Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Оригинал1_khrom_matovy.docx
Скачиваний:
26
Добавлен:
04.02.2016
Размер:
3.3 Mб
Скачать

2.4.4. Вплив домішок.

Під час роботи хромової ванни в електроліті можуть накопичуватися залізо,мідь і деякі інші метали. Залізо в міру нагромадження в електроліті (головним чином внаслідок анодного декапірування сталевих і чавунних деталей), подібно тривалентного хрому, звужує інтервал отримання блискучих опадів. Допустимий вміст заліза в електроліті 8-10 г/л. На практиці іноді вміст заліза в електроліті досягає 20-250 г/л, але при цьому сильно знижується вихід хрому по струму. Вилучити з хромового електроліту надзвичайно складно. Тому електроліт з великим вмістом заліза зазвичай заміняють новим.

В даний час є вказівки на можливість осадження заліза жовтоюкров'яноюсіллю. Передбачається, що реакція між жовтою кров'яною сіллю і залізом, що знаходяться в хромовому електроліті у вигляді окисної сірчанокислої солі, протікає по наступному рівнянню:

3K4Fe (CN) 6 + 2Fe2 (SO4) 3 = Fe4 [Fe (CN) 6] 3 + 6K2SO4

Для видалення заліза жовтоюкров'яноюсіллю, взяту з розрахунку 5,6 г на 1 г заліза в електроліті, розчиняють в малому обеміводи і при перемішуванні вливають в електроліт невеликими порціями. Утворює осаду берлінської блакиті дають відстоятися, після чого електроліт обережно зливають. При цьому важливо уникати введення надлишку жовтої кров'яноїсолі, у присутності якого не утворюється осад берлінської блакиті.

Дія, подібназалізу, надають мідь, цинк та інші метали.  Зміст міді в електроліті допускається 5-7 г/л.

Необхідно мати на увазі, що ванни хромування мало чутливі до домішок інших металів. Тому при неполадкив роботі ванни не слід шукати причину в забрудненні її тими чи іншими сполуками металів.

Безумовно вчерговудію на процес хромування надає азотна кислота. Навіть при малих кількостях HNO3 в електроліті, близько 0,1-0,2 г/л,осадихрому виходять темні. Тому домішка азотної кислоти в електроліті не допускається.

3. Матове (тверде) хромування.

3.1. Хромування.

Хромування – це процес напилювання з допомогою електроліту, в який занурені тверді неорганічні речовини, такі як сульфіди, карбіди, нітриди, бориди та ін. Це дає можливість підвищити фізико-технічні показники виробів: стійкість до зношування, жаростійкість, твердість поверхні. Хромування використовується в багатьох галузях промисловості та машинобудуванні. Даний процес використовують на сервісних автостанціях для фарбування кузова автомобіля та нанесення шару на металічні поверхні мотоциклів та інших засобів для пересування. Це покриття є не лише практичним, але й приємним на вигляд, тому його використовують,як з декоративною метою, так і для покращення властивостей металу, який піддається обробці.

3.2.Промислове застосування

У промисловості хромування використовується для зниження тертя, підвищення зносостійкості, підвищення корозійної стійкості, підвищенні твердості. Цей процес забезпечує підвищену стійкість сталі до газової корозії при температурі до 800 °C, високу корозійну стійкість в таких середовищах, як вода, морська вода і азотна кислота. Хромування сталей містять понад 0,3 —0,4% С. Твердість хрому становить від 66 до 70HRC. Товщина хромового покриття зазвичай становить від 0,075 до 0,25 мм, але зустрічаються і товстіші, і більш тонкі шари. Поверхневі дефекти при хромування посилюються і поверхня підлягає подальшій обробці, так як хромування не дає ефекту вирівнювання.

Хромування використовують для деталей паросилового обладнання, пароводяної арматури, клапанів, вентилів, патрубків, а також деталей, що працюють на знос в агресивних середовищах.