254_dhU / 9.Філософські ідеї та погляди Демокріта та Епікура

9. Філософські ідеї та погляди Демокріта та Епікура

Демокріт – давньогрецький філософ, основоположник атомізма. Згідно із цим навчанням, усе, що відбувається являє собою рух атомів, які різняться за формою й величині, місцю й розташуванню, перебувають у порожньому просторі у вічному русі й завдяки їхньому з'єднанню й роз'єднанню речі й мири виникають і приходять до загибелі.

Атомів нескінченна множина, вони характеризуються твердістю, вирізняється один від одного своїм об’ємом і формою. Всі тіла складаються з атомів, реальними є лише ті властивості речей, які властиві атомам. Решта властивостей, які сприймаються чуттями: смак, запах, температура тощо, - існують не в речах, а тільки в чуттєвому сприйнятті людини. Атоми відділяються один від одного пустотою. Якщо атом – буття, то пустота – це небуття. Якби не було пустоти, то не було б реальної множинності та руху. Рух як механічне переміщення атомів у пустоті, Демокріт вважав вічним природним станом космосу.

Основним методологічним принципом атомістів був принцип ізономії який формулюється в такий спосіб: якщо те або інше явище можливе й не суперечить законам природи, то необхідно допустити, що в безмежному часі й на безмежному просторі воно або колись уже мало місце, або коли-небудь настане.

Демокріт - прихильник концепції множинності мирів.

Демокріт казав: якби Земля була кулею, то сонце, заходячи й сходячи, перетиналася б обієм по дузі окружності, а не по прямій лінії, як насправді.

Демокріт розвиває загальноеллінське поняття міри, відзначаючи, що міра - це відповідність поведінки людину його природним можливостям і здатностям.

Епікур — давньогрецький філософ-матеріаліст. Філософський напрямок епікуреїзм досить широко впливав на свідомість мислителів наступних етапів еллінської епохи, зокрема Риму. Епікур створив зовсім нову атомістичну теорію. Відмінність полягає в тому, що у Демокрита рух атомів здійснюється у порожнечі винятково за законом падіння тіл під власною вагою, у Епікура — поряд з дією закону падіння з'являється ще один чинник — атом виявляє властивість «самочинного відхилення» від «лінії необхідності». Ідея Епікура про самочинне відхилення атомів є специфічнім відображенням факту з'явлення у людей нових якостей — індивідуальної свободи, певного мінімуму соціальної автономії особи. Людина — цей «соціальний атом» — набуває в собі автономного, самодостатнього ґрунту свого волевиявлення. В цілому, головна увага Демокрита звернена на закони існування об'єктів, у Епікура — до суб'єкта. Епікура хвилювало не саме по собі вчення про Космос як сукупність атомів, а проблема можливості відхилень, випадків, суб'єктивного водіння.

Послідовно дотримуючись атомістичної теорії, Епікур робив висновок, що душа людини — тілесна. Смерть тіла є смерть душі, бо сутність душі — рух атомів у тілі.

Епікур створив життєствердну етику, яка за своїм спрямуванням оптимістична й утилітарна.