- •1. Адміністративна реформа в Україні.
- •2. Адміністративне право і правова держава.
- •3. Адмін. Право у галузевій класифікації правової системи.
- •4. Адмін. Право як юридична наука і навчальна дисципліна
- •5. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства
- •6. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян
- •7. Адміністративно правовий статус органів виконавчої влади
- •9. Адміністративно-правовий статус Президента України
- •10. Адміністративно-правові методи діяльності публічної адміністрації.
- •11. Адміністративно-правові відносини, їх особливості та структура.
- •12. Адміністративна юстиція і захист прав громадян.
- •13. Адміністративна юстиція як форма судового контролю за виконавчою владою.
- •14. Адміністративний договір, як засіб управлінської діяльності.
- •15. Акти публічної адміністрації як провідна форма реалізації її повноважень.
- •16. Взаємодія адміністративного права з іншими галузями права
- •17. Види адміністративно-правових відносин
- •18. Види центральних органів виконавчої влади
- •19. Вимоги до застосування норм адміністративного права
- •20. Відносини відповідальності в предметі адміністративного права
- •21. Відносини оскарження в предметі адміністративного права
- •22. Відносини послуг в предметі адміністративного права
- •23. Відносини управління в предметі адміністративного права
- •24. Відокремлення адміністративного права від інших галузей права
- •25. Відповідальність публічної адміністрації.
- •25.Відповідальність публічної адміністрації.
- •26. Відповідальність за порушення законодавства про політичні партії.
- •26. Відповідальність за порушення законодавства про політичні партії.
- •27. Громадяни як суб’єкти адміністративного права
- •28. Дефініція адміністративного права.
- •29. Джерела адміністративного права. Форми і тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •30. Державна служба як різновид публічної служби.
- •31. Зміст діяльності центральних органів виконавчої влади.
- •32. Загальні засади адміністративної реформи.
- •33. Законність і дисципліна: загальна характеристика та класифікація способів їх забезпечення.
- •34. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності у публічному управлінні.
- •35. Інститут представників Президента України
- •36. Історико-генетична природа адміністративного права.
- •37. Кму у системі органів виконавчої влади
- •38. Класифікація адміністративних послуг
- •39. Класифікація адміністративно-правових норм.
- •40. Класифікація адміністративно-правових норм за адресатами або суб’єктами
- •41. Класифікація адміністративно-правових норм за галузевою належністю
- •42. Класифікація адміністративно-правових норм за межею дії
- •43. Класифікація норм за повнотою викладенних велінь.
- •44. Класифікація адміністративно-правових норм за спрямованістю змісту
- •45. Класифікація адміністративно-правових норм за формою припису
- •46. Класифікація адміністративно-правових норм за юридичною силою
- •47. Класифікація адміністративно-правових норм за ступенем спільності
- •48. Координуючі і субординаційні, зобов’язуючі і розпорядницькі адміністративні договори.
- •49. Метод адміністративно-правового регулювання
- •50. Матеріальні і процесуальні норми у змісті адміністративного права та його межі.
- •51. Об’єднання громадян як суб’єкти адміністративного права
- •52. Органи виконавчої влади в системі публічної адміністрації
- •53. Органи місцевого самоврядування в системі публічної адміністрації
- •54. Особливості адміністративно-правових відносин
- •55. Особливості реалізації виконавчої влади у м. Києві
- •56. Особливості розгляду окремих видів звернень громадян.
- •57. Повноваження пу у сфері виконавчої влади
- •58. Поліструктурність предмету адмін. Права
- •59. Поліцейське і адміністративне право.
- •60. Понятійний апарат адміністративного права.
- •61. Поняття адмін. Права
- •62. Поняття адміністративно-правових відносин
- •63. Поняття адміністративно-правової норми
- •64. Поняття і властивості адміністративно-правових відносини.
- •65. Поняття і зміст предмета адміністративного права.
- •66. Поняття і види публічної адміністрації
- •67. Поняття, властивості та принципи адміністративної відповідальності.
- •68. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання та його складові елементи.
- •69. Поняття, ознаки та види актів публічної адміністрації.
- •70. Поняття і види об’єднань громадян.
- •71. Поняття і види публічної служби.
- •72. Поняття та види форм публічного адміністрування
- •73. Правовий статус державних службовців.
- •74. Принципи адміністративного права.
- •75. Реалізація виконавчої влади місцевими держ. Адміністраціями
- •76. Реалізація виконавчої влади органами місцевого самоврядування
- •77. Реалізація норм адмін. Права
- •78. Соціальне призначення адміністративного права.
- •79. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.
- •80. Співвідношення публічного управління і виконавчої влади.
- •81. Структура адміністративного права.
- •82. Структура адміністративно-правової норми.
- •83. Стандарти надання адміністративних послуг.
- •84. Судовий контроль як спосіб забезпечення законності в публічному адмініструванні.
- •85. Судовий і адміністративний порядок оскарження дій публічної адміністрації.
- •87. Служба в органах місцевого самоврядування.
- •88. Судове оскарження дій та рішень публічної адміністрації.
- •89. Характеристика окремих форм публічного адміністрування.
- •90. Юридична природа адміністративного договору.
87. Служба в органах місцевого самоврядування.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» так визначає поняття «посадова особа місцевого самоврядування»: особа, що працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження в здійсненні організаційно-розпорядницьких і консультативно-дорадчих функцій і одержує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Посада в органах місцевого самоврядування — це передбачена законодавством України, статутом відповідної територіальної громади та визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця органів місцевого самоврядування та їх апарату з установленими повноваженнями щодо виконання завдань і функцій місцевого самоврядування та відповідальністю за здійснення цих повноважень.
Посади в органах місцевого самоврядування поділяються на:
виборні посади, на які провадиться обрання територіальною громадою або відповідною радою;
виборні посади, на які провадиться обрання відповідною радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови;
посади, призначення на які та звільнення з яких здійснюється сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради одноособове або за погодженням з відповідними органами виконавчої влади;
інші посади, які заміщуються шляхом укладання трудового договору на конкурсній основі або за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Служба в органах місцевого самоврядування – це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
88. Судове оскарження дій та рішень публічної адміністрації.
89. Характеристика окремих форм публічного адміністрування.
90. Юридична природа адміністративного договору.
Укладення адмін. договорів є перспективним напрямком адміністративно-правого регулювання суспільних відносин. До його головних переваг як форми публічного управління належать: універсальний характер, що містить як регулятивний, правозастосовний, так і правоохоронний аспекти; значні потенційні можливості договірного регулювання суспільних відносин в умовах децентралізації та деконцентрації державної влади; забезпечення процесів можливого зближення публічно-правових і приватноправових засад у сучасному публічному управлінні; можливості реального забезпечення прав і свобод людини та громадянина, публічних прав колективних суб’єктів АП.
Відповідно до п. 14 ст. 3 КАСУ «адмін. договір – дво‑ або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди». Більш загально під адмін. договором слід розуміти публічну угоду двох чи більше суб’єктів АП, один з яких завжди є суб’єктом публічної адміністрації. Юридична природа адмін. договору виходить за межі цивільно-правової угоди і набуває ознак адмін. акта. Це багатосторонній акт, за допомогою якого виникають, змінюються або припиняються взаємні публічні права та адміністративні обов’язки. Наприклад, угоди регіонального розвитку між обл. радами та КМУ, які встановлюють взаємні права та обов’язки між вищим ОВВ та ОМС, мають всі ознаки адмін. договору.
В адмін. договорі обов'язково визначено, коли, і ким і на яких умовах він може бути укладений. Проте свобода розсуду, багатоваріантний вибір органу управління при укладенні адмін. договору не виключаються. Головне, щоб він був укладений в межах компетенції. Ця вимога є гарантією проти свавілля, зловживань. Застосування термінів «компетенція» і «правоздатність» має вирішальне значення для визначення юридичної природи правовідносин. Вимога компетентності ОВВ як учасника договору є головною умовою дійсності адмін. договору. Цивільне ж право, навпаки, використовує не поняття «компетенція», а поняття «цивільна правоздатність».
Метою адмін. договорів є головним чином реалізація публічних інтересів (договори в сфері управління державною власністю, договори, що забезпечують державні потреби та податкові угоди, і т. ін.), в той час як метою більшості приватноправових договорів виступає індивідуальний інтерес. Численні адмін. договори мають комплексний характер і регулюються одночасно нормами декількох галузей права.
Особливість адмін. договорів полягає і в тому, що вони е договорами організаційного характеру, як і сама діяльність виконавчої влади. Для сторін адмін. договору свобода вступати чи не вступати в договірні відносини не має характеру абсолютного принципу, що властиве приватному праву.