Орг зах прав спож

1.9 Екологічні показники характеризують рівень шкідливого впливу на навколишнє середовище, який виникає під час експлуатації або споживання продукції.

1.10 Показники безпеки характеризують особливості продукції, які зумовлюють під час його експлуатації чи споживання безпеку людини або обслуговуючого персоналу.

1.11 Економічні показники – це особлива група показників, яка характеризує витрати на розроблення, виготовлення і експлуатацію або споживанні продукції. Економічні показники враховуються в інтегральному показнику як продукції під час підрахунку сумарних витрат на створення й експлуатаціє або споживання продукції.

Використовуваність показників якості продукції

Використовуваність основних груп показників якості продукції залежно від її виду, призначення, вимог споживачів і показана в табл. 11.3., де знак «+» означає Використовуваність, знак «-» невикористовуваність, знак «(+)» – обмежену Використовуваність відповіднихгруп показників якості продукції. Знак «*» означає, що для груп 2 і 3 замість показників ремонтопридатності використовують показники відновлюваності.

Таблиця 11.3.

Використовуваність основних груп показників якості продукції

2.5 Методи визначення якості товарів, робіт, послуг

Якість продукції звичайно визначає стандарти якості, характеристики товару, спосіб їх визначення залежно від характеру товару, а також дається перелік документів, які засвідчуватимуть якість поставленого товару.

41

В даний час на практиці визначення якості товарів робіт і послуг застосовуються

загальні методи визначення якості:

1)за відповідністю стандартам;

2)за відповідністю технічним умовам (звичайно використовується для унікальної продукції, по якій в контрактах приводиться текст технічних умов);

3)за специфікацією;

4)за зразком;

5)за описом (детально описується товар) – визначення якості може спиратися на добре відомі на ринку види товарів, наприклад містити вказівку на сорт і район походження сільськогосподарської продукції;

6)за попереднім оглядом (покупець оглядає весь товар);

7)за змістом окремих речовин (указується допустимий вміст корисних речовин і домішки шкідливих);

8)за виходом готового продукту (указується вихід готового продукту з сировини).

Проте окрім вказаних методів визначення якості товарів, робіт, послуг застосовується поєднання декількох методів. У випадках, коли в договорі не має місця вказівка на спосіб визначення якості товару, що надається, виконуваної роботи, надання послуг, вважається, що вимоги до продукту споживання повинні відповідати середній якості товару у відповідний час в країні продавця або країні походження товару.

До спеціальних методів визначення якості продукції відносяться методи, які класифікуються залежно від способу отримання інформації та джерела

отримання інформації.

Залежно від способу отримання інформації методи оцінювання характеристик показників якості продукції класифікуються на:

1)вимірювальний метод визначення якості продукції, який припускає встановлення показників якості продукції, здійснюване на основі технічних засобів вимірювань. Вимірювальний метод базується на інформації, одержуваній з використанням засобів вимірювань і контролю. За допомогою вимірювального методу визначають значення таких показників якості, як маса виробу, сила струму, швидкість автомобіля і др.;

2)реєстраційний метод визначення якості продукції – припускає встановлення показників якості продукції на основі спостереження і підрахунку числа певних подій, предметів або витрат. Реєстраційний метод базується на інформації, одержуваній шляхом реєстрації і підрахунку числа певних подій, наприклад відмов виробу при випробуваннях, підрахунку числа дефектних виробів в партії і т.п.;

3)розрахунковий метод визначення якості продукції. Його суть зводиться до визначення якості продукції на основі використовування теоретичних і (або) емпіричних залежностей показників якості продукції від її параметрів. Розрахунковий метод застосовують головним чином при проектуванні продукції, коли остання не може ще бути об’єктом експериментального дослідження. За допомогою цього ж методу може бути встановлена залежність між окремими показниками якості продукції. Розрахунковий метод служить для визначення значень маси виробу, показників його продуктивності, потужності, міцності і др.;

42

4) органолептичний метод визначення якості продукції – є визначенням якості продукції за допомогою аналізу сприйнять органів чуття. При такому методі органи чуття людини дозволяють йому одержувати інформацію у вигляді певних відчуттів. Значення показників якості виводять шляхом аналізу одержаних відчуттів на основі наявного досвіду. Тому точність і достовірність таких значень залежать від кваліфікації, навиків і здібностей осіб, що визначають їх. Органолептичний метод не виключає можливості використовування технічних засобів (лупи, мікроскопа, мікрофону, слухової трубки і т.д.), що підвищують сприйнятливість і роздільні здатності органів чуття. Органолептичний метод широко застосовується для визначення показників якості напоїв, кондитерських, тютюнових, парфумерних виробів і іншої продукції, використовування якої обумовлене або пов'язане з дією на споживачів через органи чуття. Показники якості, визначувані органолептичним методом, виражаються звичайно в балах.

Залежно від джерела отримання інформації методи оцінювання характеристик показників якості продукції класифікуються на:

5)традиційний метод оцінювання характеристик показників якості продукції здійснюється посадовими особами спеціалізованих експериментальних (лабораторії, випробувальні станції, полігони) або розрахункових (конструкторські відділи, обчислювальні центри) підрозділів підприємства, установи чи організації.

6)експертний метод визначення якості продукції – полягає у визначенні якості продукції на основі рішення, що приймається експертами;

7)соціологічний метод визначення якості продукції – здійснюється за допомогою збору і аналізу думок її фактичних або можливих споживачів. Збір думок фактичних або можливих споживачів продукції здійснюють усним способом, опитом або за допомогою розповсюдження анкет, опитувальних листів, шляхом проведення конференцій, нарад, виставок, дегустацій і т.п. Соціологічний метод іноді може застосовуватися для визначення коефіцієнтів вагомості показників якості продукції.

Оцінювання рівня якості однорідної продукції

При оцінюванні рівня якості продукції одного виду використовують диференційний, комплексний або змішаний методи,

Диференційний метод оцінювання рівня якості продукції, заснований на використанні одиничних показників її якості. При цьому визначають, чи досягнуто рівень базового зразка, і які показники значно відрізняються від базових.

При цьому методі розраховують відносні характеристики показників якості продукції за формулою (1):

де Рі – значення і-тої характеристики показника якості оцінюваної продукції;. Рібаз – значення і-тої характеристики базового зразка.

В результаті оцінювання рівня якості продукції диференційним методом приймаються такі рішення:

43

•рівень якості оцінюваної продукції вищий або дорівнює рівню базового зразка,

якщо всі значення відносних характеристик показників більші або дорівнюють одиниці;

•рівень якості оцінюваної продукції нижчий від рівня базового зразка, якщо всі значення відносних характеристик показників менші за одиницю.

У випадках, коли частина значень відносних характеристик показника більша або дорівнює одиниці, а частина – менша від одиниці, необхідно використовувати комплексний або змішаний метод оцінювання рівня якості продукції.

Якщо для оцінюваної продукції важливі значення кожного показника, хоча один з відносних показників є меншим від одиниці, то рівень якості оцінюваної продукції вважається нижчим за базовий.

Комплексний метод оцінювання рівня якості продукції заснований, на використанні узагальненого показника якості продукції.

Узагальнений показник є функцією від одиничних (групових, комплексних) показників якості продукції. Він може бути виражений:

•головним показником, який відображає основне призначення продукт

•інтегральним показником якості продукції;

•середнім зваженим показником.

В усіх випадках, коли є необхідна інформація, визначають головний показник і встановлюють функціональну залежність його від вихідних показників. Головним показником, наприклад, є: для станків – показник продуктивності. Інтегральний показник використовують, коли відомі сумарний корисний ефект від експлуатації або споживання продукції, її сумарні витрати на створення та експлуатацію чи споживання.

При терміні служби продукції понад один рік інтегральний показник (Іt):

визначають за формулою (2):

де ПΣ – сумарний корисний річний ефект від експлуатації чи споживай продукції, виражений в натуральних одиницях – м, кг, шт. тощо; Вк – сумарні капітальні (одноразові) витрати на створення продукції, грн; Ве – сумарні експлуатаційні (поточні) витрати за один рік, грн; φ (t) — поправковий коефіцієнт, який залежить від терміну служби виробу, і років.

При терміні служби продукції до одного року інтегральний показник І(t)

обчислюють за формулою (3):

Оцінювання рівня якості різнорідної продукції

Рівень якості різнорідної продукції, на відміну від продукції одного виду, оцінюється комплексним показником, який називається індексом якості продукції.

Індексом якості продукції називають комплексний показник якості різнорідної продукції, виготовленої за певний проміжок часу, що дорівнює середньому зваженому відносних значень показників якості цієї продукції.

44

Оцінюючи якість різнорідної продукції, рівень цієї якості доцільно визначати за допомогою середніх зважених геометричних індексів якості, для розрахунку яких використовуються комплексні показники якості продукції одного виду. Коефіцієнти їх вагомості відповідають питомій частці виробництва окремих видів продукції в загальній її масі. При цьому коефіцієнти вагомості мають залишатися стабільними протягом проміжку часу, що розглядається.

Основним показником, який використовується при комплексному оцінюванні якості різнорідної продукції, є середній зважений геометричний індекс якості

(V), який визначається за формулою (4) з урахуванням формул (5), (6):

де qk – відносний показник якості k-го виду продукції, що дорівнює: Рk –. одиничний або комплексний показник якості k-го виду продукції;

Рkб – базовий показник якості k-го виду продукції; М — кількість різних видів продукції; αk – відносний загальний обсяг k-го виду продукції (коефіцієнт вагомості), який дорівнює:

k 1

де Ck – запланований обсяг виробництва продукції k-го виду в грошовому вираженні.

Індекс якості продукції доцільно використовувати:

•при оцінюванні рівня якості різнорідної продукції, що виготовляється одним підприємством;

•при оцінюванні рівня якості продукції, що виготовляється кількома підприємствами;

•при аналізі динаміки якості різнорідної продукції за кілька років;

•при обробленні інформації про якість продукції в автоматизованих системах управління.

ТЕМА 4. Права споживачів на належну якість товарів, робіт, послуг та безпеку товарів

1.Нормативні документи зі стандартизації (система міжнародних та національних стандартів з якості). Основні положення.

2.Право споживачів на безпечність товарів (робіт, послуг).

3.Правила користування товарами (роботами, послугами).

1. Нормативні документи зі стандартизації (система міжнародних та національних стандартів з якості). Основні положення

45

Якість створення продукції залежить від якості нормативної документації на розробку і виробництво продукції, якості праці розробників і виробників продукції, якості технічних засобів, необхідних для розробки і виробництва продукції і якості сировини, матеріалів, комплектуючих елементів (частин).

Якість експлуатації продукції залежить від якості експлуатаційної (включаючи ремонтну) документації, якості експлуатаційного (ремонтного) устаткування і інструменту, якості запасних частин, матеріалів і приладдя, вживаного при експлуатації (ремонті, зберіганні, транспортуванні) продукції і від якості праці осіб, що експлуатують дану продукцію.

До товарів, що вироблюваним і продаються в межах однієї території країни (групи країн) звичайно пред’являються вимоги якості і стандарти саме цієї країни (групи країн). Проте багато країн для виробництва і зниження дефіциту товару встановлюють стандарти якості інших країн, які є імпортерами таких товарів. У інших випадках в контракт включається специфікація, що визначає якість товару. У зовнішньоторговельній термінології існує спеціальне поняття - «кондиції», що означає умову про якість і упаковку товару.

Вся робота зі стандартизації в Україні регламентується комплексом стандартів державної системи стандартизації, перші стандарти якого були введені в дію з 1 жовтня 1993 р. наказом Держспоживстандарту України № 116 від 29.07.93 р.

Державна система стандартизації в Україні визначає мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації.

Відповідно до державної системи стандартизації нормативні документи зі стандартизації мають такі категорії:

•державні стандарти України – ДСТУ;

•галузеві стандарти України – ГСТУ;

•стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України –

СТТУ;

•технічні умови України – ТУ У;

•стандарти підприємств – СТП.

Державні стандарти України розробляють на:

•організаційно-методичні та загально-технічні об’єкти (організація проведення робіт зі стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічна документація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин тощо);

•вироби загальномашинобудівного застосування;

•складові елементи народногосподарських об’єктів державного значення

(банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона довкілля, оборона);

•продукцію міжгалузевого призначення;

•продукцію для населення та народного господарства;

•методи випробувань.

46

Галузеві стандарти, розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок

розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних ; прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів.

Технічні умови – нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальником (розробником виробником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти, або в разі необхідності конкретизації вимог зазначених документів.

Стандарти підприємства розробляють на продукцію (процеси, послу ги), які виробляють і застосовують лише на конкретному підприємстві.

Донедавна вимоги стандартів усіх категорій, крім СТТУ були обов'язковими відповідно до сфери їхньої дії.

У колишньому Союзі загальнотехнічні та організаційно-методичні державні стандарти, як правило, були об’єднані в комплекси (системи стандартів) для нормального забезпечення рішень технічних і соціально-економічних завдань у певній сфері діяльності. Всього їх діяло понад 40. На сьогодні ці системи стандартів стали міждержавними і кількість їх скоротилась до 27 (табл.1).

Нова концепція діяльності зі стандартизації в Україні. Загальні відомості.

Нова концепція діяльності зі стандартизації знайшла відображення в 3аконі України «Про стандартизацію». Цей Закон встановлює правові та організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення єдиної технічної політики у цій сфері. Він регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням їхніх результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації. Його дія не поширюється на ядерні матеріали, фармацевтичну продукцію, стандарти медичного обслуговування, бухгалтерського обліку, освіти, і також інші соціальні стандарти, сфера дії яких встановлюється відповідними законами.

Таблиця 2

47

Згідно з Законом метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки, життя та здоров’я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар’єрів у торгівлі.

Залежно від рівня суб’єкта стандартизації, який приймає чи схвалює стандарти, розрізняють:

•національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, прийняті чи схвалені Центральним органом, видані ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування;

•стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті чи схвалені іншими суб’єктами, що займаються стандартизацією.

Стандарти мають відповідати потребам ринку, сприяти розвитку вільно: торгівлі, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції та бути викладені так, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в

оману споживачів продукції, якої стосується стандарт, або надавати перевагу виробнику продукції чи продукції залежно від місця її виготовлення.

Об'єкт стандартизації може бути об’єктом інтелектуальної чи промислової власності, якщо розробник стандарту в установленому законодавством порядку отримав дозвіл у власника прав на цей об’єкт.

Об’єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.

Національні стандарти розробляються технічними комітетами стандартизації, а у разі їх відсутності – іншими суб’єктами стандартизації, що мають для цього відповідний науково-технічний потенціал.

48

Міжнародні (регіональні) стандарти запроваджуються як національні стандарти за умови їх прийняття Центральним органом.

Прийняття міжнародного (регіонального) стандарту – це опублікування національного стандарту, що ґрунтується на відповідному міжнародному (регіональному) стандарті, чи підтвердження того, що міжнародний (регіональний) стандарт має той самий статус, що і національний стандарт, із зазначенням будь-яких відхилень від міжнародного (регіонального) стандарту.

Перевірку чинних національних стандартів на відповідність законодавству, інтересам держави, потребам споживачів, рівню розвитку науки і техніки, вимогам міжнародних (регіональних) стандартів здійснюють відповідні технічні комітети або інші суб'єкти стандартизації. Стандарти на продукцію перевіряються не рідше одного разу на п'ять років. За результатами перевірки відповідні технічні комітети або інші суб'єкти стандартизації подають пропозиції щодо перегляду, зміни чи скасування стандартів до Центрального органу.

Перегляд, у результаті якого розробляється новий національний стандарт або вносяться зміни до чинного стандарту, здійснюється у порядку, встановленому для розроблення стандартів.

Припинення дії національного стандарту здійснює Центральний орган у разі припинення випуску продукції, регламентованої цим стандартом, а також у разі розроблення, схвалення або прийняття замість нього іншого стандарту за поданням відповідного технічного комітету стандартизації або іншого суб'єкта стандартизації.

Інформація про зміни, текст змін національних стандартів публікується в офіційному виданні Центрального органу не пізніше, ніж за 90 днів до терміну надання їм чинності.

Стандарти застосовуються на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством. Вони застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.

Застосування стандартів, чи їх окремих положень стає обов’язковим:

•для всіх суб’єктів господарювання, якщо це передбачено в технічних регламентах чи інших нормативно-правових актах;

•для учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти;

•для виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні;

•для виробника чи постачальника, якщо його продукція сертифікована щодо дотримання вимог стандартів.

Міжнародні (регіональні) стандарти та стандарти інших країн, якщо їх вимоги не суперечать законодавству України, можуть бути застосовані в Україні в установленому порядку шляхом посилання на них у національних та інших стандартах.

49

Стандарти, застосовані під час виготовлення продукції, мають зберігатися у виробника протягом 10 років після випуску останнього виробу цього виду продукції.

Технічні регламенти та інші нормативно-правові акти встановлюють обов’язкові вимоги щодо:

•захисту життя, здоров’я та майна людини;

•захисту тварин, рослин;

•охорони довкілля;

•безпеки продукції, процесів чи послуг;

•запобігання введенню в оману стосовно призначення та безпеки продукції;

•усунення загрози для національної безпеки.

Державні та інші стандарти є чинними до припинення їх дії або до прийняття відповідних стандартів згідно з вимогами цього Закону.

Вимоги державних та інших стандартів, обов’язкові до виконання, е чинними до прийняття відповідних технічних регламентів та інших нормативно-правових актів, які регулюють ці питання. До приведення законодавства у відповідність до цього Закону законодавчі та інші нормативноправові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стандарти є обов'язковими для виконання всіма господарюючими суб'єктами, що виробляють товари або надають послуги (роботи), незалежно від форм власності. За порушення вимог стандартів винні особи несуть адміністративну і кримінальну відповідальність. Якщо на які-небудь товари відсутні розроблені стандарти, то повинні бути вжиті негайні заходи по їх розробці і введенню в дію, а реалізація таких товарів повинна бути припинена.

Обов'язкові умови і вимоги, які повинні забезпечувати безпеку життя, здоров'я споживачів, оточуючого середовища, встановлюються в спеціальних нормативних документах –стандартах, а у ряді випадків – в окремих законодавчих актах.

2. Право споживачів на безпечність товарів (робіт, послуг)

Безпека товару, робіт, послуг – це стан товару, якість виконуваних робіт, який дозволяє його використання, зберігання, транспортування і утилізацію в звичних умовах, при яких ризик шкоди життя, здоров’ю і майну споживача обмежений допустимим рівнем.

Безпека товару, роботи, послуги – це найважливіша складова характеристик продукції, яка дозволяє забезпечувати можливість використовувати продукцію, роботи, послуги для певної мети.

Згідно Закону «Про захист прав споживачів» «…споживач має право на те, щоб товар (робота, послуга) за звичних умов його використовування, зберігання, транспортування і утилізації був безпечний для життя, здоров'я споживача, оточуючого середовища, а також не завдавав шкоди майну споживача». Вимоги, які повинні забезпечувати безпеку товару (роботи, послуги) є обов’язковими і встановлюються Законом «Про захист прав споживачів» або у встановленому їм порядку».

50