Воробей Маргарита
УФ-09
Російськомовна проза Марка Вовчка: стиль, манера оповіді, проблемно-тематичний діапазон.
Аналізуючи російськомовну прозу Марка Вовчка я взяла до уваги збірку «Рассказы из народного русского быта», до якої увійшли такі оповідання, як «Надежда», «Маша», «Катерина», «Саша», «Купеческая дочка» та «Игрушечка».
На мою думку, російськомовні оповідання авторки не дуже різняться з україномовними, тому що:
1. Оповідь йде від першої особи, учасника чи свідка подій;
2. Немає детального змалювання природи. Опис середовища є дуже стислим і інформативним;
3. Також стисло і лаконічно авторка описує зовнішність героїв оповідань. Зовнішність та характери ідеалізовані;
4.Оповідь спокійна, зазвичай з однією сюжетною лінію, без гострих колізій;
5. Обсяг творів невеликий. Оповідання розділяються главами які позначені римськими цифрами;
6. Сюжетно-композиційна структура оповідей частіш за все однакова, складається з таких елементів, як експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка та епілог.
Що до проблемно-тематичного діапазону оповідання, оповідання також не дуже різняться з україномовними. Розглянемо детальніше:
-
«Саша» - розповідається про нещасливе кохання кріпачки і пана. У завершенні дівчина на ім’я Саша примирюється з цим, йде до монастиря і там помирає. На мою думку, цей твір можна ототожнити з україномовним оповіданням «Три долі», там також є лінія нещасливого кохання у результаті якого дівчина вирішує покинути батьків та йде у чорниці;
-
«Купеческая дочка» - у цьому оповіданні нам показується життя дочки купця Анни Акимовни, ії служба у барині та дещо незвичайні стосунки з кучером Ефимом. Я вважаю головну героїню цього твору можна порівняти з панночкою у «Інститутці» у тому плані, що вони обидві закохавшись у чоловіків розуміли, що вони не є настільки багатими, як їм би того хотілося;
-
«Маша»-цей твір показує нам дівчину яка усією своєю сутністю хотіла бути вільною людиною, і тому завжди «ставала хворою» коли пані звала ії робити. Цей твір також можна ототожнити з україномовними, за своїм прагненням свободи героїню по-перше можна порівняти з Настею у оповіданні «Ледащиця» та також з Назаром у «Інститутці».
У цих шести оповіданнях авторка так як і у її інших творах показує долю нещасної жінки. Саме у цій збірці розповідається тільки про жінок-кріпачок (лише оповідання «Маша» завершується тим, що дівчина стала вільною селянкою ), але пани тут не зображуються такими вже тиранами, як наприклад у творах «Горпина» ,«Козачка» та «Інститутка». Марко Вовчок у цій збірці оповідань не відкрила якихось нових тем чи сюжетів. Її манера оповіді, стиль та теми так чи інакше збігаються з ії ж україномовними творами.