52. Ієрархія цінностей

Ідеа́л — вища цінність; якнайкращий, завершений стан того або іншого явища; зразок особистих якостей, здібностей; вища норма етичної особи; вищий ступінь етичного уявлення про благо і належність; досконалість у відносинах між людьми; найбільш довершений пристрій суспільства.Творчість про ідеал, формування речовини природи на основі ідеалу є специфічно людською формою життєдіяльності, що відрізняє її від діяльності тварин. Як загальна форма діяльності, ідеал виступає у всіх областях суспільного життя:

Соціальній політичній етичній естетичній і ін.Категорія ідеалу володіє глибоким соціальним значенням. Впродовж століть прогресивні класи в боротьбі проти віджилих форм суспільних відносин черпали свій ентузиазм у високих ідеалах свободи, рівності, братерства.

Поняття ідеал застосовується однаково і до відвернутих і конкретних предметів:

ідеал добра ідеал жіночої краси ідеал чоловічої краси ідеал держави ідеал громадянина і ін.

Благо (в етиці і філософії), то, що містить у собі певний позитивний сенс. Питання про Благо ставилося у філософії в зв'язку з з'ясуванням сенсу буття та людського існування як питання про вищу Благо (термін введений Аристотелем, лат. summum bonum), залежно від якого визначалася співвідносна цінність усіх інших Благо Антична філософія вбачала вища Благо в блаженство - «евдемоніі», зміст якої трактувалося по-різному представниками різних напрямків:. Платон називає «благом» «єдине» як основу будь-якого буття. Арістотель розрізняє блага трьох родів: тілесні, зовнішні І душевні. У середньовічної схоластики, переробної ідеї античної філософії на основі принципів християнського теїзму, як вищий Благо виступає бог, який є джерелом всіх Благ і кінцевою метою людських прагнень. Новоєвропейська філософія підкреслює роль суб'єкта у визначенні чого-небудь як Благо. Іншим характерним явищем новоєвропейської етики є утилітаристського тлумачення Благо, зведення його до корисності (див. Утилітаризм). Кант розрізняє вища Благо і досконале Благо: перша - це добра воля, етична доброчесність, друга потребує з'єднання доброчесності з блаженством.Свобо́да — здатність людини чинити відповідно до своїх бажань, інтересів і цілей на основі знання об'єктивної дійсності. Свобода - в найбільш загальному значенні, наявність можливості вибору, варіантів витоку подій. Відсутність вибору, варіантів розходження події рівносильна відсутністю свободи. Свобода є одним з проявів випадковості, керованої свободою волі (навмисність волі, усвідомлена свобода) або стохастичним законом (непередбачуваність витоку події, неусвідомлена свобода). В цьому значенні, поняття "свобода" протилежно поняттю "необхідність".Види свободи можна розділити на три категорії:свобода волі людини — свідома свобода вибору у житті, приватних життєвих рішеннях, обранні життєвих пріоритетів, організації свого життя і т.п.

суспільна свобода громадянина — права людини в суспільстві та державі, регульована законами.духовна свобода особистості — християнське розуміння свободи духа від рабства гріху та гріховним страстям.Правда — відповідність між розумом та річчю, фактом чи реальністю. Стан чи характер бути правдивим у стосунку до буття, знання чи мовлення. Відповідність з правилом, стандартом, моделю, зразком чи ідеалом.