254_dhU / 11.Римська філософія

11) Римська філософія

Це занепад, руйнація соціуму. Загальний занепад моралі, це руйнація розумності життя. Р.Ф. – формується під впливом грецької: три напрямки (стоїцизм, епікуреїзм та скептицизм).

1. Стоїцизм. Сенека та імператор М. Аврелій. Сенека виходить із того, що все у світі та всесвіті підкорюється владі строгої необхідності. Бог – іманентна, правляча сила, володарює над розумом. Центром його вчення є принцип згоди з природою та принцип підкорення людини долі.

Він відкидає тяжіння до накопичення багатства, почестей та Ідеал мудреця: свобода від пристрастей (апатія). Ідея самоцінності особи – соціальний стан та походження важать мало, головне – мудрість людини. Вона єдина поділяє людей на мудрих та дурнів. Цю ідею сприйняло християнство.

2. Епікуреїзм. Тіт Лукрецій Кар. Трактат “Про природу речей”. Він висуває сумнів щодо можливості осягнення істиней, здійснення ідеалів. Розробляє та поглиблює думки Демокріта та Епікура, обгрунтовує відхилення від прямолінійного руху рух атомів. Як і Епікур, Кар вважає, що суспільство виникає як взаємна згода людей. Виступає проти віри в Бога, так як виникнення світу спричинене природними причинами. Віра в богів – це природній страх та незнання причин. Етика – засіб досягнення щастя пізнання. А щастя – це епікурейські принципи спокійного та щасливого життя.

3. Скептицизм. Секст Емпірик – систематизує аргументи щодо пізнаванності світу, висуває вимогу “утримання від судження”.

4. Неоплатонізм: Плотін, Ямвліх, Прокл. Систематизують вчення Платона, поєднуючи його з ідеями Арістотеля щодо єдиного абсолюту та ієрархічної будови життя. Розум (Нус), який Єдине створює через еманацію, не що інше як світ ідей Платона. Світова Душа – упорядковує світ, надає йому сенсу. Видимий світ – це викривлена копія ідей Розуму, суміш добра і зла, джерелом яких є неоформлена матерія.