254_dhU / 62.Буття снування.Поняття РЕАЛЬН СТЬ

Більшість філософів проблему буття вважає основоположною при розгляді філософських проблем. Щоб зрозуміти її смисл і значення, потрібно з'ясувати, яку роль вона відіграє в житті суспільства, людини.У своєму повсякденному житті люди переконуються в тому, що світ є, що при всіх його змінах він все ж зберігається як щось відносно ціле й стале. Проте проблема буття все ж виникає, особливо тоді, коли його підвалини стають предметом сумніву і роздумів. Та й причин для цього достатньо, оскільки й сьогодні не знято питання: "бути чи не бути?" Воно зумовлюється загрозою існуванню людства з боку явищ і процесів, які виникли й зростають у наш час. Тому людству слід глибше розібратись у тому, що таке буття, які основні форми його прояву.Якщо ми знаємо, що світ, буття існує "тут", то можна зробити висновок, що він існує й "там", оскільки важко уявити собі останній горизонт, за яким вже нічого немає. "Останнього" просто не існує. Світ існує всюди. Так само, виходячи з того, що світ існує "тепер", можемо зробити висновок, що він існував і "колись", і буде існувати й "у майбутньому". Проте були і є філософи, які вважають, що світ у просторі й часі має свій початок і кінецьБуло зафіксовано, що світ у його існуванні неоднорідний, що його буття невіддільне від буття окремих предметів і явищ. Та проблема виникає ще й тому, що люди, діючи в реальному світі, пов'язують завдяки своїй діяльності минуще з неминущим і тому мають розкрити для себе ці відношення єдності й різноманітності, оскільки їм доводиться постійно "вмонтовувати" у вічний об'єктивний світ свої новостворені системи, предмети тощо.В повсякденному житті людина шукає свої зв'язки з природою та іншими людьми. їй стала знайомою відмінність між матеріальним і духовним, природою й суспільством. Та важливо було знайти ще й спільне між цими цілісностями. Вивчаючи ці проблеми, філософи дійшли висновку, що матеріальні об'єкти й духовні явища, природа й суспільство мають спільним те, що вони "є", існують у межах єдиного світу, хоча й мають відмінності. І все ж єдність світу не в цьому. Як писав Ф.Енгельс, вона "полягає не в його бутті, хоч буття є передумовою його єдності, бо спочатку світ повинен існувати, перш ніжвін може бути єдиним... Дійсна єдність світу полягає в його матеріальності, а ця остання доводиться... довгим і важким розвитком філософії та природознавста"'. Це твердження приводить до висновку, що предмети, суспільство, ідеї існують реально, але форми їх існування різні. Особливо слід відрізняти матеріальне й духовне існування. Всі ці утворення становлять цілісність безконечного й вічного світу.В повсякденному житті людина має рахуватися з наявністю цієї сукупності буття, з відмінністю між об'єктивно-реальним, матеріальним і духовним (суб'єктивно-реальним). Коли виникає необхідність у перетворенні дійсності, треба добре знати, яка її основа, які об'єктивні можливості її перетворення й тенденції розвитку. За волюнтаристські, суб'єктивістські підходи до вирішення цієї проблеми реальність нам "мстить" (особливо це відчутно при вирішенні суспільних проблем).Життєдіяльність кожноїлюдини — це теж реальність (і для самої себе, і для інших людей). Кожен ставиться до себе, своєї праці, духу, минулого, теперішнього, майбутнього, інших людей, суспільства як до особливої форми буття. В процесі пізнання людина освоює не лише природне, а й суспільне. Свідомість і самосвідомість проникає у наше власне буття, знаходячи в ньому загальні риси індивідуального буття людей.При вивченні сутності буття філософи спираються на матеріальну й духовну діяльність людини, осмислюючи її не лише з допомогою категорії буття, але й споріднених з нею категорій "небуття", "існування" тощо. Першою серед них все ж залишається категорія "буття", оскільки вона фіксує як існування окремих речей, так і складний зв'язок загального характеру (предмети разом з їх властивостями, особливостями існування) і об'єднує їх з усім, що існує в світі.Категорія буття має складний і комплексний зміст. При її осмисленні виникають труднощі й сумніви. Як відомо, в повсякденному житті ми пізнаємо речі тільки через їх конкретні властивості. А щоб зрозуміти, що таке буття загалом, треба, навпаки, абстрагуватися від цих властивостей. Про нього не можна говорити, що воно глибоке, поверхове, велике чи мале. При його аналізі мова й думка сягають того рівня мислення, коли ми абстрагуємося від окремих предметів, їх ознак і станів і переносимо нашу думку на граничний рівень абстрагування. Тут ми відходимо не лише від предметів та їх станів, а й відзагального, від відмінностей між природою і людиною, суспільством та індивідом, тілом і духом, шукаємо спільне між ними, всеоб'єднуюче. Результат цих пошуків і фіксує філософія з допомогою категорії "буття". Розуміння й використання останньої дозволяє розвивати необхідні здатності людського розуму, виявляти й досліджувати найзагальніші зв'язки дійсності. В осмисленні світу виділяються такі аспекти: світ існує як безмежна і неминуща цілісність; матеріальні об'єкти, явища існують і є передумовою єдності світу; матеріальний світ становить сукупну реальність, яка є передумовою людської свідомості і дій всіх поколінь людей.Реа́льність — (від лат. realis — речовинний, дійсний) — сукупність чуттєвої даності світу як світу речей в спогляданні і сприйнятті. Протилежні поняття — «ілюзія», «фантазія», «ідеальне». Поняття «реальність» слід відрізняти від поняття «дійсність». Іноді, під «реальністю» розуміють даність об'єктів в найширшому смислі, і говорять, наприклад, про віртуальну реальність.У діалектичному матеріалізмі термін «Реальність» вживається в двох розуміннях: * що все існує, тобто весь матеріальний світ, включаючи всі його ідеальні продукти;* об'єктивна реальність, тобто матерія в сукупності різних її видів. Реальність протиставляється тут суб'єктивній реальності, тобто явищам свідомості, і ототожнюється з поняттям матерії.Поняття реальності вивчається розділом філософії — онтологією.Види реальності* Фізична реальність * Соціальна реальність* Віртуальна реальність * Крім того розрізняють актуальну реальність (те, що є зараз) і потенційну (що «реально» може відбутися), а також реальність об'єктивну і суб'єктивну. У цих класифікаціях реальність співпадає з буттям.* Консенсусна реальністьТрактування реальностіІснує два основні трактування реальності: реалізм, що стверджує об'єктивне існування реальності, яка лише відкривається людиною в процесі пізнання, і феноменалізм, що стверджує, що реальність залежить від пізнавальної активності людини і конструюється в останній. Наприклад, з погляду антиреалізму олімпійські боги для стародавнього грека були такою ж реальністю, як і електрон для сучасного ученого.