1. Навчальні цілі практичних занять та виконання ситуаційно-розрахункового завдання

Мета практичного заняття – формування умінь та навичок практичного застосування знань з дисципліни “ Стратегічне управління підприємством ” через виконання студентами професійних завдань діяльності спеціалістів і магістрів з економіки підприємства.

Вид умінь, що набуваються:

• предметно-практичні (ПП) – дії щодо доцільності формування функцій стратегічного управління підприємством;

• предметно-розумові (ПР) – розумове виконання операцій з управління та управлінськими системами;

• знаково-практичні (ЗП) – виконання операцій зі знаками і знаковими системами.

Цілі практичного завдання орієнтовані на підготовку студента до виконання лекційної контрольної модульної роботи і ситуаційно-розрахункового завдання.

2. Форми та тематика практичних занять та ситуаційно-розрахункового завдання

Практичні заняття проводяться в навчальних аудиторіях за розкладом. Тривалість кожного заняття – дві академічні години. Склад завдань для практичного заняття планується виходячи з умови можливості їх виконання значною більшістю студентів.

Тематика занять відповідає робочій програмі дисципліни та визначається предметами і напрямками практичної роботи:

• ситуаційно-розрахункове завдання із сутності та структури стратегічного управління підприємством;

• ситуаційно-розрахункове завдання із стратегічного планування на підприємстві;

• ситуаційно-розрахункове завдання із встановлення місії та цілей підприємства;

• ситуаційно-розрахункове завдання із стратегічної діагностики середовища підприємства;

• ситуаційно-розрахункове завдання із стратегічного аналізу потенціалу ринку та підприємства;

• ситуаційно-розрахункове завдання із генерації й аналізу стратегічних альтернатив;

• ситуаційно-розрахункове завдання із вибору стратегії підприємства;

• ситуаційно-розрахункове завдання із управління реалізацією стратегій підприємства.

3. Методичні рекомендації до проведення практичних занять та виконання ситуаційно-розрахункового завдання

3.1. Завдання та тести до проведення практичних занять із сутності та структури стратегічного управління підприємством

А1. Тести одиничного та множинного вибору відповідей

1. Поняття “організація” передбачає:

а) внутрішню впорядкованість усієї системи та її частин, їх погодженість і взаємодію;

б) сукупність процесів чи дій, спрямованих на утворення і розвиток зв’язків між частинами цілого;

в) об’єднання людей з певною метою;

г) створення груп і угрупувань;

ґ) дотримання правил і процедур групою людей.

2. Особливостями стратегічного управління підприємством є:

а) пошук переваг у конкурентному оточенні, відстеження й адаптація до їх змін;

б) узгодження внутрішнього потенціалу організації та можливостей, які містяться в зовнішньому середовищі;

в) зорієнтованість на досягнення сформульованих цілей;

г) пошук резервів діяльності організації.

3. Формування стратегічного мислення керівника підприємства забезпечує:

а) розпізнавання та адекватне реагування на зміни в середовищі організації;

б) усвідомлення можливості впливу на формування середовища, а не лише реагування на зміни в ньому;

в) логічне обґрунтування форм і методів залучення та використання всіх видів ресурсів;

г) координацію напрямів діяльності;

ґ) зорієнтованість на аналіз всіх деталей при прийнятті управлінського рішення.

4. Який вітчизняний науковий напрям вважають теоретичною основою адміністративно-командної системи?

а) директивний;

б) телеологічний;

в) генетичний;

г) індикативний;

ґ) еволюційний.

5. Які основні особливості вітчизняного управління підприємствами сформувалися у період 30-80-х рр. XX ст. ?

а) використання директивних методів управління виробництвом і розподілом продукції;

б) централізоване забезпечення кожного підприємства матеріально-технічними ресурсами;

в) встановлення державних цін на продукцію підприємства;

г) націленість планів на вирішення поточних питань;

ґ) використання методу екстраполяції.

6. Стратегічне управління як система складається з таких елементів:

а) цінності орієнтації керівників;

б) стратегія організації;

в) організаційна структура;

г) організаційна (корпоративна) культура;

ґ) методи управління організацією.

7. Принципами програмно-цільового методу управління є:

а) цільова спрямованість на вирішення певної проблеми на кожному з етапів розвитку системи;

б) комплексність у розробленні та реалізації обраної стратегії для вирішення проблеми;

в) безперервність і спадковість рішень, що приймаються на різних рівнях управління;

г) багатоваріантність розробок, що дозволяє обрати найбільш раціональний шлях керованого розвитку певного процесу (явища).

8. Основні етапи розроблення стратегії розвитку підприємства:

а) аналіз середовища;

б) формування організаційної структури;

в) формулювання місії та цілей;

г) вибір стратегії розвитку;

ґ) реалізація стратегії.

9. До критеріїв потенційно ефективної стратегії підприємства належать:

а) гнучка адекватність, тобто власні стратегічні зміни повинні бути адекватними змінами в оточенні організації;

б) стратегічна унікальність як цільовий пошук можливостей майбутнього бізнес-успіху там, де його ще не побачили конкуренти;

в) ситуаційність, яка проявляється при аналізі конкретної ситуації для визначення ключових чинників майбутнього успіху організації;

г) майбутня невизначеність як стратегічна можливість, тобто здатність перетворювати зміни зовнішнього оточення організації в свої конкурентні переваги.

10. Стратегічне управління підприємством ґрунтується на таких принципах:

а) підприємство є “відкритою” соціально-економічною системою;

б) організація є “закритою” системою з заданими цілями;

в) постійний перегляд і оновлення “стратегічного набору”;

г) посилення гнучкості планування;

ґ) узгодження потенціалу самої організації та можливостей, що виникають у зовнішньому середовищі.

Б1. Завдання до практичних занять із формування суті та структури стратегічного управління підприємством

1. Подати у табличній формі порівняльну характеристику систем управління (бюджетне, довгострокове і стратегічне планування, стратегічне управління і стратегічне підприємництво) за основними ознаками.

2. Визначити, який підхід до організації управління (зорієнтований на виробництво чи потреби ринку) реалізується на підприємстві, де Ви проходите практику, за такими параметрами: які фахівці входять до складу вищого керівництва; які переважають цілі (внутрішні чи зовнішні); який горизонт планування; як здійснюється оновлення продукції; до якого типу належить структура управління підприємством; охарактеризуйте виробничий процес тощо.

3. Оцініть твердження відомого фахівця з стратегічного управління І. Ансоффа: “Формування стратегії здебільшого не приносить фірмі безпосередньої вигоди, враховуючи великі грошові витрати і витрати робочого часу”. Поясніть, для чого у такому випадку підприємства розробляють стратегію?

В1. Ситуаційно-розрахункове завдання №1

Вихідні дані.

За 50 років свого існування “Львівавто” стало великим спеціалізованим підприємством, основною сферою діяльності якого є виробництво автобусів міського, приміського та міжміського сполучення, а також запасних частин до них. У 1994 р. у процесі корпоратизації державне підприємство перетворилось у ВАТ “Львівавто”, а в 1997 р. проведено його реструктуризацію. Незважаючи на запобіжні заходи, з 1994 р. почалося різке скорочення обсягів реалізації, зумовлене відміною держзамовлень і зростанням цін на автобуси. У 1996 р. порівняно з 1993 р. обсяг виробництва й реалізації становив лише близько 13%. Однак з 1997 р. спостерігаються перші ознаки пожвавлення виробництва. Протягом останніх років відбуваються процеси приведення чисельності працівників до реальних потреб виробництва. Наприклад, за 2008 р. чисельність працівників знизилась на 20%. Водночас зменшилися втрати робочого часу, зросла продуктивність праці.

Однією з причин поліпшення фінансових результатів ВАТ “Львівавто” є вдосконаленням системи збуту продукції. За минулий рік через дилерів реалізовано близько 1050 автобусів. Згідно з проведеними маркетинговими дослідженнями й аналізом внутрішніх можливостей “Львівавто” прогнозується подальше річне збільшення обсягів продажу продукції на 4% як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, зокрема в Росії. Прагнучи завоювати конкурентні переваги, підприємство працює над поліпшенням якості та зниженням собівартості продукції.

Основним ринком збуту продукції цього виробника залишається ринок України. ВАТ “Львівавто” є безсумнівним лідером на ринку приміських автобусів. Ринок міжміських автобусів в Україні розподілений між “Ікарусом” (Угорщина) і “Львівавто”, хоча перевагу утримує вітчизняний виробник автобусів. До недавнього часу ринок міських автобусів розподілявся між фірмами “Ікарус” та ЛіАЗ (Росія). Беручи до уваги високі ціни на імпортні автобуси, ВАТ “Львівавто” прагне завоювати нові сегменти ринку – міських і малих приміських автобусів. Очікуваний попит на автобуси в Україні у найближчі п’ять років щорічно збільшуватиметься в середньому на 8,5%, причому потреби визначаються як необхідністю оновлення парку автобусів, так і його розширенням.

На російському ринку сьогодні присутні п’ять потужних постачальників автобусів, два з яких контролюють 60% ринку, середні ціни конкурентів вищі, ніж на продукцію “Львівавто”. Російський ринок нестабільний, покупці надають перевагу тривалим зв’язкам з продавцями. Головними параметрами, які визначають рішення про купівля, є низька ціна, задовільна якість продукції, надійність і тривалість гарантійного терміну. З метою збільшення експорту автобусів на ринки Росії “Львівавто” планує організувати сервісні пункти, рекламу.

Конкурентами ВАТ “Львівавто” є фірми “Мерседес”, “Вольво”, “Неоплан”, “Івеко”, “Рено”. В Україну здійснюються поставки як автобусів, які були в експлуатації, так і нових.

Завдання. Обґрунтувати та сформулювати основні цілі ВАТ “Львівавто” на найближчу перспективу і вибрати напрям його розвитку.