Вибір стратегії

[3]

Визначення місії і цілей [2]

Виконання стратегії [4]

Оцінка і контроль виконання [5]

Рис.1.1. Структура стратегічного управління

2. Визначення місії і цілей організації (формування місії, яка в концентрованій формі виражає сенс діяльності підприємства, його призначення; визначення довгострокових цілей; встановлення короткострокових цілей).

3. Вибір стратегії (прийняття рішення, якими засобами підприємство буде добиватися досягнення визначених цілей).

4. Виконання стратегії (організаційний етап проведення стратегічних змін на підприємстві).

5. Оцінка і контроль виконання стратегії.

Всі процеси стратегічного управління логічно слідують один за одним, існує стійкий зворотний зв’язок і вплив кожного процесу на інші і на всю їх сукупність.

1.4. Рівні розробки стратегії в організації

Керівництвом великих підприємств процес розробки стратегії здійснюється на кількох організаційних рівнях.

Рис 1.2 показує піраміду розробки стратегії для диверсифікованого та одногалузевого підприємства.

Диверсифіковане Одногалузеве

підприємство підприємство

Корпо-

ративна Ділова

стратегія стратегія

Ділова стратегія Функціональні стратегії

(НДДКР, виробництво,

маркетинг, фінанси,

персонал та ін.)

Функціональні стратегії

(НДДКР, виробництво, маркетинг,

фінанси, персонал та ін.) Оперативні стратегії (регіони,

заводи, відділи, функціональних

напрямків

Операційні стратегії (регіони, райони,

заводи, відділи у функціональних напрямках)

Рис.­­­­­­­ 1.2. Рівні розробки стратегій диверсифікованого та одногалузевого підприємства

Корпоративна стратегія. Розповсюджується на всю компанію, охоплює всі напрямки її діяльності. Рішення щодо корпоративної стратегії звичайно приймаються радою директорів: керівниками вищого рангу та іншими ключовими менеджерами.

Розробка корпоративної стратегії для підприємства передбачає: дії з визначенню межі напрямків диверсіфікації; заходи по покращенню загальних показників роботи в тих галузях, в яких вже працює підприємство (швидке зростання найбільш перспективних підприємств, забезпечення нормального функціонування основних сфер діяльності, підтримка ділової активності на малоприбуткових, але перспективних напрямах, відмова від непривабливих сфер бізнесу); знаходження шляхів одержання синергетичного ефекту серед споріднених господарських підрозділів і перетворення його на конкретну перевагу; встановлення інвестиційних пріоритетів і спрямування корпоративних ресурсів в найбільш привабливі сфери діяльності.

Ділова стратегія. Для підприємства, яке займається одним видом бізнесу, корпоративна і ділова стратегія співпадають, відмінності між корпоративною і діловою стратегіями існують тільки в диверсифікованому підприємстві.

Ділова стратегія відноситься до управління окремою сферою діяльності підприємства і складається із ряду підходів та напрямків, які розробляються керівництвом з метою досягнення найкращих показників роботи в одній конкретній сфері діяльності.

Відповідальність за ділову стратегію несе менеджер стратегічного господарського підрозділу (стратегічної одиниці бізнесу) підприємства.

Бізнес – одиниця стратегічна (стратегічний господарський підрозділ) – це самостійна структурна одиниця організації, що орієнтується на певні стратегічні зони господарювання (сфери бізнесу); незалежна від інших зона бізнесу, яка охоплює певну сферу діяльності фірми; внутрішньофірмова організаційна одиниця, що відповідає за розробку стратегії фірми у одному чи кількох сегментах цільового ринку.

Сукупність стратегічних одиниць бізнесу утворюють господарський (корпоративний, стратегічний) портфель фірми. В основі виділення стратегічних одиниць бізнесу лежить концепція сегментації ринку (розподілу ринку на частини – сегменти зі схожими характеристиками). Критерії виділення бізнес-одиниць стратегічних: територіальний (ринковий), товарний (продуктовий), по типу покупців, змішаний. В залежності від рівня виділення бізнес-одиниць стратегічних ними можуть бути регіональні відділення, дочірні компанії, підприємства, групи підрозділів тощо.

Характеристики стратегічних бізнес-одиниць:

- орієнтація на певну сферу діяльності (товари/послуги, тип покупців, географічний ринок, можливо кілька критеріїв одночасно);

- власна стратегія розвитку, що ґрунтується на конкурентних перевагах; чітко визначені конкуренти;

- самостійний керівник, який має повноваження прийняття важливих рішень, контролює більшість факторів, що впливають на рівень прибутків;

- розпорядження необхідними ресурсами, самостійне планування і здійснення виробничо-збутової діяльності, матеріально-технічного постачання; відповідальність за самостійне створення прибутку.

Кількість Б.о.с. в компанії може бути від 1 (для невеликих, спеціалізованих фірм) до кількох десятків. Недостатнє виділення Б.о.с. несе загрозу ігнорування важливих відмінностей в напрямах бізнесу; надто велика кількість Б.о.с. ускладнює процес стратегічного управління.

Основне завдання ділової стратегії – це встановлення і закріплення довготермінової конкурентоспроможної позиції підприємства на ринку. Для виконання цього завдання ділова стратегія розробляється за наступними основними напрямками:

• планування заходів, спрямованих на посилення конкурентоспроможності і збереження конкурентних переваг;

• формування механізму реагування на зовнішні зміни;

• координація стратегічних дій основних функціональних підрозділів (закупки, НДДКР, фінанси, виробництво, маркетинг);

• зусилля по вирішенню специфічних питань і проблем підприємтва.

Функціональна стратегія. Вона відноситься до плану дій окремих функціональних відділів і служб підприємства (НДДКР, виробництво, маркетинг, персонал, розподіл, фінанси і т.п.) в межах корпоративної і ділової стратегії. За її формування відповідають керівники функціональних підрозділів. Роль функціональної стратегії полягає в підтримці загальної ділової стратегії і конкурентоспроможності компанії, створення управлінських орієнтирів для досягнення визначених функціональних цілей підприємства.

Якщо керівники функціональних підпрозділів проводять свою стратегію незалежно один від одного і від менеджера стратегічної одиниці бізнесу, це може призвести до нескоординованих дій і конфліктів. Щоб цього не трапилось, необхідно здйснювати координацію функціональних стратегій ще на стадії обговорення, коли ще не пізно усунути розбіжності.

Операційні стратегії. Визначають, як забезпечити виконання важливих оперативних завдань (закупівля матеріалів, управління запасами, ремонт, транспортування, рекламні кампанії та ін.) в рамках функціональних, ділових і корпоративних стратегій підприємства. Відповідальність за розробку операційних стратегій лягає на менеджерів середньої ланки, пропозиції яких повинні бути розглянуті та затверджені іх керівниками.