Практична частина. Розділ 1. Типове проектування одягу.
Аналіз етапів побудови первинного креслення деталей конструкції деталей конструкції верхнього одягу (чол.. або жіночого).
Оцінка якості конструкції верхнього одягу (чоловічого або жіночого) (Див. дом. завд. 1.1.)
Аналіз способів градації лекал деталей одягу.
Розділ 2. Розділ 2. Конструювання одягу на нетипові фігури.
2.1. Морфологічний аналіз плечового одягу з трикотажу. (Див. дом. завд. 2.1)
2.2. Аналіз етапів сплощення основних деталей типової конструкції жіночого плечового одягу з трикотажу.
2.3. Аналіз етапів побудови креслення деталей конструкцій плечового одягу з врахування залишків деформації трикотажного полотна.
2.4. Аналіз методів конструкцій корсетних виробів.
2.5. Проектування раціональних пакетів одягу різного призначення (за методикою ЦНДІШП).
2.6. Аналіз конструктивного устрою сучасних виробів зі шкіри.
2.7. Розрахунок серії моделей одягу зі шкіри на 1-й конструкційній основі.
2.8. Аналіз існуючих форм і конструкцій хутряного одягу.
2.9. Аналіз узгодженості конструктивних і декоративних ліній членування і ліній зшивання шкурок.
2.10. Розробка креслення конструктивного моделювання одягу з хутра.(Див. дом. завдання 2.2.).
2.11. Аналіз етапів побудови кроєних головних уборів. (Див. дом. завд. 2.3.).
Розділ 3. Конструювання одягу на нетипові фігури.
3.1. Використання методу номограм для коректування конструкцій жіночого плечового одягу.
3.2. Коректування конструкцій жіночого плечового одягу на фігурі з різною поставою з використанням методу шаблонів.
3.3. Коректування конструкцій жіночого плечового одягу на верхній та нижній типи фігур.
3.4. Коректування конструкцій жіночих спідниць на фігури різної тілобудови.
3.5. Аналіз конструктивної будови універсальних вимірювальних жилетів жіночого жакету різних розміроростових груп.
3.6. Аналіз прийомів побудови лекал конструкції жіночого верхнього одягу з використанням жилетного методу, на нетипову фігуру.
Розділ 4. Проектування асортименту одягу.
4.1. Дослідження групи споживачів та моделювання ситуацій використання одягу.
4.2. Розробка матриці споживачів одягу виробів.
4.3. Морфологічний аналіз виробів несистематизованого асортиментного ряду.
4.4. Розробка дизайн-концепції.
4.5. Типізація базової конструкції та її модифікація для виробів базового асорнтного ряду.
4.6. Типізація конструктивно-декоративних елементів та їх модифікація для виробів базового асортиментного ряду.
4.7. Формування системи «конструктор».
Методичні вказівки до виконання самостійних робіт для студентів заочної та дистанційної форм навчання з дисципліни “Проектування асортименту одягу різного призначення” розділ “Проектування одягу зі шкіри та хутра” містять теоретичний матеріал з питань особливостей проектування одягу зі шкіри та хутра, а також приклади практичної розробки жіночого верхнього одягу зі шкіри та хутра, надані варіанти завдань для виконання контрольної роботи №1.
Перш ніж студент приступає до виконання контрольної роботи, він повинен знати теоретичний матеріал з наступних питань:
1. Будова шкури* та її топографія.
2. Класифікації шкур і шкіряної сировини.
3. Властивості та основні процеси шкіряного виробництва.
4. Асортимент і особливості проектування жіночого одягу зі шкіри**.
5. Асортимент одягу та класифікація напівфабрикатів з хутра.
6. Топографія і обробка хутрової шкури.
7. Характеристика основних властивостей хутра.
8. Дефекти хутрового напівфабрикату і способи їх вилучення.
9. Методи розкроювання хутрових напівфабрикатів.
10. Особливості проектування верхнього жіночого одягу з хутра.
1 Будова шкури та її топографія
Шкура – це зовнішній покрив тіла тварини. Вона захищає організм від зовнішніх впливів (механічних, хімічних і бактеріологічних), регулює теплообмін, є органом чуття, а також слугує для видалення організмом відпрацьованих речовин (жиру, поту).
Шкура складається з волосяного покриву, епідермісу, дерми та підшкірної жирової тканини – підшкірної клітковини (рис. 1).
Для виробництва шкіри використовується лише дерма шкури, а для отримання хутра – волосяний покрив, епідерміс і дерма. У хутровому виробництві з метою зміцнення зв’язку волосу з дермою епідерміс обов’язково зберігається. Дерма зі збереженим епідермісом називається шкірною тканиною. Дерма з волосяним покровом називається волосяною тканиною. [4]
Площу шкури поділяють на чепрачну та периферійну частини. Чепрачна - це середня частина шкури з найкращими формостійкими показниками. До периферійної частини відносяться вороток, поли та огузок.
* шкура – зовнішній покрив тіла тварини (переважно з вовняним покривом) знятою з убитої тварини;
**шкіра – зовнішній покрив тіла тварини, одержаний шляхом хімічної оброки та механічної обробки шкури убитої тварини.
Рисунок 1 - Будова шкури: 1 – роговий шар; 2 – ростковий шар; 3 – сосочковий шар; 4 – дерма; 5 – сітчатий шар; 6 – підшкіряна клітковина; 7 – жирові відкладення; 8 – колагенові волокна; 9 – потові залози; 10 – м’язи; 11 – волосяні сумки; 12 – сальні залози; 13 – волос
|
|
1 - чепрак 2 - вороток З- поли 4 - пашини 5 - головна частина 6 - огузок 7 - лапи 1+2- рибка 1+6 - крупон |
Рисунок 2 - Топографія шкури