Півдня та

71,12% – Сходу (див. Рис. 4.16).

318

До речі, останнє є звичайною нормою для демократичних країн. Подібна вимога закріплена в Конституціях більшості європейських країн як засторога від волюнтаризму та сваволі урядовців. І тільки у нас можуть існувати один за одним майже два десятки урядів, що працюють без чіткого плану та затвердженої програми дій.

Рис. 4.16. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Законодавче затвердження Кабінету Міністрів України лише за умови прийняття парламентом конкретного й чіткого Плану дій уряду з економічного розвитку».

У ціннісному плані не поділяють політичного романтизму Президента Віктора Ющенка куди більш раціонально вмотивовані українські державні службовці та пересічні громадяни.

Так більшість представників усіх регіонів (49,27% із Заходу, 72,29% з

Центру, 81,10% з Півдня та 68,69% зі Сходу) вважають, що задля об’єднання суспільства краще було б замість створення меморіалу Голодомору використати державні кошти на допомогу хворим на СНІД, онкологічні захворювання,

туберкульоз тощо (див. рис. 4.17).

Абсолютно позитивними об’єднавчими факторами буде сприйнято в усіх регіонах реальну боротьбу з корупцією в державній владі (особливо у вищих її ешелонах) з показовими судами над корупціонерами; відновлення повної незалежності Конституційного Суду України та безумовне підкорення його рішенням усіх найвищих посадових осіб держави. Так вважають відповідно

87,50% та 67,65% експертів Заходу, 81,93% та 77,11% – Центру, 79,67% та

66,66% – Півдня й 74,75% та 66,07% – Сходу (див. Рис. 4.18).

319

Рис. 4.17. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Замість створення меморіалу Голодомору використання державних коштів на допомогу хворим на СНІД, рак, туберкульоз тощо».

Рис. 4.18. Об’єднавчо-розкольний потенціал цінності «Реальна боротьба з корупцією в державній владі України з показовими судами над корупціонерами».

У державній економічній політиці суспільство очікує також розробки та реалізації дієвих заходів з посилення конкурентоспроможності національного товаровиробника, в тому числі й за рахунок обмеження імпорту (65,44%

підтримки на Заході, 82,53% – в Центрі, 81,30% – на Півдні та 69,70% – на Сході).

Водночас відчувається неоднозначне ставлення українського суспільства до такої вимоги Міжнародного валютного фонду (МВФ), як запровадження повноцінного ринку земель. Принаймні 16,91% експертів Заходу, 21,69% –

Центру, 24,40% – Півдня та 32,83% – Сходу вважають, що таке політичне рішення здатне спровокувати посилення роз’єднання українського суспільства

(див. Рис. 4.19., 4.20).

320