254_dhU / 72. Соціально-діяльна суть людини

72. Соціально-діяльна суть людини.

Людина суспільна істота, тому що не здатна стати людиною поза соціальним оточенням, у повній ізоляції від інших людей. Її життєдіяльність не може проходити нормально без використання знань. Знарядь праці, досвіду, що здобути і створені іншими людьми.

Процес соціалізації індивіда – необхідний атрибут життєдіяльності кожної людини, який продовжується усе життя.

Суспільна сутність людини проявляється і в тому, що вона залучена у реальній історичний процес і бере участь у суспільному житті: у колективній праці, соціальних реформах, страйках, війнах.

Буття соціального суспільства є частина матеріального світу, що відособилася від природи, форма життєдіяльності людей, що історично розвивається. Буття соціальне – результат сумісної діяльності великих груп людей на основі спільних інтересів і договору.

Виникає буття соціальне в результаті різноманітних взаємодій індивідів. Основу взаємодії індивідів складає соціальна дія. Категорія вищого порядку – соціальні відносини, тобто стійкий зв’язок взаємо орієнтированих соціальних дій. Так, прикладами соціальних відносин можуть бути боротьба, ворожість, любов, конкуренція, обмін тощо.

Саме в системі соціальних відносин реалізується соціальне буття індивіда.

Соціальне буття – складене, якісне, специфічне явище, що є органічною єдністю окремої людини і буття суспільства.

Соціально-діяльна суть людини – перетворення природи за допомогою засобів праці з метою задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, прискорення прогресу суспільства, його свободи, гармонізації суспільних відносин

Як розумна істота людина є відповідальною не лише за свою долю, а й за долю світу. Саморозвиток людської цілісності через реалізацію тенденцій саморозвитку світу, через діалог своєї унікальності - ось у чому полягає вищий смисл життя людського.