254_dhU / 47. Екзистенціалізм(Хайдеггер, Жан-Поль Сартр, Альбер Камю)

47. Екзистенціалізм(Хайдеггер, Жан-Поль Сартр, Альбер Камю)

Екзистенціалізм, або філософія існування – напрямок в філософії ірраціоналізму, що виник на початку ХХ ст.. Для екзистенціалізму характерно переконання в тому, що єдиною справжньою дійсністю є буття людської особистості. Основний принцип людського існування – це бути в світі. Екзистенціальна філософія висунула на перший план ідею абсолютної унікальності людського буття, зосередившись на проблемі людини та її місця в світі, іі духовної витримки. Екзистенціалізм є філософським вираженням глибоких потрясінь, які спіткали західну цивілізацію в ХХ ст..

Джерела екзистенціалізму у вченні К’єркегора , який першим сформулював поняття екзистенція - внутрішнє буття, що поступово переходить в зовнішнє. Засновником же екзистенціалізму вважають німецького філософа Хайдеггера.

В екзистенціалізмі є два основних напрямки: релігійний( Марсель) та атеїстичний (Сартр, Камю).

Екзистенція, вважали Хайдеггер і Сартр, є буттям, яке спрямоване до «ніщо» і яке усвідомлює свою кінцевість, тобто вони визначають екзистенцію через скінченність. Тому саме час, вважає Хайдеггер, є найсуттєвішою характеристикою буття. Специфічність людської екзистенції вбачається у її постійній націленості на майбутнє, вона розкривається через неповторність, унікальність людської особи, що знаходить своє безпосереднє втілення в цілях, задумах, проектах, звернутих у майбутнє. Екзистенціалізм віддає кожній людині у володіння її буття і покладає на неї повну відповідальність за існування. Тобто екзистенціалізм проводить важливу ідею індивідуальної відповідальності людини за все, що відбувається з нею та іншими людьми.

Сартр проаналізував три форми прояву буття людської реальності: «буття в собі», «буття для себе», «буття для іншого». Людина ,на думку Сартра , обирає свій спосіб буття на тлі абсолютної випадковості, але вона тримає в своїх руках усі зв’язки зі світом. Не маючи змогу вибирати свою епоху, вона обирає себе в ній, своє місце діяння в ній.

Філософи-екзистенціалісти спрямували увагу сучасників до проблеми смерті.

Альбер Камю, лауреат Нобелівської премії, захищав екзистенціалізм «абсурдного» вчення про чужість людини в світі. Почуття абсурдності, згідно Камю, є головною рисою людського існування, характеризує буття людини.

Характерні риси екзистенції:

• вона позбавлена субстанційного предметного характеру

• екзистенція є трансцендентною

• екзистенція – це постійна можливість бути іншим

• кожна екзистенція унікальна і неповторна