ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри військової підготовки

полковник запасу В.О. ФІЛАТОВ

«_____» ________________________ 20___ р.

Методична розробка

Для проведення практичного заняття із студентами 2 курсу під час проведення навчального збору вос 0310101 з тактичної підготовки

(найменування предметів. дисципліни)

Тема 23 основи сучасного загальновійськового бою___

ЗАНЯТТЯ 2 ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИЙ БІЙ ___________________________

Розробив: КВН, працівник ЗС України Д.В. Зайцев

1. Затверджена на право проведення занять в 20___ / 20___ навч. році.

Протокол ____ від "___"_____________20___ р.

2. Затверджена на право проведення занять в 20___ / 20___ навч. Році.

Протокол ____ від "___"_____________20___ р.

3. Затверджена на право проведення занять в 201___ / 20___ навч. році.

Протокол ____ від "___"_____________20___ р.

м. Ірпінь

1. Мета заняття:

Навчальна:

1. Нагадати студентам теоретичні положення відносно основних положень сучасного загальновійськового бою (визначення, мета, умови та способи ведення тощо)

2. Добитися практичного виконання прийняття рішення та постановки бойових завдань підлеглим на макеті місцевості.

Виховна:

1. Виховувати у студентів морально-бойові якості, стійкість та наполегливість в оволодінні знаннями у військовій сфері.

Час: 2 години

Місце: тактичне поле військової частини (макет місцевості)

Метод проведення заняття:  практичне відпрацювання навчальних питань

ІІ. Література, яка використовується для підготовки заняття

1. Філатов В.О., Давидов О.О., Борсук Є.П., Борисов Ю.А. Організація та основне озброєння підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України: Навч. посібн. – Ірпінь: НА ДПС України, 2005. – 48 с.

2. Посібник. Тактика загальновійськового бою. К.: НАОУ, 2001.

3. Підручник МО України. Тактика (рота, батальйон). ОІСВ, 1997.

4. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІІ (взвод, відділення, танк). К.: Варта, 1995.

5. http://uk.wikipedia.org/wiki/

Ііі. Матеріальне забезпечення

1. Методична розробка для проведення практичного заняття

2. Макет місцевості .

3. Протигази.

4. ОЗК, екіпірування солдата.

Іv. Порядок проведення заняття

№ п/п	Зміст	Час проведення
І.	Вступна частина	5 хв.
ІІ.	Основна частина	70 хв.
	Вступ
1.	На макеті місцевості. Види загальновійськового бою
2.	Умови досягнення успіху в бою. Похідний, перед-бойовий та бойовий порядки відділення та взводу
3.	Маневр вогнем, силами та засобами підрозділу
4.	Забезпечення бойових дій відділення та взводу
ІІІ.	Заключна частина	5 хв.

Навчально-методичні матеріали

Війна – це продовження політики шляхом насильства.

Основним змістом війни на сучасному етапі розвитку суспільства є збройна боротьба, поруч із політичною, економічною, психологічною, інформаційною та іншими формами боротьби.

Основним змістом збройної боротьби є воєнні дії армії та спеціальні дії інших військових формувань держави.

Збройна боротьба – це основна форма боротьби у війні, яка являє собою сукупність узгоджених і взаємопов’язаних воєнних дій Армії та спеціальних дій інших військових формувань, з чого витікає, що основу змісту збройної боротьби складають воєнні дії.

Воєнні дії – це організоване застосування зброї і техніки військовими формуваннями супротивних сторін у збройній боротьбі.

Воєнні дії мають два види: оборона і наступ, різновидністю наступу виступає контрнаступ.

Наступ – це вид воєнних дій, який являє собою організоване застосування зброї і техніки стороною, що здійснює напад.

Оборона - це вид воєнних дій, який являє собою організоване застосування зброї і техніки стороною, що відбиває напад.

Контрнаступ - це різновидність наступу, суть якого полягає в наступі на противника, що наступає, або не обороняється, тоді як просто наступ здійснюється на противника, що обороняється.

Як наступальні так і оборонні воєнні дії можуть бути різного рівня:

- основні - стратегічного, оперативного, тактичного;

- не основні - оперативно-стратегічного, оперативно-тактичного.

Формами воєнних дій є :

стратегічного рівня – кампанія групи стратегічних об‘єднань, операція стратегічного об’єднання;

оперативно-стратегічного рівня – битва оперативно-стратегічного об’єднання;

оперативного рівня - операція оперативного об’єднання;

оперативно-тактичного рівня - бойовище оперативно-тактичного об’єднання;

тактичного рівня – бій з‘єднання, бій тактичної групи з‘єднання, бій частини, бій тактичної групи частини, бій підрозділу, бій тактичної групи підрозділу.

Складовим елементом кожної форми воєнних дій можуть мати місце: бойові дії, як форма воєнних дій між боями і операціями; ракетні, бомбові і торпедні удари, як форма воєнних дій військових формувань, що можуть застосовувати ракетне, бомбове та торпедне озброєння, а також маневр, як форму переміщення з‘єднань, частин і підрозділів для створення сприятливих умов по відношенню до противника.

Основи загальновійськового бою – це система наукових визначень і принципових положень теорії і практики підготовки і ведення бою з’єднаннями, частинами та підрозділами та є їх теоретичною базою.

До основ можна віднести наступні положення:

• визначення бою;

• визначення формувань, що ведуть бій;

• мета, з якою ведеться бій;

• завдання, виконанням яких досягається мета;

• сили та засоби, що визначаються для виконання завдань в бою;

• бойовий порядок військових формувань для ведення бою;

• зміст бою;

• способи ведення бою;

• вогневе ураження бою;

• побудову оборони чи наступу військових формувань (з’єднань, частин, підрозділів);

• порядок управління, взаємодії, всебічного забезпечення в бою;

• нормативні показники бою;

• роль і місце бою в інших формах воєнних дій (операцій оперативних об’єднань, бойовищах);

• види бою;

• простір, в межах якого ведеться бій;

• умови підготовки бою;

• принципи ведення бою.

Коротко зупинюсь на головних положеннях основ загальновійськового бою.

Бій – це основна форма воєнних дій тактичного рівня і являє собою сукупність взаємопов‘язаних узгоджених за метою, завданнями, місцем і часом дій бойових формувань усіх видів Збройних сил, формувань бойового, технічного і тилового забезпечення та маневру, що ведуться згідно єдиного замислу і плану для виконання тактичних завдань.

Бій може вестись на землі (під землею), на воді (під водою) в повітрі (в космосі) і користуючись теперішнім понятійним апаратом буває загальновійськовим, протиповітряним, повітряним і морським.

Загальновійськовий бій – це бій, в якому беруть участь загальновійськові формування, формування вогневого ураження, протиповітряної оборони, військово-повітряних, а на приморському напрямку – військово-морських сил, бойового, технічного і тилового забезпечення.

Складовою частиною будь-якого бою є морально-психологічне забезпечення.

У визначенні бою постійні компоненти це: сукупність взаємозв’язаних і узгоджених за метою, завданнями, місцем і часом; єдиний замисел і план; завдання, які необхідно виконувати. Це ж стосується і інших форм воєнних дій.

Перемінними є : назва форм воєнних дій; зміст форм, який визначається діями складових елементів військового формування, що веде воєнні дії; назва завдань, які необхідно виконувати.

До формувань, що ведуть бій відносяться з’єднання, частини і підрозділи. Згідно з Державною програмою реформування і розвитку Збройних Сил в Україні це бригада, батальйон, рота.

Мета, з якою ведуться бої визначаються старшим начальником. Для кожного бою визначається одна мета, як кінцевий результат бою.

Метою оборонних боїв можуть бути:

• відбиття наступу противника;

• утримання смуг, ділянок, районів місцевості та важливих об’єктів;

• нанесення поразки противнику, що переважає;

• створення сприятливих умов для переходу в наступ чи контрнаступ;

• виграш часу;

• економія і накопичення сил та засобів;

• забезпечення розгортання військ і сил;

• створення умов для наступних дій.

Метою наступальних боїв можуть бути:

• розгром противника, що обороняється;

• оволодіння районами місцевості та важливими об’єктами;

• захоплення озброєння та техніки;

• полонення живої сили;

• оточення угрупувань військ і сил;

• створення умов для наступних дій.

Завданнями, виконанням яких досягаються мета боїв можуть бути:

в оборонному бою –

• нанесення поразки першому ешелону противника, що наступає;

• розгром противника, що вклинився;

• нанесення поразки другим ешелонам противника;

• утримання рубежів, які забезпечують подальші дії.

в наступальному бою –

• розгром першого ешелону противника, що обороняється;

• відбиття можливих контратак;

• завершення розгрому противника що відійшов та того, що обороняється на наступних оборонних рубежах;

• захоплення рубежів, які забезпечують подальші дії.

Для виконання поставлених завдань в ході бою визначаються сили та засоби, до складу яких входять штатні, додані та підтримуючі підрозділи, частини і з’єднання.

Для ефективного використання сил та засобів під час ведення бою створюється бойовий порядок, основними елементами якого можуть бути:

• перший та другий ешелони;

• резерви;

• групи артилерії;

• формування ППО;

• інші.

Зміст бою складають дії формувань елементів бойового порядку та елементів бойового, технічного, тилового та морально-психологічного забезпечення.

Спосіб ведення бою визначають варіантом застосування сил та засобів, що визначені для виконання завдань в бою. Основними способами є послідовний чи одночасний розгром противника, що обороняється, або нанесення йому поразки, коли він наступає.

Вогневе ураження є основою поразки чи розгрому противника і залежить від способу ведення бою. Воно заключається в знищенні (подавлені) противника вогнем різних видів зброї, ударами ракетних військ і авіації. Здійснюється вогневе ураження протягом усього бою.

В наступі вогневе ураження організується за періодами ( вогневе забезпечення висування, вогнева підготовка атаки, вогнева підтримка атаки, вогневий супровід наступу в глибині ).

В обороні для вогневого ураження створюється система вогню.

Побудова смуги оборони чи наступу визначається рішенням командира і визначає:

• бойовий порядок;

• систему рубежів, районів і позицій;

• систему вогню ( вогневе ураження );

• системи протитанкової, протиповітряної і протидесантної оборони; систему інженерних загороджень;

• інше.

Порядок управління, взаємодії і всебічного забезпечення визначається в залежності з рішенням командира на бій.

У всіх випадках командир при прийнятті рішення на бій визначає:

щодо управління -

• де і які пункти управління будуть розгорнуті та порядок їх переміщення чи зміни;

• порядок організації управління в разі несподіваного нападу противника (стосовно перших операцій початкового періоду війни);

• як буде здійснюватись управління у разі виходу із ладу командних пунктів;

• порядок відновлення управління, яке порушилося.

щодо взаємодії –

• завдання, напрямки, рубежі і час, за якими буде організовуватись взаємодія;

• сили та засоби, які будуть залучатись для виконання вказаних завдань;

• місце, час і порядок організації взаємодії.

щодо всебічного забезпечення –

• мету відповідного виду забезпечення;

• завдання, виконанням яких буде досягатися мета;

• сили та засоби, які необхідно залучити;

• на виконання яких завдань необхідно зосередити основні зусилля.

Нормативи бою визначаються просторовим розмахом, який залежить від поставленого завдання, ролі і місця формування у досягненні мети старшого начальника та сил і засобів підсилення.

Роль і місце бою в інших формах воєнних дій (операціях оперативних об’єднань, бойовищах) визначається завданням і залежить від значимості напрямку ведення бою та місця в бойовому порядку військового формування, що веде бій.

Види бою залежать від видів воєнних дій і видів збройних сил, що їх ведуть і можуть бути:

• залежно від видів воєнних дій – оборонним, наступальним і зустрічним боєм;

• залежно від видів збройних сил, бій може бути – загальновійськовим, протиповітряним, повітряним і водним (морським).

Простір в межах якого ведеться бій встановлюється старшим начальником і обмежується розмежувальними лініями. В залежності від завдання, формування, що його виконує та форм воєнних дій простір набуває певної назви. Простір ведення оборонного і наступального бою з’єднання називається смугою оборони чи наступу, відповідно. Простір ведення оборонного бою частини має назву ділянка оборони, а наступального – смуга наступу частини і так далі. [17,18,19,21,22]

Бій може готуватися і вестись в різних умовах, які визначаються положенням противника: підготовка бою в умовах безпосереднього дотику з противником і поза такого дотику, в умовах вимушеного переходу, а також наперед спланованого переходу до оборони.

Принципи ведення бою формуються на загальних принципах воєнного мистецтва. Принципи ведення бою механізованим з’єднанням є:

• відповідність тактичних завдань меті операції оперативного об’єднання;

• завчасна всебічна підготовка з’єднання, смуги дій для ведення бою, та вміле використання матеріальних і духовних сил її території і населення;

• глибоке передбачення тактичної обстановки;

• постійна бойова готовність з’єднань, частин і підрозділів до виконання бойових завдань;

• висока активність і рішучість тактичних дій;

• постійна і чітка взаємодія;

• рішуче зосередження зусиль частин та підрозділів на головних напрямках та в необхідний час;

• безперервність ведення бою з’єднань з граничною напругою, необхідною для досягнення мети бою;

• сміливий і своєчасний маневр частинами і засобами в інтересах з’єднань;

• завчасне створення ресурсів, їх уміле використання та поповнення під час ведення бою з’єднання;

• застосування нових, неочікуваних противником, способів ведення бою з’єднання та досягнення раптовості;

• урахування і повне використання духовних і фізичних сил та морально-психологічного стану особового складу в інтересах мети бою ведення;

• всебічне забезпечення бою, підтримання і своєчасне поповнення боєздатності частин;

• тверде і безперервне управління під час підготовки і ведення бою з’єднання, наполегливість у виконанні поставлених завдань.

2. Під час виконання бойових завдань механізований, гранатометний і протитанковий взводи залежно від обстановки діють у похідному, передбойовому та бойовому порядках, а танковий взвод – у похідному і бойовому порядках.

Похідний порядок взводу і відділення – колона. Він застосовується на марші, під час переслідування, проведення маневру і повинен забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки.

Передбойовий порядок – шикування взводу під час дій у пішому порядку для пересування в колонах відділень, розчленованих по фронту (в лінію відділень), з метою скорочення часу на розгортання в бойовий порядок, меншої уразливості від ударів усіма видами зброї.

Бойовий порядок – шикування підрозділів для ведення бою. Він повинен відповідати завданню, яке поставили, і забезпечувати: повне використання бойових можливостей підрозділів; стійкість і активність в обороні; надійне ураження противника на якомога більшу глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника та вигідних умов місцевості; можливість маневру в ході бою; найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї; підтримування безперервної взаємодії та зручність управління підрозділами.

3. У бою взвод (відділення, танк), використовуючи вигідні умови місцевості, повинен уміло поєднувати вогонь з просуванням і широко застосовувати маневр. Маневр проводиться силами і засобами, а також вогнем.

Маневр силами і засобами проводиться з метою заняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виводу підрозділів з-під удару противника.

Видами маневру силами і засобами є: охоплення, обхід та відхід

Охоплення – маневр, який здійснюється з метою виходу для удару у фланг противнику.

Обхід – більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику з тилу. Охоплення здійснюється, як правило, у тісній вогневій та тактичній взаємодії, а обхід – в тактичній взаємодії з підрозділами, які діють з фронту.

Відхід – маневр, який застосовується з метою виводу своїх підрозділів із-під удару противника і заняття більш вигідного положення. Він проводиться тільки за дозволом командира. Маневр повинен бути простим, проводитися швидко, потай та раптово для противника. Для його здійснення використовуються результати вогневого ураження противника, відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі (дими), а в обороні, крім того, – траншеї і ходи сполучення.

Маневр вогнем застосовується для ефективного ураження противника. Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, своєчасному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та веденні вогню взводом одночасно по декількох цілях.

Командир взводу (відділення, танка) повинен своєчасно вживати заходів щодо поповнення ракет, боєприпасів, заправлення пальним, проведення технічного обслуговування бойових машин і озброєння, забезпечення особового складу засобами індивідуального захисту і спеціальної обробки, продовольством та іншими матеріальними засобами, а також слідкувати за станом екіпіровки солдатів і сержантів та правильним її використанням.

4. Постійна взаємодія між відділеннями (танками) у взводі, приданими йому засобами і сусідами полягав в узгодженні їхніх зусиль між собою за завданнями, рубежами, часом. Для цього командир взводу (відділення, танка) повинен твердо знати бойове завдання свого підрозділу і способи його виконання, завдання сусідніх підрозділів, орієнтири, сигнали оповіщення, управління та взаємодії, установлені старшим командиром.

У бою він зобов'язаний підтримувати зв'язок із взаємодіючими підрозділами (вогневими засобами), в установлені міни виконувати поставлені завдання, своєчасно обмінюватися даними про обстановку із взаємодіючими підрозділами, активно підтримувати їх засобами, які є. В обороні необхідно в першу чергу допомагати підрозділу, який обороняє найбільш важливі позиції, в наступі — який найбільш просунувся вперед.

Бойове забезпечення дій взводу (відділення, танка) полягає в організації і здійсненні заходів, які спрямовані на підтримання бойової готовності і збереження його боєздатності, а також на створення сприятливих умов для успішного і своєчасного виконання поставленого завдання.

Воно організовується на основі рішення командира в усіх видах бою, а також під час пересування і розташування на місці і включає:

• розвідку,

• охорону,

• захист від зброї масового ураження,

• маскування,

• інженерне забезпечення

• забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

Важливим напрямком заходів всіх видів бойового забезпечення є захист від високоточної зброї противника.

Старший викладач кафедри військової підготовки

працівник ЗС України Д.В. ЗАЙЦЕВ

13