Орг зах прав спож

сертифікації і інші організації, передбачені правилами конкретної системи сертифікації.

Акредитація органу по сертифікації або випробувальній лабораторії (центру) - процедура, за допомогою якої орган з акредитації офіційно визнає компетентність органу по сертифікації або випробувальній лабораторії (центру) виконувати конкретні роботи в певній області сертифікації або випробувань.

Акредитація органів по сертифікації і випробувальних лабораторій (центрів) здійснюється в цілях:

1)підтвердження компетентності органів по сертифікації і випробувальних лабораторій (центрів), що виконують роботи по підтвердженню відповідності;

2)забезпечення довіри виробників, продавців і набувальників до діяльності органів по сертифікації і акредитованих випробувальних лабораторій (центрів);

3)створення умов для визнання результатів діяльності органів по сертифікації і акредитованих випробувальних лабораторій (центрів).

Акредитація органів по сертифікації і випробувальних лабораторій (центрів), що виконують роботи по підтвердженню відповідності, здійснюється на основі принципів:

1)добровільності;

2)відвертості і доступності правил акредитації;

3)компетентності і незалежності органів, що здійснюють акредитацію;

4)неприпустимості обмеження конкуренції і створення перешкод користуванню послугами органів по сертифікації і акредитованих випробувальних лабораторій (центрів);

5)забезпечення рівних умов особам, що претендують на отримання акредитації;

6)неприпустимості поєднання повноважень на акредитацію і підтвердження відповідності;

7)неприпустимості встановлення меж дії документів про акредитацію на окремих територіях.

При сертифікації послуг в системі сертифікації ГОСТ Р повинні перевірятися характеристики послуг і використовуватися методи випробувань, що дозволяють провести ідентифікацію послуги, зокрема перевірити її приналежність до класифікаційного угрупування, відповідність технічної документації і функціональному призначенню, підтвердивши відповідність послуг, що сертифікуються, обов’язковим вимогам, встановленим в нормативних документах.

Учасниками сертифікації послуг є: національний орган по сертифікації

– Держспоживстандарт України; органи державного управління, здійснюючі роботи по сертифікації послуг; центральні органи систем сертифікації однорідних послуг; акредитовані органи по сертифікації, випробувальні і соціологічні лабораторії, виконавці послуг.

71

Центральні органи по сертифікації організовують роботу по формуванню системи сертифікації групи однорідних послуг, здійснюють керівництво системою і координацію органів по сертифікації, випробувальних і соціологічних лабораторій, що входять в систему, розробляють пропозиції по номенклатурі послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації, розглядають апеляції з приводу неправильної дії органів по сертифікації і випробувальних лабораторій, розглядають і затверджують методичні документи системи, інформують громадськість, взаємодіють з державним реєстром, беруть участь в роботах атестаційних комісій, беруть участь в інспекційному контролі за сертифікованими послугами, проводять аналіз діяльності по сертифікації в системі.

Методичний центр соціологічної оцінки послуг формує і веде фонд нормативних і методичних документів для проведення соціологічних обстежень при сертифікації послуг, розробляє методики проведення соціологічних обстежень для ідентифікації однорідних груп послуг, формує банк даних соціологічних обстежень по сертифікації послуг, бере участь в підготовці експертів.

Орган по сертифікації послуг ідентифікує і сертифікує послуги, здійснює оцінку процесу надання послуг або систем якості, перевірку результату обліку послуг і інспекційний контроль за сертифікованими послугами, припиняє або відміняє дії виданих їм сертифікатів, представляє заявнику по його вимозі необхідну інформацію в межах своєї компетенції.

Випробувальні лабораторії здійснюють випробування результатів послуг і видають протоколи (акти).

Соціологічні лабораторії проводять соціологічне обстеження послуг і видають протоколи (акти) оцінки послуги.

У нормативних документах, на відповідність яким проводиться сертифікація, повинні бути встановлені і однозначно вказані обов'язкові вимоги до послуги, умови обслуговування і методи випробувань, які дозволяють забезпечити повне і достовірне підтвердження відповідності послуги цим вимогам і її ідентифікацію, правила маркування, вимоги до інформації про сертифікацію, що вказана в супровідному документі. Вимоги, встановлювані в нормативному документі для сертифікації, повинні ґрунтуватися на вимогах міжнародних стандартів, правилах і нормах прогресивних національних стандартів інших держав, враховувати умови обслуговування, умови і режими праці і не порушувати положень, встановлених актами законодавства України.

Положення нормативних документів повинні бути чітко сформульовані для забезпечення їх одноманітного тлумачення. Розмірність і кількісні значення показників повинні бути задані так, щоб була можливість для їх визначення із заданою і відомою точністю при випробуваннях. Методи випробувань результатів повинні дозволяти різним лабораторіям одержувати зіставні результати. Повинна бути вказана послідовність проведення випробувань.

72

Для перевірки і оцінки безпеки і якості послуг використовуються методики контролю технологічних процесів, оцінки майстерності виконавців, якості послуг, а також методики соціологічних оцінок, що розробляються в рамках даної Системи методичними центрами.

Вимоги нормативних документів до маркування повинні забезпечити однозначну ідентифікацію послуги, містити вказівки про умови застосування, місце і спосіб нанесення знаків відповідності.

Порядок сертифікації послуг:

1)подачу заявки на сертифікацію;

2)ухвалення рішення по заявці;

3)вибір схеми сертифікації;

4)проведення випробувань послуги і оцінку процесу надання послуги, майстерності виконання, атестацію підприємства, сертифікацію системи якості;

5)аналіз одержаних результатів і ухвалення рішення про можливість видачі сертифікату відповідності;

6)видачу сертифікату і ліцензії на застосування знаку відповідності;

7)інспекційний контроль за сертифікованою послугою;

8)інформацію про результат сертифікації.

Для проведення сертифікації послуги заявник направляє заявку до відповідного органу по сертифікації однорідних послуг. Орган по сертифікації розглядає заявку і в строк не пізніше за один місяць після її отримання повідомляє заявнику рішення, яке містить всі основні умови сертифікації, що ґрунтуються на встановленому порядку сертифікації даної послуги, зокрема указується схема сертифікації.

Випробування результату послуги для сертифікації проводяться у випробувальних лабораторіях, акредитованих в системі ГОСТ Р, або на базі заявника експертами органу по сертифікації з використанням його випробувального і технологічного устаткування.

При проведенні випробувань здійснюються вибіркова перевірка відремонтованих виробів по вимогах безпеки і оформлення висновків по протоколу випробувань.

Протокол випробувань прямує органу по сертифікації, а його копія - заявнику. На вимогу органу по сертифікації заявник зобов’язаний представити документи про відповідність послуги встановленим вимогам, видані органами державного управління, здійснюючими контроль за безпекою в межах своєї компетенції відповідно до законодавчих актів Російської Федерації. Заявник може представити до органу по сертифікації і інші документи, що містять результати оцінки послуги, зокрема від зарубіжних організацій.

Видача сертифікату органом по сертифікації відбувається при позитивних результатах випробувань, передбачених порядком сертифікації, і експертизи наданих документів. Орган по сертифікації оформляє сертифікат відповідності, реєструє його в Державному реєстрі і видає ліцензію на застосування знаку відповідності.

73

При внесенні змін в умови обслуговування або технологію виконання послуги, які можуть вплинути на її відповідність нормативним документам, заявник сповіщає про це орган, що видав сертифікат, який ухвалює рішення про необхідність проведення нових випробувань або перевірок.

При негативному результаті сертифікаційних випробувань, недотриманні інших вимог, що пред'являються до послуги, або відмові заявника від оплати робіт по сертифікації орган по сертифікації видає заявнику висновок з вказівкою причини відмови видачі сертифікату.

При отриманні сертифікату відповідності виконавець послуги зобов’язаний забезпечити маркування документації знаком відповідності. Застосуванням знаку відповідності для продукції, що сертифікується, або послуги вважаються маркування ним тари, упаковки, квитанцій, іншої супровідної документації, а також використовування знаку відповідності в рекламному, друкарському виданні, на офіційному бланку, вивісці. Маркування знаком відповідності здійснює виконавець послуги. При проведенні сертифікації в рамках міжнародної системи або угоди форма сертифікату і терміни його дії визначаються з урахуванням правил цієї системи або угоди.

Інспекційний контроль за сертифікованою послугою проводиться органом по сертифікації, що видав сертифікат.

При інспекційному контролі використовується інформація спілки споживачів, органів санепіднадзора, ГІБДД, Мінприроди і т.д. Інспекційний контроль за сертифікованою послугою передбачає:

1)аналіз інформації про сертифіковану послугу;

2)організацію комісії для проведення інспекційного контролю;

3)проведення перевірки;

4)оформлення результатів перевірки і ухвалення рішення. Періодичність і обсяг проведення інспекційного контролю за

відповідністю послуг вимогам, встановленим при сертифікації, визначає орган по сертифікації залежно від стану, стабільності, якості послуги, що сертифікується, але не рідше одного разу на рік. Позаплановий інспекційний контроль може проводитися у разі неодноразового підтвердження інформації про претензії до якості послуг від споживачів, органів, що здійснюють суспільний або державний контроль за якістю послуг, на які виданий сертифікат.

Результати інспекційного контролю оформляються актом, в якому дається оцінка результатів випробувань послуг, умов обслуговування і робиться загальне зауваження про можливість збереження дії даного сертифікату. Акт зберігається в органі по сертифікації, а його копії прямують виконавцю і в організації, що беруть участь в інспекційному контролі.

За наслідками інспекційного контролю орган по сертифікації може

припинити або відмінити дію сертифікату або припинити застосування знаку відповідності у разі невідповідності послуги або умов обслуговування вимогам нормативних документів, контрольованих при сертифікації, а також у випадках:

74

1)зміни нормативного документа на послугу;

2)зміни методів контролю, випробувань, системи забезпечення якості, якщо вказані зміни можуть викликати невідповідність послуги і умов обслуговування вимогам, контрольованим при сертифікації. Рішення про припинення дії сертифікату або застосування знаку відповідності приймаються в тому випадку, якщо шляхом корегувальних заходів, узгоджених з органом, його що видав, заявник не може усунути причини невідповідності і підтвердити без особливих перевірок і випробувань відповідність послуги нормативним документам.

У разі виявлення при інспекційному контролі порушення відповідності послуг або умов обслуговування встановленим вимогам і неправильного застосування знаку відповідності здійснюються корегувальні заходи.

При проведенні корегувальних заходів орган по сертифікації припиняє дію сертифікату і тимчасово забороняє застосування знаку відповідності, інформує зацікавлених учасників сертифікації, встановлює термін виконання корегувальних заходів, контролює виконання корегувальних заходів, повідомляє споживачів, громадськість і зацікавлені організації про небезпеку використовування послуги і порядок усунення виявлених порушень.

Після виконання корегувальних заходів орган по сертифікації направляє зацікавленим організаціям повідомлення про зняття припинення дії сертифікату і заборони на маркування знаком відповідності.

При невиконанні виконавцями корегувальних заходів або їх неефективності орган по сертифікації відміняє дію сертифікату відповідності.

ТЕМА 6. Права споживачів на інформацію щодо виробника (виконавця, продавця) і про товари (роботи, послуги).

План

1.Права споживачів на інформацію щодо виробника (виконавця, продавця) і про товари (роботи, послуги).

2.Поняття інформації, класифікаційні ознаки та загальні вимоги до інформації (достовірність, доступність, достатність)

3.Форми та способи доведення інформації до споживача.

4.Відповідальність за ненадання або надання недостовірної чи неповної інформації про продавця (виробника, виконавця) товару (роботи, послуги).

1. Права споживачів на інформацію щодо виробника (виконавця, продавця) і про товари (роботи, послуги)

При здійсненні покупки або замовленні робіт і послуг продавець, виконавець робіт зобов'язані надати покупцю, замовнику необхідну і

75

достовірну інформацію про товар, пропонований до продажу, відповідну встановленим законом, іншими правовими актами і вимогам, що звичайно пред'являються в роздрібній торгівлі, до змісту і способів надання такої інформації.

Продавець повинен своєчасно в наочній і доступній формі довести до покупця необхідну і достовірну інформацію про товари і їх виробників, що забезпечує можливість правильного вибору товарів. Інформація, що надається покупцю, повинна характеризуватися необхідною повнотою і достовірністю.

Продавець зобов’язаний надати інформацію в такому обсязі, щоб у покупця склалося чітке уявлення про властивості товару, правила користування, зберігання і т.п. Під достовірною інформацією розуміються відомості про товар, відповідні дійсності.

Згідно ст. 15 Закону «Про захист прав споживачів» інформація про товари (роботи, послуги) характеризується наступним.

Стаття 15. Право споживача на інформацію про продукцію

1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1)назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2)найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3)дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

4)відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5)позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;

6)дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

7)дату виготовлення;

8)відомості про умови зберігання;

9)гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10)правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11)строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12)найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація про послуги, пов'язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, повинна містити дані про використання чи невикористання виконавцями музичних творів фонограм власного вокального,

76

інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору з музичним супроводом або без нього чи фонограм музичного супроводу до власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію. Якщо вид діяльності виробника підлягає ліцензуванню, повинна надаватися інформація про номер ліцензії, термін її дії і орган, що видав її. Інформація про сертифікацію надається у вигляді маркування в установленому порядку знаком відповідності і вказівкою в технічній документації відомостей про її проведення.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

2.Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.

3.Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції.

Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння.

Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції.

На аукціонних торгах споживачам повинна повідомлятися стартова ціна продажу відповідного товару.

Ціна товару зазначається за одну упаковку такого товару, а якщо товар поставляється без упаковки - за одиницю вимірювання, яка звичайно застосовується до такого товару.

У разі коли за одну ціну пропонується кілька товарів, робіт або послуг чи їх поєднання або якщо продавець (виконавець) надає споживачеві при реалізації однієї продукції право одержати іншу продукцію за зниженою ціною, до споживача доводиться інформація щодо:

1) змісту та вартості пропозиції та у разі пропонування товарів, робіт або послуг за одну ціну - ціни таких товарів, робіт або послуг, взятих окремо;

2) умови прийняття пропозиції, зокрема строку її дії та будь-яких обмежень, включаючи обмеження щодо кількості.

4.Вживання понять «знижка» або «зменшена ціна» або будь-яких інших, аналогічних за значенням, дозволяється лише з додержанням таких умов:

1) якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб'єкт господарювання;

2) якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується протягом визначеного та обмеженого періоду часу;

3) якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни.

77

5.Вживання поняття «розпродаж» або будь-яких інших, аналогічних йому, дозволяється лише з додержанням таких умов:

1) якщо здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного місця або чітко визначеної групи товарів;

2) якщо тривалість розпродажу обмежено в часі; 3) якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від їх звичайної ціни.

6.Після публічного повідомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни до споживачів повинна доводитися інформація про ціну продукції, що була встановлена до початку проведення відповідного розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни, а також ціну цієї ж продукції, встановлену після їх початку.

2.Поняття інформації, класифікаційні ознаки та загальні вимоги до інформації

Інформація про товар, роботи і послуги – це відомості про товар, роботи, послуги, призначені для споживачів.

Первинними джерелами товарної інформації і одночасно виконавцями послуг з інформування продавців і (або) споживачів про товари, що продаються, є виробники. Від того, наскільки якісні ці інформаційні послуги, залежать швидкість просування товарів по каналах розподілу, інтенсивність збуту, стимулювання продажів, створення споживацьких переваг і нарешті – життєвий цикл товару. В той же час виробник не є єдиним джерелом інформації. Виробничу інформацію може доповнювати продавець.

Залежно від призначення товарну інформацію підрозділяють на три види: основну, комерційну; споживацьку.

Основна інформація – основні відомості про товар, що мають вирішальне значення для ідентифікації і призначеня для всіх суб'єктів ринкових відносин. До основної інформації відносяться вигляд і найменування товару, його ґатунок, маса нетто, найменування підприємствавиробника, дата випуску, термін зберігання або придатності.

Комерційна інформація – відомості про товар, які доповнюють основну інформацію і призначені для виробників, постачальників і продавців, але малодоступні споживачу. Ця інформація містить дані про підприємства-посередників, нормативні документи про якість товарів,

асортиментні номери продукції. Прикладом комерційної інформації є штрихове кодування.

Споживацька інформація – відомості про товар, призначені для створення споживацьких переваг, зазначаючи переваги внаслідок застосування конкретного товару. Ця інформація містить відомості про найпривабливіші споживацькі властивості товарів: харчову цінність, склад, функціональне призначення, способи використання і експлуатації, відомості про безпеку.

Для доведення відомостей до суб’єктів ринкових відносин застосовують різноманітні форми товарної інформації: словесну, цифрову;

78

образотворчу, символічну, штрихову, які характеризуються певними перевагами та недоліками:

Словесна інформація найбільш доступна для грамотного населення, якщо вона дана на відповідній мові (українській для громадян України).

До недоліків словесної інформації відноситься її громіздкість: для розміщення її потрібна значна площа на упаковці і (або) товарі. Для її сприйняття (читання і осмислення) необхідний час, причому при надмірній насиченості словесної інформації споживач не може або не хоче витрачати багато часу на її осмислення.

Цифрова інформація застосовується найчастіше для доповнення словесної і в тих випадках, коли потрібна кількісна характеристика відомостей про товар (наприклад, маса нетто, об’єм, довжина, дати). Цифрову інформацію відрізняють лаконічність, чіткість і одноманітність, проте у ряді випадків вона доступна лише професіоналам і незрозуміла споживачам (наприклад, асортиментні номери продукції, порядкові номери підприємств вимагають розшифровки).

Образотворча інформація забезпечує зорове і емоційне сприйняття відомостей про товари за допомогою художніх і графічних зображень безпосередньо товару або репродукції з картин, фотографій, листівок або інших естетичних об’єктів (кольорів, тваринних, комах і т.п.) або інших зображень. Основним призначенням цієї форми інформації є створення споживацьких переваг за рахунок задоволення естетичних потреб покупців.

Символічна інформація – відомості про товар, що передаються за допомогою інформаційних знаків.

Основними вимогами до інформації про товар є:

1)Достовірність інформації. Це істинність і об’єктивність відомостей про товар, роботи, послуги. Вона припускає відсутність дезінформації і суб’єктивізму у відомостях, що відносяться до товару, і вводять користувачів інформації в оману.

Найчастіше зустрічається недостовірна інформація про підроблені товари (роботи, послуги). Недостовірність інформації в більшості випадків може бути кваліфікована як інформаційна фальсифікація. Причинами недостовірної інформації можуть бути недостатні професійні знання суб’єктів, що надають інформацію про товар, або нечіткими вимогами до певних властивостей товару (роботи, послуги).

Достовірність інформації припускає відповідність відомостей, що містяться в ній, про товар (роботу, послугу) дійсним. Таким чином, якщо переклад на українську мову недостовірний, то це слід розцінювати як надання неналежної, тобто недостовірної або недостатньо повної інформації.

Утакому разі для продавця (виробника, виконавця) наступають правові наслідки.

2)Доступність інформації. Ця вимога визначається принципом інформаційної відвертості відомостей про товар для всіх користувачів. У свою чергу загальну вимогу доступності інформації можна підрозділити на

79

ряд складових, які характеризуються певними критеріями. Так, мовна доступність інформації означає, що інформація повинна бути на державній мові або мові переважаючої частини споживачів, для яких цей товар призначений. У Законі про захист прав споживачів указується, що відомості про товар повинні бути на українській мові.

3)Оперативність інформації про роботи, товари, послуги – вимога, що закріплює право споживача на необхідну інформацію і обов’язок виробника або продавця надавати її на першу вимогу. Оперативність регламентується Законом «Про захист прав споживачів».

4)Ясність і зрозумілість інформації – вимога до інформації, що означає використання загальноприйнятих понять, термінів, визначення яких приводяться в термінологічних стандартних словниках і довідниках, або ці терміни і поняття відносяться до загальноприйнятих, тому не вимагають додаткових визначень і пояснень. До загальноприйнятих понять слід віднести найменування відомих споживацьких товарів (хліб, овочі, плоди, масло вершкове, сирий сичужний, маргарин і т.п.). Проте не всі найменування товарів, особливо нових або марочних, можуть бути зрозумілі покупцю (наприклад, маргарин «Сонячний»), що вимагає пояснюючої інформації в усній або письмовій формі (наприклад, усної консультації продавця, анотації або роз’яснюючого тексту на маркуванні);

5)Достатність інформації. Це вимога, що характеризується найповнішою інформаційною насиченістю, що виключає надання як неповної, так і зайвої інформації.

Неповна інформація – це відсутність певних відомостей про товар. Часто неповнота інформації обумовлює її невірогідність.

Наприклад, на українському споживчому ринку дуже часто зустрічаються товари, вироблені спільними підприємствами в Україні або країнах ближнього зарубіжжя, без вказівки країни походження або найменування виробника. Ця неповна інформація одночасно є і недостовірною, а товари, що видаються за вироби з країн далекого зарубіжжя, фальсифікованими.

Зайва інформація – це надання відомостей, що дублюють основну інформацію без особливої необхідності або не представляють інтересу для її користувачів. Надлишок інформації також шкідливий, оскільки в сучасних умовах інформаційних перевантажень даремні відомості про товар можуть викликати роздратування споживача і спонукати до відмови від покупки.

3. Форми і способи доведення інформації до споживача

Відповідно до Закону «Про захист прав споживачів» споживач має право зажадати надання необхідної і достовірної інформації про виробника (виконавця, продавця), режим його роботи і реалізовані ним товари (роботах, послугах).

У Законі визначений обсяг обов’язкової інформації, яку виробник (продавець, виконавець) зобов’язаний довести до споживача. При цьому

80