Хід роботи

1. Вставити в ліве і праве плече фотометра жовті світлофільтри

2. Ввімкнути стабілізатор у мережу, а потім ввімкнути освітлювальну лампу Після цього ввімкнути фотометр (вмикач 15)

3. Регуляторами діафрагм 6 і 7 встановити стрілку мікроамперметра на нуль Вимкнути фотометр

4. Поставити в праве плече кювету з розчинником, а в ліве – кювету з відомою концентрацією розчину Ввімкнути фотометр Зробити відлік і записати в таблицю 18.1. Повторити це для всіх відомих концентрацій

5. Побудувати графік I = f (c)

6. Визначити покази мікроамперметра для невідомої концентрації домішки За графіком I = f (c) визначити невідому концентрацію домішки

Таблиця 18.1

№ пор.	І, (А)	с, %	сх,%

Контрольні запитання

1. Закони поглинання світла

2. Який принцип будови та роботи фотометра?

3. Яка роль світлофільтрів у калориметричному аналізі?

4. Поняття про оптичну густину речовини

Розділ 2.Геометрична оптика Лабораторна робота № 21.Визначення показника заломлення скла за допомогою мікроскопа

Мета роботи – вивчити метод визначення показника заломлення скла за допомогою мікроскопа; розрахувати поздовжнє та поперечне зміщення променя у плоско-паралельній пластині.

Вказівки до виконання лабораторної роботи

Для виконання лабораторної роботи необхідно вивчити такий теоретичний матеріал: закони геометричної оптики.

[1, т.3, §§ 2.1, 2.2; 2, §§ 165; 3, розд. 8, §§ 2; 4. т.2, §§ 115; 5, § 92]

Метод заснований на уявному зменшенні товщини прозорої пластини у напрямку розповсюдження променя, який “майже нормально” (близько до нормалі) падає на поверхню. В досліді використовується плоско-паралельна пластина з оптично прозорого матеріалу. Хід променів показано на рисунку 21.1.

Якщо дивитись на пластинку зверху в мікроскоп, проміньІ, який виходить в напрямку OD, та промінь ІІ, який йде в напрямку АC при малому куті i, потрапляють в око спостерігача.

В мікроскоп буде видно точку A в положенні A^/ на перетині зворотного напрямку OD та AC.

Зображення точки A (A^/) – уявне, а товщина пластини визначається положенням точки A^/, яке буде здаватись меншим за дійсне.

Для параксіальних променів таких, як промінь І, кут падіння та заломлення малі. В цьому випадку синуси можна замінити на тангенси та, за законом заломлення світла, записати:

.

Але з рисунку 21.1:

та .

Тоді:

. (21.1)

Тобто, показник заломлення скла можна знайти, як відношення дійсної товщини скляної пластини d до її уявної товщини h. Дійсна товщина пластини вимірюється мікрометром, а уявна – за допомогою мікроскопа.

Поздовжні зміщення променів S, які потрапляють на плоско-паралельну пластину (малі кути падіння), визначаються

. (21.2)

Якщо відоме h, повздовжнє зміщення:

.

Поперечне зміщення променя для малих кутів падіння:

. (21.3)

Прилади: мікроскоп, мікрометр, скляна пластина з взаємно перпендикулярними штрихами на обох паралельних поверхнях.

Хід роботи

1. Мікрометром виміряти дійсну товщину скляної пластини.

2. Визначити уявну товщину пластини h, для чого розмістити її під об’єктивом мікроскопа так, щоб обидва штрихи були в полі зору приладу. Після цього змістити тубус мікроскопа та отримати чітке зображення штриха на нижній поверхні пластини. Визначити його як нульовий. Підняти тубус мікроскопа до отримання чіткого зображення штриха на верхній поверхні пластини. Цей відлік дає уявну товщину пластини.

3. Визначити показник (коефіцієнт) заломлення скла n_ск за формулою (21.1).

4. Розрахувати поздовжнє зміщення променя в пластині S за формулою (21.2).

5. Користуючись вказівкою викладача щодо кута падіння, розрахувати поперечне зміщення променя L за формулою (21.3).