254_dhU / 57. Неопозитивізм
.doc57. Неопозитивізм (Моріц Шлік, Рудольф Карнап, Людвіг Віттгенштейн)
"Неопозитивізм являє собою третій етап у розвитку позитивізму (парадигмальна гносео-методологічна установка, відповідно до якої позитивне знання може бути отримане як результат суто наукового (не філософського) пізнання). Має два різновиди: логічний (інакше — емпіричний) позитивізм і семантичний. Предметом філософії, на думку логічних позитивістів, повинна бути логіка науки, логіка мови, логічний аналіз речень, логічний синтаксис мови. Другий різновид неопозитивізму сприяв розвитку семантики. Цей напрям визначає мові головну роль в усіх сферах діяльності. Усі соціальні колізії обумовлені недосконалістю мови та людського спілкування. Неопозитивізм намагався вирішити актуальні філософсько-методологічні проблеми, наприклад, роль знаково-символічних засобів наукового мислення, взаємовідносини теоретичного апарату й емпіричного базису. Так, зростання ролі математичного апарату у фізичній теорії виявило, що в теоріях науки не можна все звести до чуттєвого світу суб'єкта, а є несвідомих до нього «залишок», який характеризує загальнозначущої теоретичних положень, об'єктивний характер пізнання суб'єкта.
Мова формування філософських ідей виступає в аналітичній філософії не тільки як важливий засіб дослідження, але і як самостійний об'єкт вивчення. Особлива роль відводиться аргументації.
Моріц Шлік — німецько-австрійський філософ, один з лідерів логічного позитивізму. Вивчав фізику в Берлінському університеті. У 1904 році захистив дисертацію з фізики під керівництвом М.Планка. Потім захопився філософією. У 1922 очолив кафедру філософії Віденського університету, де організував Віденський гурток, який став незабаром ідейним центром неопозитивізму. У 1936 був застрелений своїм студентом-психопатом в університеті
Рудольф Карнап — німецько-філософський філософ та логік, провідний представник логічного позитивізму та філософії науки. Карнап вважає предметом філософії науки аналіз структури природничо-наукового знання з метою уточнення основних понять науки за допомогою апарату математичної логіки. Він активно бере участь у Віденському гуртку і в розробці ідей логічного емпіризму. Він висуває ряд радикальних неопозітівістскіх концепцій (фізикалізму тощо) і заперечує світоглядний характер філософії. Карнап, займався побудовою «уніфікованої мови науки. На основі своєї семантичної теорії Карнап будує індуктивну логіку як імовірнісну логіку, розвиває формалізовану теорію індуктивних висновків (зокрема, висновків за аналогією), розробляє теорію семантичної інформації. У суспільному житті США Карнап виступав як рішучий противник расової дискримінації і військових дій США у В'єтнамі.
Лю́двіг Йо́зеф Йо́ганн Вітґеншта́йн — австро-англійський філософ, один із засновників аналітичної філософії і один з найяскравіших мислителів XX століття. Загальновизнано, що Вітґенштайн здійснив цілих дві революції в західній філософії. Перша — так званий, лінгвістичний поворот, або мовна революція — відбулася, коли його «Логіко-філософський трактат» надихнув Віденський гурток на створення програми логічного позитивізму. Друга сталася, коли його ідеї про природу й устрій мови, викладені в «Філософських дослідженнях», породили британську лінгвістичну філософію, або філософію буденної мови.