- •1.Вимоги до зол і шлаків тес, що використовуються для виготовлення бет. І збк.
- •2.Шлаколужні бетони. Техніко-економічні показники.
- •3.Матеріали з відходів гумотехнічних виробів.
- •1.Теоретичні умови використання шлаків у виробництві в’яжучих речовин.
- •2.Особливості виготовлення стінової кераміки з відходів вуглезбагачення.
- •3.Виробництво двп з відходів деревообробки.
- •1.Вимоги до зол, що використовуються у виробництві бетонних і збк.
- •2.Шлакоситали. Сировина, технологія, властивості.
- •3.В’яжучі матеріали з використанням горілих порід.
- •1.Види і характеристика відходів вугільної промисловості.
- •2 В’яжучі матеріали з фосфорних шлаків. Властивості, теп
- •3 Керамічні матеріалів з використанням зол та шлаків тес. Вимоги до зол та шлаків.
- •1.Види та характеристика відходів переробки деревини.
- •2.Безклінкерні в’яжучі з металургійних шлаків. Властивості. Техніко-економ. Показники.
- •3 Будівельні матеріали з органічних відходів хімічної промисловості
- •1. Види та характеристика відходів паливо-енергетичної промисловості.
- •3.Особливості виробництва аглопориту з використанням зол і шлаків тес.
- •1.Ніздрюваті бетони з металургійних шлаків. Властивості, сировина, техніко-економічні показники.
- •2.В’яжучі матеріали з горілих порід.
- •3.Виробництво дсп з відходів дерево переробки.
- •1 Клінкеровмісні в’яжучі речовини з використанням відходів металургії
- •2.Шлакова вата. Вимоги до сировини, техніко-економічні показники.
- •3.Арболіт з відходів деревообробної промисловості.
- •1.Класифікая відходів металургійного виробництва.
- •2.Сульфатостійкий шпц. Сировина, властивості, техніко-економічні показники.
- •3.Виробництво арболіту з відходів деревообробної промисловості.
- •1.Використання зол і шлаків тес у виробництві силікатної цегли. Вимоги до зол і шлаків, особливості технології. Техніко-економічні показники.
- •2.Порівняльна характеристика шпц і пц.
- •3.Характеристика відходів виробництва кераміки та шляхи її використання.
- •1.Види і характеристика відходів вугільної промисловості.
- •2.Автоклавні матеріали з відходів гірничодобувних галузей промисловості.
- •3.Виробництво дсп з відходів деревообробної промисловості.
- •2.Зоовміщуючі ніздрюваті бетони. Особливості технології, властивості, техніко-економічні показники.
- •3.Кераміка з використанням зол і шлаків тес.
- •1 Використання зол та золошлакових сумішей у виробництві бетонів. Особливості технології виготовлення.
- •2.Відходи азбестоцементного виробництва, їх характеристика. Шляхи переробки у будівельні матеріали.
- •3.Виробництво фіброліта з відходів деревообробної промисловості.
- •1.Характеристика відходів вугледобувної промисловості.
- •2.Виробництво шлакового щебеню. Вимоги до шлаків, властивості.
- •3.Піритні огарки. Шляхи використання їх у виробництві будівельних матеріалів.
- •1.Шлаколужні бетони. Сировина, технологія, властивості.
- •2.Силікатна цегла з вико і шлаків тес. Техніко-економічні властивості. Ристанням зол
- •1.Види та характеристика відходів хімічної промисловості.
- •2.Матеріали з дерев’яної тирси та мінеральних в’яжучих.
- •3.Ніздрюваті бетони з використанням золи. Особливості технології, властивості. Техніко-економічні показники.
- •1.Види та характеристика відходів кольорової металургії.
- •2.Будівельні матеріали з карбідного вапна.
- •3.Глинозольний керамзит. Вимоги до сировини. Технологія виготовлення. Властивості.
- •1.Класифікація відходів гірничодобувної промисловості.
- •2.Характеристика відходів виробництва скла і шляхи її використання.
- •3.Безклінкерні в’яжучі речовини з металургійних шлаків.
- •1.Класифікая відходів металургійного виробництва.
- •2 Виробництво нерудних матеріалів із відходів гірничодобувної та переробної галузей
- •3 Будівельні матеріали з із відходів гумово-технічних виробів.
- •1.Шлаколужні бетони. Сировина, технологія, властивості.
- •2 Особливості виробництва пористих заповнювачів з відходів металургії
- •3.Безклінкерні зольні в’яжучі. Вимоги до золи. Властивості. Область використання.
- •1.Види та характеристика відходів хімічної промисловості.
- •2.Використання зол тес у виробництві будівельних розчинів. Техніко-економічні показники.
- •3.Матеріали з дерев’яної тирси та мінеральних в’яжучих.
- •1.Класифікація відходів хімічної промисловості.
- •2.Особливості виготовлення шлакової вати з шлакових розплавів. Вимоги до сировини, техніко-економічні показники.
- •3.Використання зол у виробництві пц. Вимоги до зол, техніко-економічні показники.
3.Виробництво дсп з відходів деревообробної промисловості.
Деревостружкові плити - це матеріал, отриманий гарячим пресуванням подрібненої деревини, змішаної з єднальними речовинами - синтетичними полімерами. Перевагами цього матеріалу є однорідність його фізико-механічних властивостей, невеликі лінійні зміни при змінної вологості.
Промисловість випускає плоскі та екструзійні плити. У перших частинки розташовані паралельно, в других - перпендикулярно до площини плити, що досягається пресуванням методом екструзії (видавлювання). При застосуванні фенолформальдегідних та меламіноформальдегідних смол з добавками гідрофобних речовин отримують плити підвищеної водостійкості. Дре-весно-стружкові плити різноманітні за конструкцією (одно-шарові суцільні і з внутрішніми каналами, тришарові і багатошарові), щільності (легкі: р <500, середні р = 500 ... 650 і важкі р = 660 ... 700 кг / м3), виду оздоблення (необлицьовані і облицювання папером, шпоном).
Основним видом сировини для виготовлення деревно-стружкових плит служить деревина, до якої відносяться відходи лісопиляння і деревообробки, а також відходи луб'яних рослин - солома, очерет, багаття і відходи насіння.
Спеціальні властивості плит регулюються введенням добавок в стружкову масу: для підвищення біостійкості вводять антисептики, вогнестійкості - антипірени, водостійкості - гідрофобізатори.
Область застосування деревно-стружкових плит досить різноманітна. Як конструкційно-оздоблювальний матеріал їх застосовують при влаштуванні підлог, стель, стін, перегородок, дверей, вбудованих меблів і т. д.
На виготовлення 1 м3 деревно-стружкових плит витрачається близько 1,7 м3 твердих деревних відходів.
Білет 13
1.Вимоги до металургійних шлаків, що використовуються для виготовлення в’яжучих речовин.
Шлаки - це продукти високотемпературного взаємодії компонентів вихідних матеріалів (палива , руди , плавнів і газової серед ) . Шлаки підрозділяють на шлаки чорної і кольорової металургії.
Шлаки чорної металургії ділять на такі види: доменні , сталеплавильні ( мартенівські , електроплавильні ) , вагранкові шлаки. Найбільшим є вихід доменних шлаків , на 1 т чавуну він становить 0,7 т.
Вихід шлаків в кольоровій металургії залежить від змісту извлекаемого металу у вихідній шихті . Хімічний склад доменних шлаків позво ¬ ляє використовувати їх замість глинистого і частини карбонатного компонентів у складі сировинних сумішей при виробництві клінкеру. Для доведення силікатної модуля сировинних сумішей до звичайних меж при низькому вмісті в шлаках А1203 ( 5 ... 7 %) в них вводять відповідні коригувальні добавки.
Шлаки можна розглядати як значною мірою підготовлене сировину. У їх складі СаО пов'язаний в різних хі-чеських з'єднаннях , в тому числі й у вигляді двухкальціевого силікату - одного з мінералів цементного клінкеру. Заміна глини доменним шлаком дозволяє знизити на 20 % вміст вапняного компонента , зменшити при сухому способі виробництва клінкеру питома витрата сировини і палива на 10 ... 15 % , а також підвищити виробник ¬ ність печей на 15 %.
Практикою доведено ефективність використання шлаків у складі сировинної суміші і при мокрому способі виробництва . При використанні шлакового шламу продуктивність обертових печей збільшується на 13 ... 20 % , витрата сировинних матеріалів на 1 т клінкеру знижується приклад ¬ но на 12 % , питома витрата палива - на 10 ... 15 %. У портландцемент з мінеральними добавками при подрібне ¬ нії клінкеру припустимо введення до 20% доменного шлаку. При цьому практично без зміни активності цементу витрата клінкеру знижується на 14 ... 16 %. У порівнянні з бездобавочного цементом спостерігається деяке зниження міцності на стиск і вигин в ранні терміни твердіння , збільшується усадка і підвищується водо- відділення . Корозійна стійкість портландцементу з добавкою шлаку вище на 5 ... 10 % , ніж для бездобавочного цементу , як при нормальному твердінні , так і після обробки їх .
Портландцемент з добавкою висококальціевих нізкоалюмінатних шлаків має зниженою морозостійкістю. Цемен ¬ ти з добавкою високоалюмінатний шлаків за морозостійкістю не поступаються бездобавочного цементу , особливо після пропарювання