I. Оцінка витривалості об’єкта до взаємодії

ударної хвилі

Оцінка зводиться до визначення (межа витривалості об’єкта).

Для оцінки потрібні такі вихідні дані:

• місце розташування точки прицілювання;

• віддалення об’єкта від точки прицілювання (км);

• очікувана потужності ядерного боєприпаса (кт);

• можливе максимальне відхилення центру вибуху від точки прицілу (км);

• характеристика об’єкта і його елементів.

Послідовність проведення оцінки витривалості.

1. Визначення максимального значення надмірного тиску ударної хвилі , який очікується на об’єкті при ядерному вибусі.

а) на плані міста, в межах якого розміщується об’єкт відмічається положення точки прицілу, і вона з’єднується прямою лінією з центром об’єкта;

б) з точки прицілу в масштабі плану описується коло радіусом, який дорівнює можливому максимальному відхиленню ядерного боєприпасу . Точка перетину кола з прямою, яка з’єднує точку прицілювання і центра об’єкта, приймається за можливий центр вибуху;

в) враховується, з урахуванням масштабу плану, відстань від об’єкта до можливого центру вибуху:

;

г) за додатком 1 [Демиденко Г.П. Довідник. – С. 212] залежно від ,й виду вибуху знаходиться.

2. Виділення основних елементів на об’єктах (цехів, ділянок виробництва, систем), від яких залежить функціонування об’єкта й випуск продукції.

На основі аналізу специфіки виявляються основні цехи, ділянки виробництва, системи об’єкта, які можуть бути не тільки серед головних, але й серед другорядних. Результати оцінки витривалості об’єкта заносяться в підсумкову таблицю за формулою [дод. №1, методичні вказівки].

3. Оцінка витривалості кожного елемента об’єкта (цеху, ділянки виробництва, системи).

а) виділяються основні елементи цеху, наприклад будівля цеху, технологічне обладнання, елементи енергопостачання тощо;

б) на основі вивчення технічної, будівельної документації знаходяться визначні характеристики кожного елемента цеху, наприклад, будівля цеху №1 – промислова з металевим каркасом і бетонним заповнюванням. Обладнання цеху №1 – середні станки тощо;

в) визначаються ступені руйнування елементів цеху залежно від надлишкового тиску ударної хвилі [див. дод. №2 в Демиденко Г.П. Довідник. – C. 214] й заносяться у зведену таблицю [додаток №1, методичні вказівки];

г) визначається межа стійкості до ударної хвилі кожного елемента. Межа стійкості об’єкта цеху до ударної хвилі визначається за мінімальною межею стійкості всіх елементів, які входять до складу об’єкта;

д) висновок про стійкість до ударної хвилі. Порівнюють знайдену межу стійкості об’єкта з очікуючим максимальним значенням надлишкового тиску. Якщо виявиться, що, то об’єкт стійкий до ударної хвилі, якщо ж– не стійкий.

е) Висновки і пропозиції робляться на основі аналізу результатів стійкості об’єкта по кожному цеху і об’єкту в цілому. Якщо об’єкт, цех будуть не стійкими, необхідно підвищити межу стійкості до . Головним чином треба підвищити міцність найбільш важливих елементів виробництва, від яких залежить робота всього підприємства [див. Демиденко Г.П. Довідник. – Гл. 16, С. 202].

Для повного уявлення можливої обстановки на об’єкті та в районі його розташування доцільно нанести на план границі зон руйнування в осередку ядерного ураження при заданій потужності боєприпаси:

- слабкі руйнування 20...10 кПа;

- середні руйнування 30...20 кПа;

- сильні руйнування 50...30 кПа;

- повні руйнування 50 і більше кПа.

Радіуси цих зон наведені в додатку №1 [Демиденко Г.П. Довідник. – С. 212].

ІІ. Оцінка стійкості об’єкта до взаємодії світлового випромінювання ядерного вибуху

Оцінка уразливості об’єкта при взаємодії світлового випромінювання починається з визначення максимального значення світлового імпульсу [див. дод. №4 в Демиденко Г.П. Довідник. – С. 221].

Для оцінки уразливості об’єкта від світлового випромінювання необхідні такі дані:

• характеристика будівель і споруд;

• вид виробництва і використовувальні горючі речовини і матеріали;

• очікуваний ступінь руйнування будівель і споруд.

1. Визначається ступінь вогнестійкості будівель і споруд об’єкта [див. дод. №6 в Демиденко Г.П. Довідник. – С. 225].

2. Виявляються горючі матеріали, елементи конструкцій і речовини.

3. Визначається значення світлових імпульсів, при яких виникає згорання цих елементів, межі їх стійкості [див. дод. №5 в Демиденко Г.П. Довідник. – С. 224].

4. Визначаються межі стійкості до світлового випромінювання об’єкта в цілому.

5. Заповнюється звідна відомість [дод. №2, методичні вказівки].

6. Зробити висновки і пропозиції щодо підвищення стійкості об’єкта до світлового випромінювання.

Об’єкт вважається стійким, якщо при очікуваному не загораються які-небудь елементи чи матеріали, тобто при умовів іншому випадку робляться пропозиції щодо підвищення стійкості до світлового випромінювання [Демиденко Г.П. Довідник. – Гл. 16, С. 206].

7. Границі зон пожеж наносяться на план, при цьому радіуси зовнішніх границь зон окремих і суцільних пожеж визначаються [див. дод. №4 в Демиденко Г.П. Довідник. – С. 221] для світлових імпульсів 150 кДж/м² і 500 кДж/м² відповідно, тобто середнє значення діапазону світлових імпульсів, які характеризують границі зон пожеж [зона окремих пожеж характеризується світловими імпульсами):

- на зовнішній границі 100 – 200 кДж/м²;

- на внутрішній границі 400 – 600 кДж/м², зона суцільних пожеж характеризується світловими імпульсами 400 – 600 кДж/м² на зовнішній границі. Вона охоплює більшу частину території силових руйнувань, усю зону середніх руйнувань та частину зони слабких руйнувань осередку ядерного ураження.

–границя зони окремих пожеж;

–границя зони суцільних пожеж;

–границя зони пожеж в завалах.

ІІІ. Оцінка стійкості об’єкта до радіоактивного ураження

Вихідними даними для оцінки стійкості є:

• максимальний рівень радіації на 1 год. після вибуху;

• коефіцієнти послаблень;

• будівель цехів;

• захисних споруд [ПРУ або сховищ);

• тривалість робочої зміни;

• швидкість та направлення вітру;

• час утворення радіоактивного ураження.

Оцінка стійкості об’єкта до радіоактивного ураження проводиться в такій послідовності:

1. Визначається рівень радіації на 1 год. після вибуху:

,

де – коефіцієнт переліку рівня радіації на будь-який заданий час [див. дод. №14 в Демиденко Г.П. Довідник. – С. 237].

2. Визначається режим виробничої діяльності в умовах радіоактивного ураження (режими захисту) [див. дод. №21 в Демиденко Г.П. Довідник. – С. 268] і заповнюється звідна таблиця [дод. №3, методичні вказівки].

3. Визначається межа стійкості цеху та об’єкта в цілому в умовах радіоактивного ураження:

(Р/год),

де – допустима (установлена) доза випромінювання;

50р – допустима норма однократного випромінювання;

– час утворення радіоактивного ураження (дано в умові);

; 12 – максимальна тривалість робочої зони, год, (для цехів);

– загальна тривалість знаходження в захисних спорудах [дод. №3, методичні вказівки] – для захисних споруд.

4. Аналіз стійкості цеху та об’єкта в цілому до радіоактивного ураження дозволяє зробити висновок:

• якщо – цех та об’єкт є стійкими;

• якщо – цех та об’єкт є нестійкими.

Додаток з підвищення стійкості [див. Демиденко Г.П. Довідник. – Гл. 16].

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ОЦІНКИ СТІЙКОСТІ РОБІТ ЦЕХУ ДО ВПЛИВУ УРАЖАЮЧИХ ФАКТОРІВ ЯДЕРНОГО ВИБУХУ (Варіант 1 – 9)

Найменування	Умовні позначення та одиниці виміру	Варіанти
		1	2	3	4	5	6	7	8	9
1. Потужність вибуху	, кг	50	100	200	300	500	1000	2000	5000	10000
2. Вид вибуху		Наземний	Повітряний	Наземний	Повітряний	Наземний	Повітряний	Наземний	Повітряний	Наземний
3. Радіус міста	, км	2	2,5	3	3,5	4	5,5	7	8	10
4. Віддалення об’єкта від центра міста (точки прицілу)	, км	3,3	4,1	5,3	6,8	5,0	5,7	9,6	15,5	12,4
5. Імовірність максимального відхилення боєприпасів від точки прицілу	, км	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1
6. Об’єкт розташований відносно центра міста по азимуту	, град.	0	25	45	65	90	115	135	160	180
7. Рівень радіації на початок утворення радіоактивного зараження (6 год. після вибуху)	Р/год.	13	24	40	66	100	167	250	333	500
8. Коефіцієнт послаблення:
дерев’яних будівель	– ” –	2	2	2	–	–	–	–	–	–
кам’яних будівель	– ” –	–	–	–	10	10	10	10	10	10
ПРУ	– ” –	20-50	20-50	20-50	50-100	50-100	50-100	–	–	–
сховище	– ” –	–	–	–	–	–	–	1000	1500	2000
9. Тривалість робочої зміни	12 год

ХАРАКТЕРИСТИКА ЦЕХІВ № 1 – 5 (Варіант 1 – 9)

Найменування	Варіанти
	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Тип будівель	ЗБ каркас з цегляним наповнен-ням	Бетонні	З легким металічним каркасом	Цегла	Зі збірного ЗБ	З метале-вим карка-сом та бе-тонним на-повненням	З метале-вим карка-сом та стін-ним напов-ненням з хвильової сталі	ЗБ	Антисей-смічної констру-кції
Дах (матеріал)	Толь	Рубе-ройд	Черепиця червона	Толь	Руберойд	Черепиця червона	Толь	Руберойд	Черепиця червона
Дверні та віконні каркаси	Пофарбо-вані в тем-ний колір	Не фар-бовані	Пофарбо-вані в білий колір	Не фар-бовані	Пофарбо-вані в тем-ний колір	Пофарбо-вані в білий колір	Пофарбо-вані в тем-ний колір	Не фар-бовані	Пофарбо-вані в бі-лий колір
Конвеєрна прогумо-вана тканина	є	є	є	є	є	є	є	є	є
Мотлох х/б темного кольору	є	є	є	є	є	є	є	є	є
Крани та кранове обладнання	є	є	є	є	є	є	є	є	є
Верстати: важкий середній легкий	є	є	є	є	є	є	є	є	є
Електромережа ка-бельні лінії	Наземні	Підземні	Наземні	Підземні	Наземні	Підземні	Наземні	Підземні	Наземні
Трубопровід	Заглибле-ний на 20 см	Назем-ний	На метале-вих естака-дах	На ЗБ естака-дах	Наземний	Заглибле-ний на 20 см	На ЗБ еста-кадах	На мета-левих ес-такадах	Наземний