Тип уроку: формування вмінь та навичок.

Методи: інструктаж, демонстрація, самостійна робота.

Міжпредметні зв’язки: хімія, фізика,електротехніка, матеріалознавство.

Хід уроку

I .Організаційний момент:

1.Зайти до класу

2.Привітатися з учнями

3.Взяти список учнів

4.Визначити чергових

II. Актуалізація опорних знань:

1. Зв’язок теми з дисциплінами: фізика, механіка, матеріалознавство.

2. Характеристика знань, умінь та навичок.

III. Активізація нового матеріалу:

IV. Формування вмінь та навичок:

Виконання даного вчителем завдання.

Вступний інструктаж: дотримання правил поведінки та техніки безпеки.

V. Закріплення нового матеріалу:

Фронтальне опитування за пройденою темою.

VI. Домашнє завдання.

VII. Підсумок уроку. Оцінка знань та аналіз відповідей учнів.

РОЗГОРНУТИЙ ПЛАН КОНСПЕКТ УРОКУ

I .Організаційний момент:

Заходжу в клас, вітаюся з учнями, прошу всіх сісти на свої місця. Відмічаю відсутніх на уроці. Прошу записати тему уроку.

II. Актуалізація опорних знань:

1. Характеристика знань, умінь та навичок:

• Знати: будову циліндричного редуктора, конструкцію його вузлів і деталей.

• Вміти: складати ескізи вузлів і деталей.

2. Зв'язок теми уроку з фізикою і кресленням:

• Який зв’язок має наша тема уроку з матеріалознавством?

• Який зв’язок має наша тема уроку з механікою?

III. Активізація нового матеріалу:

РУЧНЕ ДУГОВЕ ЗВАРЮВАННЯ

Стислі теоретичні відомості. Зварюванням називають технологічний процес отримання нерознімних з’єднань за допомогою встановлення міжатомних зв’язків між зварюваними частинами при їх місцевому або загальному нагріванні, пластичному деформуванні або при сумісній дії того та іншого. Найбільш розповсюдженими є дугові способи зварювання, які у порівнянні з іншими видами зварювання плавленням мають ряд переваг: високі концентрації тепла, відносна універсальність, можливість зварювання у всіх просторових положеннях, просте і недороге обладнання, можливість отримання стабільних і порівняно високих властивостей металу шва.

Розрізняють зварювання на змінному і постійному струмі; електродами, що плавляться та не плавляться; ручне, полуавтоматичне і автоматичне; зварювання відкритою дугою, під флюсом і в захисному газі.

Джерелом тепла при дуговому зварюванні є електрична дуга, у стовбі котрої розвивається температура 6000...8000°С. Дуга уявляє із себе потужний стабільний розряд електричества в іонізованій атмосфері газів і парів металу. Іонізація дугового проміжку розпочинається в процесі її горіння завдяки зіткненню електронів, що рухаються до аноду, з молекулами газів і парів металу. Електричні властивості дуги описуються статичною вольт-амперною характеристикою, що уявляє із себе залежність між напругою і силою струму в момент стійкого горіння дуги. Основною характеристикою джерел струму є їхня зовнішня характеристика - залеж-ність напруги на вихідних затискачах від сили струма у електричному ланцюгу. Стійкому процесу горіння дуги (зварювання) відповідає точка перетинання вольт-амперних характеристик дуги і джерела струму (рис.1).

Рис. 1.1. Статична вольт-амперна характеристика джерела живлення (1)

і дуги (2) при різній довжині дуги.

При зварюванні на змінному струмі у якості джерел живлення використовуються зварювальні трансформатори типу ТД, ТС, ТСК; при зварюванні на постійному струмі - зварювальні трансформатори типу ПСО, АСБ, АСД, САМ, а також зварювальні випрямлячі типу ВД, ВКС, ВДУ і інші. Регулювання сили зварювального струму робиться при зварюванні на змінному струмі за допомогою дроселів, на постійному - за допомогою реостатів.

Ручне дугове зварювання робиться дугою, що горить між деталлю і електродом. Зварювання може вестися електродами, що не плавляться (із вольфраму або графіту) і такими, що плавляться, котрі уявляють із себе металеві стержні діаметром 1,6...12 мм з нанесеним на них покриттям, яке служить для стабілізації горіння дуги, захисту розплавленого металу від окислення, розкислення, легування металу зварного шва. Матеріал електрода, що плавиться, обирається, як правило, близьким за хімічним складом до матеріалу деталей, що піддаються зварюванню.

При ручному дуговому зварюванні найчастіше використовуються електроди діаметром 3...6 мм. При цьому під час зварювання напруга на дузі підтримується 16...30 В, а сила зварювального струму 120...150 А.

Режим зварювання характеризується силою зварювального струму J_зв і діаметром електрода d_e. За товщиною зварюваних деталей обирають діаметр електрода

d_e = (  / 2 + 1), мм,

де  - товщина металу деталей, що зварюються.

За діаметром електрода визначається сила зварювального струму (орієнтовно J_зв = (40...60А) d_e ). Напруга на дузі не є елементом режиму зварювання, оскільки кількість електродного металу, що наплавляється від напруги не залежить.

Потужність корисної енергії N_д, Вт, виділяємої на дузі, визначається за формулою

N_д =J_зв U_д,

де J_зв - сила зварювального струму, А;

U_д - напруга на дузі, В.

Знаючи ККД джерела живлення  (для більшості зварювальних трансформаторів він складає 0,84...0,87), можна визначити потужність N_сп, що споживається джерелом живлення із мережі:

N_сп = N_д / .