- •1.Предмет, завдання і значення курсу історії України.
- •3. Сутність понять „етнос",„народність", „народ ,„нація".Основні концепції формування українського народу.
- •5. Стародавні етнічні процеси на території України та їх роль в етногенезі українців.
- •6. Теорії прабатьківщини слов'ян та основні етапи слов'янського етногенезу.
- •7. Особливості етнічного розвитку в князівський період української історії.
- •1. Вирізнення українського народу із давньоруської етнополітичної спільноти
- •2. Український етнос в умовах кризи давньоруської державності та золотоординського поневолення
- •3. Український етнос у XIV - другій половині XVI ст.
- •8. Проблема формування трьох східнослов'янських етносів, теорія „давньоруської народності”: міф, чи реальність.
- •9. Етнічний розвиток українських земель в період Козаччини.
- •10. Походження назв „Україна", „Малоросія", „Великоросія", „Росія". Походження назви "Україна"
- •Происхождение и употребление слова «Русь»
- •11. Становище українського етносу в XIX – XX ст.
- •12. Особливості формування української нації.
- •13. Роль і значення української діаспори в сучасному українському націогенезі.
- •14. Сучасний стан українського етносу та нації.
- •15. Зародження українського визвольного руху (XIV - початок XVII ст.).
- •Чинний націоналізм[ред. • ред. Код]
- •Козакійство[ред. • ред. Код]
- •16. Створення та діяльність братств у XVI – початку XVII ст. Розвиток освіти в XVI—XVII ст. Початок діяльності братств
- •17. Козаччина та її роль в історії українського народу. Козаччина
- •18. Козацько-селянські повстання кінця XVI – початку XVII ст.
- •19. Українська національно-визвольна революція середини XVII ст.
- •20. Причини та характер визвольної війни
- •Повстання
- •Утворення держави
- •21. Національно-визвольна і антифеодальна боротьба на Правобережній та Західній Україні наприкінці XVII – XVIII ст.
- •22. Українське національне відродження XIX ст., його сутність та зміст.
- •23. Особливості українського національного відродження хіх ст. Західній Україні
- •24. Роль Кирило-Мефодіївське братство в українському національному відродженні XIX ст.
- •25. Вплив ідей т.Шевченка, м.Драгоманова, м.Міхновського на розвиток українського національного руху.
- •Участь у гетьманському русі
- •26. Створення та діяльність політичних партій в Україні на рубежі хіх – хх
- •27. Українська національно-демократична революція 1917 – 1921 pp.
- •28. Причини поразки та уроки української революції 1917 – 1921 pp., її історичне значення.
- •2. Причини поразки революції
- •3. Історичні уроки революційних подій 1917-1921рр. В Україні
- •29. Політика "українізації'' в Україні у 20-х рр., XX ст.
7. Особливості етнічного розвитку в князівський період української історії.
1. Вирізнення українського народу із давньоруської етнополітичної спільноти
Отже, «український» етнографічний масив існував у складі давньоруського народу як етнополітичної спільноти ще до утворення Київської держави і зберігав особливості впродовж усього періоду її існування. Вважають, що початок формування українського народу як етнічної спільноти, тобто такої, що самоусвідомилась і вирізняла себе у відносинах з іншими спільнотами, припадає на другу половину XII ст. Зменшення ролі Києва як безсумнівного політичного і культурного центру всієї держави після смерті Мстислава Володимировича (1132) був уже викликаний піднесенням нових центрів притягання. В ХІ - першій половині XII ст. формувалися локальні політичні інтереси у Полоцька і Чернігова, Новгорода і Володимира на Клязьмі, Володимира-Волинського та Перемишля (потім Галича), інших міст і земель. У цьому розриві політичної єдності етнічні причини не простежуються. Але так чи інакше політична роздробленість Київської Русі руйнувала етноконвергенційну тенденцію, що мала до цього підтримку в національно-державній свідомості, в єдності панівної у всіх землях князівської династії, єдності літературної мови і професійної культури й ідеології.
Як відомо, визначальним фактором характеру етносу і його розвитку є культура. Тобто, яка культура, такий і етнос. У культурі ж у свою чергу слід розрізняти два пласти: народний і професійний. Очевидно, джерело розвитку чи розквіту професійної культури і мистецтва становить народна культура. Остання також не є індиферентною до професійної. Але генетичний код розвитку етносу міститься в його народній культурі (традиційному способі життя та виробництва, системі духовних, естетичних і етичних цінностей, мові). Внаслідок цього в XII ст., коли відносно єдиний верхній пласт політичних структур і професійної культури зазнав кризи, основою подальшого етнічного розвитку давньоруського народу могли бути лише ті етнографічні масиви, які вже існували. І вони ними стали не лише в другій половині XII ст., а виявились дійсно індиферентними до всіх драматичних зигзагів історії наступних часів, живили етнотворчий процес у період іноземних плюндрувань, окупацій, вікового гноблення і роз'єднання вітчизни.
Чимало істориків, зокрема Ф. Шевченко, пов'язували початок виділення українського етносу із давньоруського народу з першою літописною згадкою про Україну під 1187 р. Видається, однак, що давній літопис, можливо, ще не надавав слову Україна значення етнотопоніма, а як етнотопонім воно поширилося значно пізніше (про це поміркуємо у параграфі про українські етноніми й етнотопоніми).
Проте незалежно від цього «українські» етнодиференційні ознаки, як це було показано вище, існували протягом багатьох століть задовго до XII ст.
На шляху розвитку український народ пройшов чимало відмінних за етнокультурним, політичним і соціально-економічним змістом етапів, кожен з яких по-своєму позначився на його історичній долі, національній свідомості, розселенні, культурі, етнічній психології, характері.