Таблиця 1. Ознаки усної та писемної форм літературної мови

усне мовлення	писемне мовлення
Первинне. Діалогічне (полілогічне) і монологічне. Розраховане на слухача. Часто непідготовлене заздалегідь, допускає імпровізацію. Передбачає живе спілкування. Інтонаційно оформлене, супроводжується мімікою, жестами. Чітко індивідуалізоване. Емоційно й експресивно забарвлене. Допускає використання повторів, зіставлень, різних тропів та фразеологізмів.	Вторинне. Монологічне. Графічно оформлене. Пов’язане з попереднім обдумуванням. Передбачає ретельний відбір фактів та їх мовне оформлення. Чітке підпорядкування мовних засобів стилю і типу мовлення. Повний і ґрунтовний виклад думки. Поглиблена робота над словом і текстом. Допускає редагування та самоаналіз написаного.

Усна та писемна форми реалізації безпосередньо пов’язані з різними видами мовленнєвої діяльності (слухання – читання, говоріння – письмо) та між собою. Часто виникають ситуації, коли заздалегідь підготовлений писемний текст треба озвучити, тобто подати як вид усного мовлення. Суттєвої відмінності між обома формами, наприклад, ділового чи наукового тексту не існує, однак варто знати деякі шляхи наближення писемного мовлення до усного і скористатися ними в практичній роботі.

Способи наближення писемного мовлення до усного

1. Замініть довгі речення короткими.

2. Обов’язково використовуйте звертання до слухачів.

3. Вживайте вставні слова, які допомагають впорядкувати послідовність викладу думок (наприклад, по-перше, по-друге, наступне), висловити власну оцінку повідомлюваного (наприклад, на нашу думку, як бачимо, можна сказати), зберігати смислові причинно-наслідкові зв’язки (наприклад, отже, таким чином, можна зробити висновок, загалом).

4. Ставте прямі та непрямі запитання (вони сприяють активізації уваги слухачів), напр.: Які форми існування літературної мови знаємо? і одночасно давати відповіді на них: Існує дві форми реалізації літературної мови – усна та писемна.

5. Повторюйте час від часу предмет думки, напр.: документи – ділові папери – вони.

6. Обов’язково робіть паузи між частинами тексту, щоб дати слухачам можливість осмислити почуте. Бажано змінювати силу голосу, висоту тону. Темп мовлення варто обрати середній. Взяту тональність (робоча чи урочиста, піднесена чи буденна) треба зберігати протягом усього виступу.

7. Не вживайте надміру слів іншомовного походження та вузькоспеціальних слів-термінів або коротко пояснити зміст використаних слів.

8. Виділіть у тексті місця, які обов’язково треба переказувати (власні враження від явища, предмета, події, особи тощо), – це забезпечить якнайтісніший зоровий контакт зі слухачами.

9. Намагайтеся замінити віддієслівні іменники дієсловами, які роблять усне мовлення динамічним, пор.: Це може бути свідченням завершення формування першої стадії. – Це свідчить про завершення формування першої стадії.

10. Дієприкметникові та дієприслівникові звороти краще замініть окремими реченнями, пор.: Починаючи вивчати проблему, спочатку опрацюйте необхідну літературу. – Коли починаєте вивчати проблему, краще спочатку опрацюйте потрібну літературу.

11. Зайвий раз не ускладнюйте речення, пор.: Цей факт можна оцінити як нагадування. – Цей факт є нагадуванням.

12. Якомога менше вживайте цифрових даних. Якщо це неможливо, то будуйте речення (текст) так, щоб числівники були у формі називного відмінка, пор.: Дефіцит вимірюється 6 мільйонами 924 тисячами 549 гривнями. – Дефіцит становить 6 мільйонів 924 тисяч 549 гривень.