Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
13
Добавлен:
05.06.2015
Размер:
62.98 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кіровоградський національний технічний університет

Механіко-технологічний факультет

Кафедра програмного забезпечення

Дисципліна: «ОАПЗОТ»

Практична робота №1

на тему: «Case технології»

Виконав:

студент гр. КІ-08-3

Пономар Олександр

Перевірив викладач

Колодочкіна А.В. 

м. Кіровоград

2012 р.

Мета: Вивчити особливості практики проектування ПЗ із застосуванням Case технології.

План

  1. Означення Case технології.

  2. Концептуальні основи Case технології.

  3. Характеристика, склад і функціональні можливості Case засобів.

  4. Класифікація Case засобів.

  5. Класифікація структурних методологій.

  1. CASE-технологія (Computer-Aided Software/System Engineering) являє собою сукупність методологій аналізу, проектування, розроблення та супроводження складних систем програмного забезпечення (ПЗ), підтриману комплексом взаємозв’язаних засобів автоматизації ІС. CASE надає системним аналітикам, проектувальникам і програмістам інструментарій для автоматизації проектування і розроблення ПЗ.

  2. Методології створення програмного забезпечення тісно пов’язані з поняттям його життєвого циклу (ЖЦ). Життєвий цикл являє собою модель створення і супроводження ПЗ, що відображає різні його стани, — від моменту виникнення ідеї створення до моменту виходу з експлуатації. Типовий ЖЦ ПЗ включає такі основні етапи:

- аналіз вимог;

- проектування;

- кодування (програмування);

- тестування і налагоджування;

- експлуатація і супроводження.

Під впливом CASE-технології концепція життєвого циклу ПЗ зазнала певних змін. Ці зміни, пов’язані з автоматизацією робіт на кожному етапі, найвідчутніше вплинули на фази аналізу і проектування.

  1. Характерними властивостями сучасних CASE-засобів є:

  1. Застосування потужної графіки для представлення і документування систем ПЗ, а також для поліпшення інтерфейсу користувача.

  2. Використання комп’ютерного сховища, або репозиторію (repository) — бази даних CASE, в якій зберігається вся проектна інформація. Ця інформація є основою для автоматичного створення ПЗ і повторного використання його у майбутніх системах.

  3. Інтеграція інформації та інструментальних засобів, що дає змогу керувати всім процесом проектування і розроблення ПЗ, використовуючи засоби планування проекту. Виокремлюють такі види інтеграції:

- інтеграція даних;

- інтеграція управління та контролю;

- інтеграція подання (зображення).

  1. Широке застосування базових програмних засобів різного призначення (БД і

СУБД, компілятори, налагоджувачі, документатори, текстові редактори, оболонки

експертних систем і бази знань, мови четвертого покоління і т.д.).

  1. Автоматизована або автоматична кодогенерація, призначена для виконання

декількох видів генерації кодів: перетворення для одержання документації,

формування БД, введення та модифікації даних, одержання виконуваних машинних

кодів із специфікацій ПЗ, автоматичного складання модулів зі словників і моделей 153

даних й повторно використовуваних програм, автоматичної конверсії файлів у нові

формати.

  1. Обмеження складності з метою одержання керованих компонентів системи з

простою структурою і доступних для огляду і розуміння.

  1. Доступність для різних категорій користувачів.

  2. Ефективність використання і рентабельність.

  3. Гнучкість, яка забезпечує здатність до адаптації за зміни вимог і цілей

проекту.

Структура кожної CASE-системи має забезпечувати скоординовану взаємодію всіх її компонентів між собою і з користувачем. Велику роль при цьому відіграють можливості менеджерів задач і повідомлень, що погоджують роботу різних інструментальних засобів. Гнучкий інтерфейс користувача покликаний забезпечувати єдиний доступ користувачів до різних компонентів та їх функцій.

Інтегрований CASE-пакет містить множину засобів, що належать до чотирьох основних груп:

  1. Засоби централізованого зберігання протягом ЖЦ усієї інформації щодо проектованого ПЗ.

  2. Засоби введення, призначені для введення даних у репозиторій, а також для організації взаємодії з CASE-пакетом.

  3. Засоби аналізу, проектування і розроблення, що мають підтримувати планування та аналіз різноманітних описів, а також перетворення їх у процесі розроблення.

  4. Засоби виведення, використовувані для документування, управління проектом і кодової генерації.

Усі наведені компоненти разом мають забезпечувати розв’язання таких функціональних завдань:

- підтримка графічних моделей;

- контроль проектної інформації;

- організація і підтримка репозиторію;

- підтримка процесу проектування і розроблення.

  1. CASE-засоби класифікують за різними ознаками: за типами, категоріями і рівнями.

Класифікація за типами розподіляє CASE-засоби за їх функціональним призначенням на такі групи: засоби аналізу та проектування; засоби проектування баз даних; засоби програмування; засоби супроводження і реінженерингу; засоби міграції. Розглянемо кожний тип з вищеозначеного переліку.

Засоби аналізу та проектування — призначені для підтримки визначення системних вимог, створення специфікацій компонентів системи, проектування системи.

Засоби проектування баз даних — забезпечують створення інфологічної та даталогічної моделей БД, нормалізацію відношень та автоматичну генерацію схем БД і описів файлів на рівні програмного коду.

Засоби програмування здійснюють підтримку програмування і тестування, а також автоматичну кодогенерацію зі специфікацій з одержанням повністю документованої виконуваної програми.

Засоби супроводження забезпечують управління функціонуванням системи, коригування і модифікацію, аналіз і реінжиніринг існуючої системи.

Засоби міграції призначені для перенесення існуючої системи в нове операційне або апаратне оточення і включають транслятори, конвертори, макрогенератори і т.д.

Засоби оточення включають засоби підтримки каркасів і платформ для створення, інтеграції і надання CASE-засобам товарного вигляду: Multi/Cam (AGS -Management Systems), Sylva Foundry (Cadware).

Класифікація за категоріями ґрунтується на визначенні рівня інтегрованості функцій у CASE-пакетах і поділяє їх на допоміжні програми (tools), пакети розробника (toolkit) та інструментальні засоби (workbench).

Класифікація за рівнями враховує рівень функцій, які реалізують CASE-засоби в межах ЖЦ ПЗ: верхні CASE; середні CASE; нижні CASE.

Верхні CASE інакше називають засобами комп’ютерного планування. Вони призначені для підтримки управління проектом і виконують роботи зі створення плану проекту, моделювання предметної області, аналізу сценаріїв, накопичення інформації для прийняття оптимальних рішень.

Середні CASE включають засоби підтримки етапів аналізу вимог і проектування специфікацій та структури ПЗ. Крім того, вони забезпечують швидке документування вимог і швидке прототипування.

Нижні CASE забезпечують перетворення специфікацій на програмні коди, а також виконують функції тестування, управління конфігурацією, формування документації. Головними їх перевагами є значне зменшення тривалості розроблення програм і полегшення модифікацій ПЗ.

  1. Структурні методології аналізу та проектування залежно від ознаки класифікації поділяються на такі групи:

1. За належністю до шкіл проектування систем — на інжиніринг ПЗ (Software Engineering, SE) та інформаційний інжиніринг (Information Engineering, IE). Методологія SE втілює низхідний поетапний підхід до розроблення ПЗ, згідно з яким, визначаються і поступово деталізуються функції системи із створенням ієрархічно організованої модульної програми. Методологія IE репрезентує порівняно нову школу, що вивчає створення інформаційних систем і охоплює етапи вищого рівня, такі, як стратегічне планування.

2. За порядком побудови моделі — на процедурно-орієнтовані, інформаційно-орієнтовані та орієнтовані на дані. Процедурно-орієнтований підхід при проектуванні ґрунтується на тому, що процедури обробки вважаються першорядними, а структури даних — другорядними; вимоги до даних визначаються в результаті аналізу функціональних вимог.

3. За інформаційно-орієнтованого підходу основна увага спрямовується на вивчення входів і виходів системи та розроблення структур даних, після якого проектують функціональні процедури.

4. Підхід, орієнтований на дані, відрізняється від інформаційно-орієнтованого підходу тим, що дає змогу працювати лише з ієрархічними структурами даних.

5. За типом цільових систем — на методології для систем реального часу (СРЧ) і для інформаційних систем (ІС). Ці типи методологій спрямовані на підтримку особливостей відповідних систем.

Соседние файлы в папке оапзот