1.Тип Саркомастігофори. Заг. Принципи будови. Класи Саркодові та Джгутикові .

Клас Саркодові . налічують близько 20 тис видів найпростіших 80% яких живе у морях деякі пристосувалися жити у прісних водоймах, у грунті і мохах, на торф’яних болотах і лісах. Тіло Саркодових склад. із цитоплазми вкритої однією тонкою мембраною. В дорослому стані саркодові пересуваються завдяки несправжнім ніжкам (псевдоніжкам) або псевдоподіям.

Амеба звичайна живе в прісній воді канав, невеликих ставків і боліт. Під мікроскопом видно, що амеба звичайна утворює псевдоніжки, в які переливається цитоплазма тварин. В момент утворення псевдоніжки, у неї прямує цитоплазма, яка на периферичних ділянках ущільнюється і перетворюється на ектоплазму. В цей час на протилежній частині тіла ектоплазма частково перетворюється на ендоплазму. Таким чином, в основі утворення псевдоніжок лежить зворотнє явище перетворення ектоплазми в ендоплазму і навпаки.

В ендоплазмі утворюються травні вакуолі в середину яких із ендоплазми надходять травні ферменти, відбувається внутрішньоклітинне травлення. Рідкі продукти травлення всмоктуються в ендоплазму, вакуоля з неперетравленими рештками їжі підходить до поверхні тіла, і вони викидаються назовні (екзоцитоз).

Крім травних вакуолей в тілі амеби знаходиться і так звана скоротлива вакуоля або пульсуюча. Це міхурець водянистої рідини, його функція – регуляція осмотичного тиску в середині тіла. Крім осморегуляційної вона виконує частково і видільну функцію виводячи разом з водою в навколишнє середовище продукти обміну речовин. Проте основна функція виділення здійснюється безпосередньо через зовнішню мембрану. Певну роль відіграє імовірно, скоротлива вакуоля і в процесі дихання.

У амеби звичайної є крупне ядро, яке розташоване приблизно в центрі тіла тварини. Воно має ядерний сік хроматин і вкрите оболонкою з численними порами.

Розмножуються амеби поділом. При цьому спочатку ядро, а потім цитоплазма поділяють на двоє. Нові особини починають рухатись, живитись і швидко досягають розмірів материнської амеби.

Клас джгутикові. Джгутикові також відносяться до типу Саркоджгутиконосці. Клас включає 8 тис видів. Пересуваються за допомогою руху джгутиків, яких у них може бути 1-2 або 4-8.

Більшість джгутикових мають постійну форму тіла,яка вкрита пелікулою (ущільнений шар ектоплазми). При несприятливих умовах джгутикові утворюють цисти.

Розмножуються в основному безстатевим шляхом. Статевий процес зустрічається лише у колоніальних форм (родина вольвоксових). Безстатеве розмноження починається мітотичним поділом ядра. Потім відбувається поздовжній поділ організму.

Джгутикові частіше живуть у прісних водоймах, але зустрічаються і в морях. Багато видів є паразитами людини і тварини (лямблії).

Евглена зелена – типовий представник класу джугикові. Це вільноживучий організм, що мешкає в калюжах і ставках. Форма тіла евглени видовжена. Передній кінець тіла тварини звужений і притуплений а задній розширений і загострений. На передньому кінці тіла евглени є плазматичний виріст – джгутик, за допомогою якого вона пересувається. Джгутик здійснює колові рухи, в результаті чого евглена ніби угвинчується у воду. У цитоплазмі знаходяться овальні хлоропласти, які надають їй зеленого забарвлення.

Дихання і виділення здійснюється подібно до амеби. Пульсуюча або скоротлива, вакуоля розташована на передньому кінці тіла, періодично виділяє з організму не лише надлишок води, а і продукти обміну.

Не далеко від скоротливої вакуолі є яскраво червоне вічко, або стигма, яка бере участь у сприйняті світла. Евглени завжди пливуть до освітленої частини водойми, де є найсприятливіші умови для фотосинтезу, тобто для них характерний позитивний фототаксис.

тип Саркомастігофори одночасно вони є самостійними організмами.

Це організми на клітинному рівні – прокаріоти.

Головні компоненти клітини:

1. цитоплазма (оточена зовнішньою мембраною товщиною 7,5 мм) складається з трьох шарів, до складу мембрани входять білки та ліпіди. Цитоплазма має два шари: зовнішній та внутрішній – ендоплазма. В цитоплазмі знаходяться загально клітинні органели, такі як, мітохондрії, рибосоми, апарат Гольджі. Є спеціальні органели з фібрилярними утвореннями, скоротливі волокна, травні вакуолі.

2. ядро їх може бути одне або кілька, має кутикулу двошарову структуру ядерної оболонки. Ядро складається з каріоплазми в якій знаходиться хроматин та ядерце.

Ядерце – одне або кілька – це сукупчення мікрогранул типу рибосом, складається із РНК і білків.

Синтез РНК у напростіших відбувається в ядрі, звідки РНК переходить до цитоплазми і приймає участь у біосинтезі білка та рибосомах.

Ядра варіюють за розмірами, кількістю та характером розподілу ядерець, розміщенням їх у ядрі. Форми поділу ядра різноманітні, у більшості випадків це мітоз.

Життєвий цикл на відміну від соматичних клітин багатоклітинних клітин найпростіших мають життєвий цикл. Він складається із кількох стадій, які закономірно повторюються, такі явища називаються.

Відрізок життя між двома однозначними стадіями називаються життєвим циклом.

Інцистування. Тварини набувають круглої форми, відкидається або втягують органами руху виділяють на поверхні тіла міцну оболонку та переходять в стан спокою. В цьому стані вони витримують різні зміни оточуючого середовища. В сприятливих умовах цисти розкриваються, тварини переходять до активного стану. Царство найпростіші налічує 7 типів.