- •Тема 1. Вступ до історії України. Стародавня доба
- •1.2. Періодизація, історіографія, джерела історії України
- •1.3. Дослов’янські поселення на території України
- •1.4. Походження, розселення та устрій східних слов’ян
- •Історичні джерела
- •Походження і розселення слов’ян
- •Звичаї слов’ян
- •2.1. Утворення Київської Русі, її державний устрій
- •2.2. Соціально-економічний розвиток і духовне життя Київської Русі
- •2.3. Монголо-татарська навала та її наслідки для Київської Русі
- •2.4. Галицько-Волинська держава – спадкоємиця Київської Русі
- •2.5. Історичне значення Київської Русі і її спадкоємниці – Галицько-Волинської держави
- •3.1. Загарбання українських земель Великим князівством Литовським і королівством Польським
- •3.2. Соціально-економічне життя в Україні в другій половині XIV–XVI ст.
- •3.3. Українські землі під владою Речі Посполитої
- •3.4. Початок українського національного відродження. Козацтво та його роль в суспільно-політичному житті українського народу, в боротьбі проти польського панування
- •4.1. Причини, характер, рушійні сили і періодизація національно-визвольної боротьби
- •4.2. Початок національно-визвольної боротьби українського народу під проводом б. Хмельницького
- •4.3 Утворення української козацької держави – Гетьманщини, її внутрішня і зовнішня політика
- •4.4. Становище в Гетьманщині після смерті б. Хмельницького, поділ України на Правобережну і Лівобережну
- •4.5. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60-80-х роках XVII ст.
- •5.1. Антиукраїнська політика російського царизму. Посилення централізаторсько-шовіністичних тенденцій
- •5.2. Ліквідація царизмом гетьманщини і Запорізької Січі. Втрата українським народом останніх залишків автономії
- •5.3. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XVII–XVIII ст.
- •5.4. Антифеодальна боротьба селянства України: гайдамаччина, опришки, коліївщина
- •5.5. Приєднання до Росії Причорномор’я, Криму і Правобережної України
- •Тема 6. Українські землі в складі Російської та Австро-Угорської імперій (XIX – поч. Хх ст.)
- •6.1. Політичне і соціально-економічне становище українських земель у складі Російської імперії
- •Добування кам’яного вугілля, виплавка чавуну, заліза і сталі в Росії і на півдні України, млн. Пудів
- •Виробництво цукру в Російській імперії в 1893-94 рр. (тис. Пудів)
- •Структура промислового виробництва України 1912 р.
- •6.1.1. Суспільно-політичні рухи в Україні: декабристи, Кирило-Мефодіївське братство
- •6.2. Політичне і соціально-економічне становище українських земель у складі Австро-Угорщини
- •6.2.1. Суспільно-політичний рух у Західній Україні – Руська Трійця, „Просвіта”, нтш
- •6.3. Українські землі в роки Першої російської революції та світової війни
- •7.1. Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну. Утворення і діяльність Української Центральної Ради
- •7.2. Українське питання на переговорах у Бресті. Відновлення влади Української Центральної Ради
- •7.3. Гетьманський режим: його внутрішня і зовнішня політика
- •7.4. Внутрішня і зовнішня політика Директорії. Посилення громадянської війни в Україні, боротьба проти її окупантів
- •7.5. Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях (зунр)
- •7.6. Утвердження Радянської влади в Україні. Уроки та причини поразки української національно-демократичної революції 1917–1920 рр.
- •8.1. Політичне і соціально-економічне становище України після завершення революції та громадянської війни
- •8.2. Відбудова народного господарства України на основі неПу
- •8.3. Входження України до складу срср. Обмеження суверенітету
- •8.4. Політика коренізації: українізація і розвиток національних меншин
- •8.5. Індустріалізація і колективізація в Україні: хід і наслідки
- •8.6. Політичні репресії в Україні, утвердження сталінського тоталітарного режиму
- •8.7. Політичне і соціально-економічне становище українських земель в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини
- •9.1. Україна в європейській політиці на початку Другої світової війни
- •9.2. Входження Західної України до складу срср
- •9.3. Початок Великої Вітчизняної війни і окупація України гітлерівськими загарбниками та їх сателітами
- •9.4. Битва за визволення України, рух Опору
- •9.5. Наслідки Другої світової і Великої Вітчизняної війни для України
- •10.3. Соціально-економічний розвиток України в 60-80-х рр. Наростання кризових явищ
- •10.4. Суспільно-політиичне і духовне життя. Рух дисидентів в Україні
- •11.1. Україна і процес перебудови в срср
- •11.1. Україна і процес перебудови в срср
- •11.2. Проголошення України незалежною державою і шляхи її розбудови
- •11.3. Політичний розвиток України і духовне життя суспільства
- •11.4. Економічна криза в Україні та її наслідки. Програми нової економічної стратегії
- •11.5. Україна на міжнародній арені
7.2. Українське питання на переговорах у Бресті. Відновлення влади Української Центральної Ради
У листопаді 1917 р., після того як держави Антанти навіть не відповіли на пропозицію більшовицької Росії про мирні переговори, Раднарком Росії розпочав їх з Німеччиною та її союзниками. Переговори проходили в Брест-Литовську. Центральна Рада направила на переговори свою делегацію у складі В. Голубовича (голова), М. Левицького, М. Любинецького, М. Полозова, О. Севрюка, яка мала відстоювати інтереси незалежної, соборної Української Народної Республіки. Проголошення IV Універсалом незалежності УНР дало Центральній Раді юридичне право представляти інтереси республіки на міжнародній арені. 27 січня (9 лютого) 1918 р. в Бресті між Центральною Радою і країнами німецько-австрійського блоку був підписаний мир (Брестський мир): – Україна вийшла із стану війни з країнами німецько-австрійського блоку (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина); – Німеччина і Австро-Угорщина зобов’язалися допомогти Центральній Раді відновити контроль над усією територією УНР. Центральна Рада погодилася на введення німецько-австрійських військ в Україну; – Центральна Рада взяла на себе обов’язок поставити союзникам велику кількість хліба, м’яса, яєць та ін. продуктів і сировини. В Україну передбачалися поставки сільськогосподарської техніки, машин. Крім того, таємним договором з Австро-Угорщиною передбачався поділ Галичини на українську та польську частини. Росія, підписавши 3 березня 1918 р. мир з країнами Четверного союзу, змушена була визнати незалежність УНР. Український більшовицький уряд було розпушено, перше встановлення радянської влади в Україні зазнало поразки. Протягом лютого-квітня 1918р. німецько-австрійські війська (450 тис. чоловік) окупували всю Україну. 7 березня до Києва повернулася Центральна Рада. У ряді звернень до громадян України вона пояснила мету приходу німецько-австрійських військ. Заможні селяни, землевласники вимагали від влади визнання приватної власності на землю. Але Центральна Рада, в якій досить сильними були соціалістичні та навіть пробільшовицькі позиції, не бажала задовольнити ці вимоги. Голова Генерального секретаріату В. Винниченко взагалі пропонував заарештувати деяких членів уряду, проголосити владу Рад робітничих та селянських депутатів і провести нові вибори до ЦР. Такою була ситуація в керівництві Центральної Ради. Непорозуміння виникли також між українською та німецькою сторонами у зв’язку з виконанням господарських зобов’язань, передбачених договором між двома державами. Все це негативно впливало на внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Сподівання Ц Рена допомогу з боку Німеччини і Австро-Угорщини і їх невтручання у внутрішні справи УНР виявилися наївними та ілюзорними. В Україні було встановлено жорсткий німецько-австрійський окупаційний режим. Військова адміністрація „наводила порядок”, не зважаючи на українську владу, видавала власні нормативні акти, що мали чинність вУкраїні. Так, були запроваджені військові польові суди, які здійснювали судочинство і розстріли мирного населення за найменший непослух. В інтересах поміщиків головнокомандуючий німецькими військами видав наказ про повний засів земельних площ: селяни не мали права брати більше землі, ніж могли засіяти, і перешкоджати в засіві поміщикам. До Німеччини і Австро-Угорщини постійно відправлялися ешелони з реквізованім у голодуючого населеня хлібом, м’ясом, маслом, яйцями, цукром і промисловою сировиною. Все це викликало масове невдоволення населення українською владою, яка компрометувала себе співробітництвом з окупаційним режимом і безпорадністю у здійсненні соціально-економічних перетворень. Центральна Рада втрачала авторитет серед населення і реальну владу в Україні.