Универ 03.05.2013 18-15 / ! Магістерська / Розділ 3 / ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО КАПІТАЛІЗАЦІЇ НАУКИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ: РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО КАПІТАЛІЗАЦІЇ НАУКИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ

Амоша О.І., академік НАН України, директор Інституту економіки промисловості НАН України Гріневська С.М., к.е.н., с.н.с. Інституту економіки промисловості НАН України

Капіталізація в широкому розумінні є інвестиціями в активи, що продукує подальше збільшення капіталу. Сутністю та призначенням капіталізації в нових умовах розвитку економіки

єзростання добробуту кожної людини за умови її економічного та інтелектуального саморозвитку, при тому що базовим чинником виробництва є інтелект. До капіталу відноситься не тільки реальний капітал, а і умовний капітал, що діє в таких сферах як виробництво, послуги, наука. Інтелектуальні можливості та знання у процесі виробництва приймають форму капіталу, який у майбутньому приносить прибуток для розвитку людського ресурсу, освіти, технологій, науки, що і

єкапіталізацією науки. Капіталізацію науки можна визначити як процес використання додаткової вартості наукової діяльності на подальше збільшення кількості наукостворючих чинників.

Вітчизняна економічна ситуація, в якій проходять процеси капіталізації науки є системою відношень, що створюються при накопичуванні наукового капіталу, з подальшим зростанням обсягів авансованого наукового капіталу. Сучасний стан наукової системи України можна охарактеризувати як кризовий, у зв’язку з негативними змінами упродовж останніх двадцяти років, у фінансовому та матеріально-технічному забезпеченні сфери науки, досліджень та розробок, що призвело до зниження престижу науки та її занепаду, і як слідство, значного скорочення чисельності наукових кадрів [1]. Актуальність цих процесів підкреслюють також процеси глобалізації, які позначили проблему зростаючої ролі науково-технічного прогресу, і компоненти, що його визначає – інтелектуального потенціалу, у світовому економічному розвитку. Проблема полягає у відсутності достатніх наукових наробок, використання яких дозволило б практично вирішувати нагальні проблеми сьогодення: економічні кризові тенденції, заміщення традиційних джерел енергії новими видами, вирішення продовольчої проблеми та інше. Потрібен перехід до нової інституційної організації процесу наукового пошуку – інтеграції зусиль багатьох учених, які вирішують питання такого рівня, що мають першочергове важливе значення для нашої держави. Посилення тенденцій глобалізації світового економічного простору обумовлює впровадження новітніх інформаційних технологій у виробничий процес, що, відповідно, підвищує рівень вимог до освітніх і професійно-кваліфікаційних параметрів робочої сили.

Актуальність проблем капіталізації в її різних аспектах досліджують такі зарубіжні та вітчизняні фахівці як Azaridis С.[2], Barro R. [3], Брігхем Ю., Валдайцев С., Гальчинський А., Drazen A., Lucas R. [4] Mankiw G. [5], Нортон Д., Romer D., Sen A. [6], Федотова М., Федулова Л., Weil D., але недостатньо розробленими є процеси капіталізації наукової сфери.

Метою статті є визначення нових підходів до теоретичних та практичних питань капіталізації наукової системи та перспективних напрямів державної політики, зокрема фінансових аспектів наукового та інноваційного розвитку.

Хоча в Україні є потужний науковий комплекс, який здатний ефективно продукувати науково-технологічні результати високого рівня, він не є чинником економічного зростання за наявності таких проблем, як:

невідповідність попиту на новітні технології з боку економіки та низькі темпи розвитку науково-технічної та інноваційної сфери;

наукові високотехнологічні результати не знаходять застосування в економіці через низьку сприйнятливість підприємницького та державного промислових секторів до інновацій;

унауково-технічній та інноваційній сфері триває втрата наукових кадрів і скорочення матеріально-технічних засобів.

Переорієнтація вітчизняної науки на вирішення проблем інноваційного розвитку інших країн, сприятиме іміджу України, як держави з низьким рівнем доданої вартості, зокрема в сфері інноваційної праці. На сьогодні інтелектуальний капітал України має вагомий науковий потенціал

©Амоша О.І., Гріневська С.М., 2012

9

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ: РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ

– понад 12,5 тис. докторів та близько 72 тис. кандидатів наук[7]. Обсяг ВВП на особу зменшився за останні 10 років майже у 2,7 рази, хоча до середини восьмидесятих років минулого сторіччя, приріст ВВП в Україні відбувався більш високими темпами, ніж у США і у всьому світі в цілому – у цей час розвиток науки у нашій країні був на піднесенні. Такому зменшенню ВВП, сприяло сповільнення процесу технологічного оновлення виробництва на основі досягнень науки і нових технологій. В останні роки спостерігаються негативні тенденції в еволюції наукового потенціалу України - кадровий потенціал української науки зменшився втричі, що зумовлено постійним недофінансуванням науки. Граничним значенням, за яким вступає в силу економічна функція науки, вважається 1,7% ВВП – в Україні цей поріг не досягається. В Україні на 10 тис. працюючих припадає всього 43 зайнятих в науці: в Росії - 69, в Німеччині – 124, у Франції – 135, в Данії – 143. У той же час прогнозно-аналітичне дослідження, до якого було залучено понад 700 експертів, підтвердило, що українська наука, попри всі втрати, зберегла здатність виконувати дослідження світового рівня у цілому ряді актуальних напрямів[8]

Причинами, що обумовлюють виникнення цих проблем є скорочення фінансування науково-технічної та інноваційної сфери. Також відзначається низькою ефективністю система бюджетного фінансування наукової сфери через надто широке коло головних розпорядників бюджетних коштів, яких є близько 40, а також тим, що бюджетне фінансування більшості науково-технічних робіт – через чітко визначений бюджетний рік - припиняється на завершальних, найбільш ресурсомістких етапах дослідження, і при очікуванні продовження фінансування морально старіє. Відсутність економічних стимулів не заохочують суб’єктів господарської діяльності до здійснення технологічної модернізації своїх підприємств через активне запровадження нових науково-технічних розробок.

З 2011р. в Євросоюзі переглядаються принципи фінансування наукових досліджень і розробок, які формуються на засадах заміни діючої системи компенсації витрат на виконання наукових проектів – запроваджується нова система фінансування за результатами досягнення заявлених результатів наукових досліджень.

Наука та інновації є головним пріоритетом ініціатив Єврокомісії “Europe 2020 — a strategy for smart, sustainable and inclusive growth”[9], завданням якої є перетворення ЄС в інтелектуальне співтовариство, що стабільно розвивається, за участю різних верств і груп населення, підприємств всіх форм власності та розмірів, громадських організацій, і для реалізації цих завдань кожна країна повинна стати максимально привабливою для учених і забезпечити інтеграцію всіх суб'єктів інноваційної діяльності. Умовами для цього є:

чіткість при формульовані цілей та наявність інструментів для їх досягнення; безпосередня участь виконавця наукового проекту в центрі ініціатив; усталеність та незмінність вимог участі; прозорість і стислість адміністративних процедур.

Єврокомісія намагається спростити фінансові і адміністративні процедури — Сьома Рамкова програма науково-технологічного розвитку ЄС (7 РП), є однією з найбільших міжнародних грантових програм, у розпорядженні якої є бюджетні кошти, які щороку зростають, і до 2013 р. досягнуть рівня в 10 млрд. євро на рік[10]. Головним критерієм виділення грантів є наукова унікальність проекту. Для того, щоб її виявити, на конкурси 7 РП щорік подається і розглядається приблизно 30 тис. заявок [11]. Результатом цього є близько 6 тис. грантів за участю 36 тис. партнерських організацій, та здійснюється приблизно 10 тис. виплат на рік [12]. Програма носить багатоцільовий характер, з різними механізмами та схемами фінансування - різні правила використовуються для підтримки неприбуткових наукових організацій, малих і середніх підприємств, крупних компаній. По-різному фінансуються і окремі види наукової діяльності усередині одного і того ж проекту, і для обслуговування цих процесів є необхідним потужний бюрократичний апарат з відповідною структурою і ресурсами. І яким досконалим він би не був, є певні недоліки в роботі, що постійно стимулює виявлення можливостей для оптимізації процесів управління.

Лібералізація засобів фінансування науки, шляхом рамкових програм передбачає максимальне спрощення адміністративних процедур і збільшення довіри до виконавців і є новим принципом фінансування науки, які планується поширювати, адже такі рамкові програми працюють вже більше 30 років. Протягом цього часу виникали питання з приводу складності правил участі та бюрократизації адміністративних процедур, і було внесено такі зміни[13]:

10

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ: РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ

зменшено число перевірок фінансової спроможності партнерів на стадії перед початком проекту;

скорочено планові аудити після закінчення проекту, вони стали обов'язковими лише для тих партнерів, чий бюджет перевищує 375 тис. євро;

скасовано колективну відповідальність партнерів, оскільки в практиці рамкових програм вона неодноразово приводила до того, що ненадання звіту за проектом одним з членів консорціуму не дозволяло виплатити фінансування всім іншим;

поставлено на електронну основу: подачу заявок, проведення переговорів за контрактом і представлення звітів за проектом.

Єврокомісія запропонувала такі способи реалізації результатоорієнтованої моделі фінансування, які ґрунтуються на lump sum — фіксованій сумі для кожного конкретного проекту, що передбачає відсутність контролю над поточними витратами і моніторинг за науковими результататами, при цьому вона включає всі види витрат за проектом[14].

При реалізації нової моделі фінансування наукових проектів, існують такі складні питання як: оцінка наукових результатів проектів; коректність оцінки ресурсів, включаючи трудовитрати, необхідні для досягнення заявленого результату, гарантуючі при цьому ефективний менеджмент; моніторинг проектів за оцінкою наукових результатів вимагає залучення великої кількості міжнародних експертів зі значним набором знань та навиків та організацією роботи цих експертів і вартості їх праці.

Проблем є багато - дебати навколо варіантів спрощення фінансових і адміністративних процедур продовжуються і найближчим часом будуть апробовані нові підходів у вигляді пілотних проектів, а поки що, існуючу систему фінансування, суттю якої є компенсація витрат по досягненню запланованих результатів, вони не змінили. Основною проблемою наукової діяльності є забезпечення наукової сфери висококваліфікованими науковими кадрами, які виступають провідним ресурсом у процесах генерування нових знань та інновацій. Чисельність наукових кадрів може змінюватись під впливом багатьох факторів, але вирішальними більшість дослідників вважають фінансові чинники [15,16], що є також актуальним і для України. Рівень фінансування наукової сфери України за 1990-2009 роки постійно зменшувався, за винятком 1997 та 2003 років, а останніми роками, 2007-2009 рр. цей показник не перевищував 0,86% ВВП [17]. Загальне скорочення витрат на НДДКР свідчить, що ця сфера перестала бути пріоритетом державного розвитку в Україні, на відміну від розвинених країн, які акцентують увагу на прискорений розвиток саме наукового потенціалу, як бази для забезпечення сталого економічного розвитку. Уряди більшості країн розуміють, що необхідно постійно витрачати частку бюджету, приблизно 2- 3 %, на фундаментальні наукові дослідження — від цього залежить майбутнє країни. Водночас у Європейському Союзі показник наукоємності ВВП приблизно складає 1,9%, у Швеції та Фінляндії

– 3,7%, Німеччині та США – 2,7% [18]. Гроші на розвиток науки є окремим рядком бюджету, і ці фінанси мають бути цілеспрямовано направлено на розвиток науки.

Фундаментальна наука є основою новітніх технологій, за допомогою яких вирішуватимуться проблеми, що регулярно встають перед суспільством. Загальновідомо, що принцип дії фундаментальної науки – в її довгостроковості, і в Україні є такі програмні документи. Вперше системний підхід до поліпшення інноваційної діяльності в Україні закладено Указом Президента України у 2005 р. , згідно якого утворюється Національна рада з інвестицій та інновацій при Президентові України. Важливе значення має також рішення Ради національної безпеки і оборони України за 2006 р. «Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України» де визначено пріоритетні завдання органів виконавчої влади із забезпечення національної безпеки в науково-технічній сфері, зокрема: розвиток національної системи як сукупність інституцій, що забезпечують проведення ефективної державної політики; забезпечення інтеграції освіти, науково-технологічної сфери та виробництва, як передумови інноваційного розвитку економіки; всебічну підтримку фундаментальних наукових досліджень, спрямованих на забезпечення технологічного розвитку та ін. Цей документ розроблено з метою підвищення ефективності функціонування економіки України, в якому зазначено, що головним джерелом сталого економічного зростання є наукові знання та їх технологічне застосування, що дасть змогу посилити позиції України на світовому ринку високотехнологічних товарів та послуг. Завданнями цього документу є визначення правових засад реалізації цілей Національної інноваційної системи, конкретизація її структури, забезпечення

11

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ: РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ

системного і послідовного в часі та просторі формування окремих сегментів, а саме: інституційного устрою інноваційної економіки, технологічних пріоритетів інноваційного розвитку виробничої сфери економіки, фінансування науково-технічної і інноваційної діяльності, розвитку інноваційного підприємництва та ринків об'єктів права інтелектуальної власності. Останнім регулюючим нормативно-правовим документом є Концепція Державної цільової економічної програми «Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008-2012 роки» [19], що спрямована на визначення та розв’язання проблем розвитку інноваційної діяльності, яка є одним з найважливіших системних факторів підвищення рівня конкурентоспроможності економіки та національної безпеки держави.

Розвиток інноваційної інфраструктури відповідає пріоритетам державної політики, що визначено Законами України “Про інноваційну діяльність”, “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”. В Україні сформовано окремі елементи інноваційної інфраструктури. Зокрема, утворено 24 інноваційних бізнес-інкубатори, 10 інноваційних центрів, при вищих навчальних закладах — підрозділи з питань інтелектуальної власності, Український інститут науково-технічної інформації з регіональними відділеннями. Але не підтримується належним чином діяльність винахідників, науковців, що мають завершені науково-технічні розробки, не створюються центри трансферу технологій. Не в повному обсязі реалізуються освітній та науковий потенціал, інформаційні ресурси системи науково-технічної та економічної інформації, зокрема бази даних з питань технологій, науково-технічних досягнень. Це свідчить про відсутність належної підтримки інноваційної діяльності в країні, основною проблемою при цьому є несформованість інноваційної інфраструктури.

Таким чином, стратегічні напрями державної політики в науковій і науково-технічній діяльності, які визначено в державних програмних документах[20] доцільно доповнити такими:

створення моделі соціально орієнтованої економіки з ефективною діючою системою соціального захисту, соціальних гарантій;

розробка та впровадження заходів до переходу на інноваційну модель розвитку економіки; фінансове, інституціональне, матеріально-технічне забезпечення наукової сфери, що

забезпечить стабільні обсяги фінансування; поступове збільшення частки витрат на науку у ВВП, приблизно на 0,3% кожного року;

зростання заробітної плати в галузі наукових досліджень і розробок більш швидкими темпами, за рахунок як збільшення бюджетних видатків, так і оптимізації структури наукових кадрів;

створення у фінансово-промислових групах спеціальних науково-технічних та інноваційних центрів, що координують, фінансують та реалізовують інноваційні проекти;

освіта на базі фондів, що підтримують інноваційну діяльність, асоціації фондів з розвиненим фінансовим капіталом для допомоги науковим інноваційним проектам;

сприяння розвитку інноваційної та науково-технічної діяльності в регіонах України, міжрегіональному, міжнародному трансферу наукових технологій;

стимулювання інноваційного розвитку регіонів шляхом розробки регіональних стратегій, програм інноваційного розвитку та забезпечення їх реалізації;

створення нових організаційних структур, що здійснюють інноваційну діяльність, які сприяють упровадженню нової техніки і технологій у виробництво;

створення регіональних комісій з науково-технічної експертизи розробок, які пропонується впроваджувати на підприємствах регіону.

Всі елементи економічної системи країни та її регіонів повинні підпорядковуватися єдиній стратегії розвитку України, яка спирається на ефективний соціальний розвиток і інноваційну конкурентоспроможну економіку. Включивши в державну політику фактор соціального розвитку та використання знань і новітніх технологій як найбільш ефективних в сучасних умовах джерел соціально-економічного розвитку, залучивши до інноваційного розвитку більшість населення, держава має шанс стати конкурентоспроможною в глобальній економічній системі. Використання для цього високих технологій та інновацій, а не дешевої робочої сили є шляхом вирішення накопичених в країні проблем. В Україні має бути системна державна інноваційна політика, яка має бути науково обґрунтованою та здатною забезпечити проведення узгоджених соціальних, економічних, технологічних змін, включивши в цей процес розвитку накоплений людський капітал країни.

12

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ: РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ

Для виконання цих завдань сучасна система державного управління має приймати принципово нові управлінські рішення і бути здатною підтримувати інновації, стимулюючи їх втілення в життя. Інноваційний характер державного управління активізуватиме в Україні процеси значних наукових, технологічних, економічних і соціальних інновацій. Проголошений діючим урядом України шлях до розбудови ефективної інноваційної системи вимагає змін тенденцій у визначенні першочергових державних пріоритетів розвитку фундаментальної науки та створення певних умов для відновлення наукового потенціалу країни та кадрового забезпечення науковотехнічної діяльності, що дозволить забезпечити прискорений соціально-економічний розвиток України.

Реальна оцінка обсягів капіталізації науки в Україні є дуже складним процесом, що потребує розробки теоретико-методологічних засад капіталізації науки та оцінки результатів матеріалізованої наукової діяльності, за якими має бути проведено оцінку основного інтелектуального капіталу країни та визначено динаміку його накопичення чи зменшення. Важливим є також формування концепції багатофакторного управління капіталізацією науки – системи теоретико-методологічних положень капіталізації науки не тільки як економічного ресурсу, який приносить прибуток, але як і соціальної цінності суспільства в цілому.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1.Попович О.С. Основні тенденції в динаміці кадрового потенціалу української науки останнього десятиріччя/О.С.Попович, Т.М.Чернівська //Наука та наукознавство.-2008.-№3.-С.53-66 2.Azaridis С., Drazen A. Threshold Externalities of Economic Development// Quarterly Journal of Economics.1990.Vol.105. May.

3.Barro R. Institutions and Growth an Introductory Essay// Journal of Economic Growth.1996. Vol.1.- №2.

4.Lucas R. On the Mechanism of Economic Development// Journal of Monetary Economics.1988. Vol.22.

5.Mankiw G., Romer D., Weil D. A Contribution to the Empirics of Economic Growth //Quarterly Journal of Economics. 1992. Vol.107.-№ 2.

6.Sen A.Development as Freedom.Oxford,Oxford University Press. 1999.-366p. [Електронний ресурс].- Режим доступу:http: //amazon.com//dp/0385720270#reader.

7.Статистичний щорічник України за 2010 рік/Держкомстат України; Ред.О.Г.Осауленко.- К.:Консультант, 2011.-552с.

8.Перший фестиваль науки в Україні. Хроніка /Наука та наукознавство, 2007.-№3.-С.121-123. 9.Simplifying the implementation of the Research Framework Programmes. Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. Brussels, 29 April 2010. COM 187.

10.Simplification is essential. Nature. Vol. 463. Issue № 7284. 25 February 2010.

11.Scientists unite against EU paperwork.-15 March 2010/ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.euractive.com

12.Do you agree that the administrative burden and the financial regulation of European research funding should be simplified? February, 2011. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.trustresearchers.eu.

13.Мееровская О. «Наука и инновации», №9 (91) 2010, С. 70-72.

14.Commission pushes for more research, less red tape”. 22 June 2010. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://cordis.europa.eu.

15.Transition Economies in the European Research and Innovation Area: New Challenges for Science and Technology / A.Jasinki (ed.).- Warsaw: Wydawnictwo Naukowe Uniwersitetu Warszwskiego, 2004.- 332p.

16.Семенов Е.В. Россия с наукой и без науки/ Е.В.Семенов//.-М.:ЯСК, 2009.-172с.

17.Ващуленко О.С. Побудова сценаріїв розвитку наукових кадрів в Україні на основі використання статистичних моделей/ О.С.Ващуленко, В.Ю.Грига//Наука та наукознавство.-2010.-

№1.-С.28-39.

18.Main S & T Indikacators.-Paris: OECD, 2009.-1.-132p.

13

ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ И ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ: РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ

19.Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 р. № 381-р. Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми “Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008–2012 роки”/Офіційний вісник України,2007.-№43.-Ст.1726.

20.Програма економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

РЕЗЮМЕ

Запропоновано нові підходи до визначення капіталізації наукової системи. Висвітлено фінансові аспекти забезпечення інноваційного розвитку. Запропоновано перспективні напрями державної політики в науковій і науково-технічній діяльності.

Ключові слова: державна політика, капіталізація, розвиток, інновації, технологія, наука.

РЕЗЮМЕ

Предложены новые подходы к определению капитализации научной системы. Рассмотрены финансовые аспекты обеспечения инновационного развития. Предложены перспективные направления государственной политики в научной и научно-технической деятельности.

Ключевые слова: государственная политика, капитализация, развитие, инновации, технология, наука.

SUMMARY

The new going is offered near determination of capitalization of the scientific system. The financial aspects of providing of innovative development are considered. Perspective directions of public policy are offered in scientific and scientific and technical activity

Keywords: public policy, capitalization, development, innovation, technology and science.

СТРАТЕГИЯ РЕГИОНАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ ДОНЕЦКОЙ ОБЛАСТИ: АСПЕКТ ТЕРРИТОРИАЛЬНОГО МАРКЕТИНГА

Анисимов А.Е., начальник Главного управления регионального развития, привлечения инвестиций и внешнеэкономических отношений Донецкой облгосадминистрации, к.э.н., доцент

Постановка проблемы. В настоящее время Донецкая область находится в состоянии системного промышленного, финансового и демографического кризиса, которые определяются исторически сложившимися тенденциями развития производительных сил региона и являются следствием интеграции в мировую систему хозяйствования. Развитие экономики области и сложившаяся система взаимодействия бизнеса с органами государственной власти позволяют сделать вывод о необходимости коренного пересмотра стратегии социально-экономического развития региона.

В пользу этого тезиса свидетельствует ряд факторов. Во-первых, в стране не было проектов по строительству новых промышленных и инфраструктурных объектов (шахты, карьеры, заводы, порты). Во-вторых, износ существующих основных фондов, по данным Госкомстата Украины, в 2010 г. превысил 74,9%, в т.ч. по промышленности 63%, по транспорту и связи 94%. В-третьих, сокращается количество предприятий, внедряющих инновации — с 2000 по 2010 годы с 14,8% до 11,5%.

Таким образом, только стратегия инновационного развития позволит Донецкой области сформироваться в рамках высокоукладной технологической системы мирового хозяйства и получить статус развитого еврорегиона, повысить уровень международной конкурентоспособности и углубить степень участия в международном разделении труда.

Анализ исследований и публикаций. По данным Укрстата, Донецкая область в 2010 году обеспечила 25,5% всего экспорта страны и 21%всего объема продукции промышленности, занимая и в других сферах деятельности лидирующие позиции, в т.ч. по уровню экологического загрязнения, профессионального травматизма и заболеваний населения. С другой стороны, для региона весьма актуальным является вопрос сбалансированного регионального развития, что подтверждается достигнутым «Соглашением о региональном развитии Донецкой области между

© Анисимов А.Е., 2012

14