18. Філософія мілетської школи: Фалес, Анаксимандр, Анаксимен

Мілетська школа існувала в Древній Греції в VI в. до н.е. і одержала своє найменування від назви міста, де вона була заснована: Мілета – великого торгово-ремісничого поліса у Малій Азії. Основними представниками були Фалес (625-547 pp. до н.е.), Анаксімандр (610-546 рp. до н.е.), Анаксімен (588-525 pp. до н.е.).

Філософи Мілетської школизаймалися не тільки філософією, але й іншими науками – точними і природними, намагалися пояснити закони природи (за що одержали свою другу назву - школа "фізиків"), шукали першооснову - субстанцію, з якої виник навколишній світ. Вчення мілетців про природний початок світу протиставляється міфологічним уявленням про створення світу богами з хаосу. Міфологічне тлумачення світу у мілетців замінюється визначенням поняття “Логос” (у значенні “слово”, “смисл”, “задум”, “закон”, “знання”). Логос дає початок космосу (де під “космосом” розуміється “порядок”, “гармонія”, “краса”, “спокій”, “лад”), з Логосу постає космічний порядок.

Першопочаток породжує багатоманітність речей, все існуюче, оформлює його в упорядкований Космос, керує рухом та розвитком Космосу. Визначальна тенденція цієї школи — намагання знайти невидиму простим оком єдність у видимій багатоманітності речей. Ця єдність може бути опанована тільки розумом.

Фалес– засновник Мілетськой школи, один з найперших видатних грецьких вчених і філософів:

· першоосновою всього сущого вважав воду (“архе”);

· вважав, що нежива природа та усі речі мають душу (тобто був гілозоїстом — одушевляв усе суще);

· допускав наявність безлічі богів;

· вважав центром всесвіту Землю;

· точно визначив тривалість року — 365 днів;

· зробив ряд математичних відкриттів (теорема Фалеса й ін.).

Анаксімандр, учень Фалеса:

· першоосновою всього сущого вважав "апейрон" - вічну, невимірну, нескінченну субстанцію, з якої усе виникло, усе складається й у яку все перетвориться;

· вивів закон збереження матерії (фактично відкрив атомарну будівлю речовини): усе живе, усі речі складаються з мікроскопічних елементів; після загибелі живих організмів елементи ("атоми") залишаються й у результаті нових комбінацій утворюють нові речі і живі організми;

· першим висунув ідею про походження людини в результаті еволюції від інших тварин (передбачив вчення Ч. Дарвіна).

Анаксімен, учень Анаксимандра:

· першопричиною всього сущого вважав повітря;

· висунув ідею про те, що всі речовини на Землі - результат різної концентрації повітря (повітря, стискуючись, перетворюється спочатку у воду, потім в іл, потім - у ґрунт, камінь і т.д.);

· проводив паралелі між душею людини ("психе") і повітрям ("пневмою") - "душею космосу";

· ототожнював божества із силами природи і небесних світил.

19. Філософське вчення Геракліта Ефеського

Геракліт жив у напружений і критичний для грецької історії період. Гостра боротьба демосу проти родової аристократії призвела до падіння влади останньої, йшла визвольна боротьба малоазійських грецьких полісів і всієї Еллади проти Перської царства за свою незалежність. Не дивно, що Геракліт оголосив війну (боротьбу взагалі) "батьком" усього, "царем" всього. Філософія Геракліта була найбільш передовим ученням в період формування рабовласницького способу виробництва в стародавній Греції. Він виступив на захист іонійського матеріалізму і стихійної діалектики проти ідеалістичних і антідіалектіческіх течій. Своє передове філософське вчення Геракліт розвивав у боротьбі проти міфологічного світогляду Гомера і Гесіода, проти ідеалістичних і антідіалектіческіх філософських вчень Піфагора, Ксенофан, Гекатея. Гераклітова філософія є вершиною стихійного діалектичного розуміння світу не тільки в досократовокой філософії взагалі. Тут мова йде не про цілісної теоретичної системі діалектичного підходу до світу, а швидше про інтуїтивний поясненні сутнісних і в той же час універсальних рис діалектики. І хоча деякі пізніші мислителі глибше, ніж Геракліт, розробили окремі сторони зародилися концепцій діалектики, але ні в кого з них не було такого універсального погляди, яке було у Геракліта. Геракліт одним з перших звернув увагу на характер людського пізнання. Пізнання, згідно з його поглядами, прагне осягнути сутність, тобто логос. Хто його не розуміє, не може нічого зрозуміти в розвитку світу. Значну увагу він приділяє відмінності "многознанія", "многоученості" від справжньої мудрості. Многознаніе на відміну від справжньої мудрості не сприяє дійсному принципів пізнання світу, але швидше за зриває їх. Геракліт відзначав відносність повсюдно вживаних понять: "Прекрасна з мавп огидна, якщо порівняти її з людським поколінням "[i] . Геракліт звертає увагу на деякі об'єктивно існуючі аспекти відносин між суб'єктом і об'єктом у процесі пізнання. Думка про відносності властивостей отримує ще більш загальну формулювання в 62-му фрагменті. "Безсмертні, - стверджує тут Геракліт, - Смертні, смертні - безсмертні; життя одних є смерть інших, і смерть одних є життя інших ".