ZPU (1) / 19

Статут ООН, який було пiдписано 26 червня 1945 р., набрав чинностi 24 жовтня 1945 р. Цей день щорiчно вiдзначається як День Органiзацiї Об'єднаних Нацiй. Активну участь у розробцi Статуту ООН взяли представники України. Глава делегацiї України на конференцiї у Сан-Франциско, мiнiстр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комiтетi, де були розробленi Преамбула та Глава 1 "Цiлi та принципи" Статуту. Україна в числі перших пiдписала Статут i увiйшла в групу з 51 держави-засновниці ООН.

Пiсля проголошення незалежностi України участь у дiяльностi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй було визначено одним з прiоритетних напрямiв зовнiшньої полiтики нашої держави.

Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiв Статуту Органiзацiї, робить суттєвий вклад у її дiяльнiсть у сферах пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, роззброєння, економiчного та соцiального розвитку, захисту прав людини, змiцнення мiжнародного права тощо.

Генеральнi секретарi ООН чотири рази вiдвiдали Україну. З офiцiйними вiзитами у Києвi перебували У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галi (1993 р.).

Протягом 1994-2001 рр. вiдбулося сiм зустрiчей Президента України Л.Кучми з Генеральним секретарем ООН: у 1994 р. у Нью-Йорку, у 1995 р. у Вiднi, у 1996 р. у Москвi, у 1997 р. у Давосi, під час 52-ї сесiї ГА ООН у вереснi та листопадi 1997 р., пiд час Вашингтонського Самiту країн-членiв НАТО (квiтень 1999 р.), а також пiд час Самiту тисячолiття ООН (вересень 2000 р.).

У 1995 р. Президент України взяв участь у Спецiальному урочистому засiданнi ГА ООН на найвищому рiвнi з нагоди 50-ї рiчницi заснування Органiзацiї Об'єднаних Нацiй. Він також брав участь у роботi 49-ї та 52-ї сесiй ГА ООН, був Головою делегацiї України на 19-й спецiальнiй сесiї ГА ООН з питань екологiї та Самiтi тисячолiття ООН.

7 вересня 2000 р. з iнiцiативи Президента України вiдбулося засiдання Ради Безпеки ООН на рiвнi глав держав та урядiв (Самiт РБ ООН), присвячене обговоренню питання "Забезпечення ефективної ролi Ради Безпеки у пiдтриманнi мiжнародного миру та безпеки, особливо в Африцi". Це засiдання РБ на найвищому рiвнi, друге за всю iсторiю ООН, мало позитивний вплив на вiдновлення та змiцнення авторитету Ради Безпеки, а також надало потужного iмпульсу зусиллям, спрямованим на змiцнення принципiв Статуту ООН, головних засад системи колективної безпеки та реформування полiтики ООН у галузi миротворчих операцiй.

У 1997 р. мiнiстра закордонних справ України Г. Удовенка було обрано Головою 52-ї сесiї Генеральної Асамблеї ООН. Особливо Україна гордиться тим, що саме 52-а сесiя ГА ООН, яка увiйшла в iсторiю як "сесiя реформ", схвалила всеохоплюючу програму реформування Органiзацiї, запропоновану її Генеральним секретарем К.Аннаном, i надала потужного iмпульсу широкомасштабному оновленню Органiзацiї. Будучи активним прибічником та безпосереднiм учасником сучасного процесу реформування ООН, Україна продовжує докладати значних зусиль з метою пiдвищення ефективностi дiяльностi ООН та її адаптацiї до нових вимог сьогодення.

Україна тричi обиралася непостiйним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), чотири рази - членом Економiчної i Соцiальної Ради (останнiй раз - 1993-1995 рр.). Представники України неодноразово обиралися на керiвнi посади головних комiтетiв сесiй Генеральної Асамблеї.

Одним з найважливіших пiдтверджень визнання авторитету i ролi нашої держави на мiжнароднiй аренi, послiдовностi та неупередженостi її зовнiшньої полiтики стало обрання України до складу непостiйних членiв Ради Безпеки ООН на перiод 2000-2001 рр. За більше ніж 1,5 року членства у Радi Безпеки Україна переконливо довела свою спроможнiсть бути активним членом РБ, з позицiєю якого рахуються, здiйснювати ефективний вплив на процес прийняття в РБ доленосних рiшень та робити власний практичний внесок в їх реалiзацiю.

Кульмiнацiєю членства України в Радi Безпеки ООН стало її головування у цьому органi у березнi 2001 року. Цей мiсяць став одним з найпродуктивніших і найефективніших у дiяльностi РБ, яка предметно розглянула ряд найбiльш актуальних свiтових проблем, зокрема, кризовi ситуацiї на Балканах та на Близькому Сходi.

Наша держава надає виключно важливого значення питанню реформування Ради Безпеки. Україна виступає за розширення членського складу РБ, пiдтримуючи збiльшення кiлькостi як постiйних, так i непостiйних членiв. Неодмiнною передумовою пiдтримки нашою державою будь-якого варiанту реформування РБ ООН є зaбезпечення адекватного рiвня представленостi в цьому органi країн Схiдноєвропейської регiональної групи. Позицiя України з цього питання базується також на розумiннi того, що iнститут права вето не вiдповiдає сучасним мiжнародним реалiям. Належна увага з боку України придiляється забезпеченню подальшого прогресу у посиленнi транспарентностi та вдосконаленнi методiв роботи РБ ООН.

На сьогоднi Україна є членом Комiтету з програми i координацiї, Спецiального комiтету з операцiй з пiдтримання миру, Комiтету з внескiв, Комiтету з використання космiчного простору в мирних цiлях, Комiтету з питань здiйснення невiд'ємних прав палестинського народу, Консультативного комiтету з навчання, вивчення, розповсюдження та ширшого визнання мiжнародного права, Комiтету з енергетики та природних ресурсiв, Комiсiї з роззброєння, Комiсiї з народонаселення та розвитку, Комiсiї по боротьбі з наркотичними засобами, Виконавчої ради Програми розвитку ООН, Фонду ООН з питань народонаселення, Виконавчої ради Дитячого фонду ООН (ЮНIСЕФ), Виконавчої ради Мiжнародної органiзацiї працi, Ради керуючих МАГАТЕ. Представника України посла В.Василенка було обрано до складу суддiв ad litem Мiжнародного кримiнального трибуналу для колишньої Югославiї.

Україна, як одна з держав-засновниць ООН, надає виняткового значення дiяльностi ООН з пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у цiй дiяльностi як важливий чинник своєї зовнiшньої полiтики.

Починаючи з липня 1992 р., наша держава виступає як великий контрибутор до операцiй ООН з пiдтримання миру (ОПМ). Протягом 10 рокiв в ОПМ взяли участь близько 18 тис. вiйськовослужбовцiв Збройних Сил та працiвникiв органiв внутрiшнiх справ України.

Нині Україна є найбiльшим контрибутором до операцiй ООН з пiдтримання миру серед європейських країн та входить до 10 найбiльших держав-контрибуторiв свiту i бере участь у мiсiях ООН в Афганiстанi, Боснiї i Герцеговинi, Грузiї, Демократичнiй Республiцi Конго, Косово (СРЮ), Лiванi, Схiдному Тиморi, Сьєрра-Леоне, Хорватiї.

Як великий контрибутор до ОПМ ООН Україна виходить з того, що одним з важливих аспектiв миротворчих операцiй є досягнення належного рiвня захисту i безпеки їх персоналу. Враховуючи гостроту цiєї проблеми, Україна стала iнiцiатором Конвенцiї щодо захисту миротворчого персоналу ООН, яка набрала чинностi у сiчнi 1999 р.

Наша держава спрямовує значнi зусилля на розвиток спiвробiтництва з мiжнародними органiзацiями економiчного та екологiчного напрямку, залучення їх потенцiалу в соцiально-економiчних iнтересах України з метою прискорення iнтеграцiї нашої країни у свiтову систему господарства та вирiшення гострих проблем у сферi охорони довкiлля.

Необхiднiсть вирішення згаданих завдань, якi мають ключове значення для затвердження та розбудови нашої держави, обумовила зростання ролi багатосторонньої дипломатiї як одного з найбiльш дiєвих iнструментiв реалiзацiї нацiональних iнтересiв України. З часу здобуття незалежностi наша країна кардинально переглянула традицiйнi пiдходи до своєї участi у роботi мiжнародних органiзацiй економiчного, науково-технiчного та екологiчного напрямкiв, якi до цього були пiдпорядкованi полiтичним iнтересам колишнього СРСР. У результатi вжитих заходiв дiяльнiсть України на соцiально-економiчному напрямі ООН, по лiнiї спецiалiзованих установ, фондiв та програм цiєї найавторитетнiшої мiжнародної унiверсальної органiзацiї, пiднята на якiсно новий щабель та звiльнена вiд зайвої полiтизацiї, набувши прагматичного та вiдкритого характеру.

Головнi зусилля української дипломатiї на цьому напрямку спрямовуються нині на подальше ствердження функцiй мiжнародних органiзацiй як механiзмiв мобiлiзацiї, узгодження та координацiї зусиль мiжнародного спiвтовариства для вирішення глобальних проблем свiтової економiки та довкiлля.

Завдяки активнiй позицiї України у мiжнародних органiзацiях наша країна отримала значну технiчну, матерiальну та фiнансову допомогу, зокрема, з боку Програми розвитку ООН (ПРООН), Глобального екологiчного фонду, МАГАТЕ, Мiжнародної органiзацiї працi (МОП), ЮНКТАД, ЮНIДО, Фонду ООН у галузi народонаселення (ЮНФПА), Мiжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), Всесвiтнього поштового союзу (ВПС), Всесвiтньої органiзацiї iнтелектуальної власностi та iнших. З 1993 року в Українi функцiонує Представництво ООН, пiд прапором якого здiйснюється цiла низка важливих проектiв i програм ООН, її органiв та спецустанов у галузi соцiально-економiчних перетворень, розвитку пiдприємництва, охорони природи, вирiшення актуальних демографiчних проблем. У липнi 2000 р. вiдбулася офiцiйна iнавгурацiя "Будинку ООН" в Українi, який зiбрав пiд свiй "дах" органи та установи ООН, що здiйснюють свою дiяльнiсть у нашiй країнi (ЮНIСЕФ, ЮНФПА, УВКБ).

Великi обсяги зовнiшньої допомоги Україна одержала для вирiшення складного комплексу завдань, пов'язаних з лiквiдацiєю наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та облаштуванням колись депортованих народiв, у тому числi кримських татар.

Майже 1200 українців служили на Балканах в рамках миротворичих сил ООН і зробили вагомий внесок у врегулювання Боснійської кризи. Україна – одна з небагатьох країн, яка має окремий закон “Про участь у миротворчих операціях” від 1999 р. У операціях ООН з підтримання миру взяли участь близько 20 тис. українських військовослужбовців. За кількістю миротворців країна є безперечним європейським лідером.

Забезпечення світової безпеки є головним постулатом ООН. І в наш час, з появою ядерної зброї, пріоритетними стали завдання скорочення і нерозповсюдження ядерних озброєнь. Часто з високої трибуни ООН, за приклад для Ірану та Північної Кореї, ставлять шлях України до роззброєння, співпрацю з МАГАТЕ та приєднання до ДНЯЗ.

Ще одним важливим кроком співпраці з ООН і “домашнім завданням” України є звіт “Цілі Розвитку Тисячоліття”(ЦРТ). Процес впровадження ЦРТ розпочався у 2000 році, підписанням Президентом України Декларації Тисячоліття ООН. З 2009 року, за ініціативи Міністерства економіки України, ЦРТ було оновлено. Найважливішими цілями програми є: подолання бідності, забезпечення якісної освіти, гендерна рівність, зменьшення дитячої смертності, поліпшення здоров’я матерів, боротьба із ВІЛ/СНІД, сталий розвиток довкілля.

Розглядаючи питання екології, слід відзначити участь України у міжнародному процесі імплементації положень конвенцій ООН у сфері охорони природи, зокрема, Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі, Конвенції про біорізноманіття тощо.

Великі обсяги зовнішньої допомоги Україна одержала для вирішення складного комплексу завдань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, яка мала катастрофічні наслідки планетарного характеру. В ході візиту в США з 21 по 24 вересня 2010 р., Президент Віктор Янукович зустрівся з генсеком ООН. Пан Гі Мун заявив про свої наміри взяти участь у міжнародній конференції, яка відбудеться у квітні 2011 р. і присвячена 25-ій річниці Чорнобильської трагедії.

Із проголошенням незалеж­ності в 1991 р. розпочався новий період діяльності країни в цій Організації. Якщо раніше військова могутність СРСР гарантувала безпеку Україні, то за нових обставин ООН стала чи не єдиною міжна­родною структурою з підтримання миру, яка у разі необхідності могла б надати Україні допомогу. Активна діяльність нашої держави в цій Організації є одним із дієвих засобів реалізації національних інтересів України. У той же час Україна робить великий внесок у всі сфери її діяльності, у т. ч. сприяє підтриманню міжнародного миру та безпеки, роззброєння, економічного та соціального розвитку, захисту прав людини, зміцнення міжнародного права тощо [8, 3].

Постановою Верховної Ради України від 2 липня 1993 р. "Про основні напрями зовнішньої політики України" визначено, що "активна участь в ООН та її спеціалізованих установах є пріори­тетним напрямом діяльності України у всесвітніх міжнародних організаціях" [3, 7]. Така позиція зумовлена тим, що ООН є унікальною міжнародною організацією світового масштабу, єдиним фору­мом, здатним зібрати глав держав та урядів усіх країн світу. Україна задекларувала намір спрямо­вувати свої зусилля на використання можливостей ООН та її спеціалізованих установ для забезпе­чення фінансової та експертної підтримки здійснюваних у нашій країні реформ.

Наша країна як одна з держав-фундаторів ООН надає виняткового значення діяльності з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи в ній діяльність як важливий чинник своєї зовнішньої політики. У вищезгаданій Постанові участі України в миротворчій діяльності ООН, спрямованій на відвернення і врегулювання міжнародних конфліктів, надається першочергове значення. Крім того, Закон України "Про участь України в міжнародних миротворчих операціях" (квітень 1999 р) [4] усебічно відображає сучасні тенденції розвитку міжнародної миротворчої діяль­ності та забезпечує Україну широкими можливостями участі в миротворчих операціях з ураху­ванням, насамперед, національних інтересів України в певному регіоні [1, 82].

Операції з підтримання миру (ОПМ) є формою міжнародної багатосторонньої діяльності під егідою ООН. Вони проводяться на підставі чіткого мандата ООН та під її політичним контролем. Сили, задіяні в миротворчих операціях, повинні бути багатонаціональними.

Участь у міжнародних миротворчих операціях є досить новим аспектом зовнішньої політики й безпеки України і водночас одним з основних засобів реагування на нові політичні реалії.

Основними законодавчими актами, які регламентують участь України у міжнародних миро­творчих операціях, є: Конституція України; Закон України "Про участь України в міжнародних ми­ротворчих операціях"; Закон України "Про порядок направлення підрозділів Збройних Сип України до інших держав" [3, 6].

Участь Збройних сил України у миротворчих операціях здійснюється виключно на умовах, зазначених у рішенні Президента України, схваленого Верховною Радою України у випадках, передбачених Конституцією та законами України, й у порядку, встановленому шляхом надання миротворчого контингенту, миротворчого персоналу, а також матеріально-технічних ресурсів і послуг у розпорядження відповідних міжнародних органів, визначених для організації та проведення міжнародних миротворчих операцій [5, 7].

Сьогодні Україна є одним із найбільших контрибуторів безпеки у миротворчих операціях ООН. За його кількістю наша держава стабільно посідає провідне місце в групі перших 20-30 країн серед більш ніж 80 держав-учасниць ООН. Понад 15 тис. українських військових та цивільних службовців узяли участь у понад 20-ти операціях ООН із підтримання миру. Географія миротворчої місії україн­ських службовців охоплює такі країни, як Ангола, Афганістан, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Східний Тимор, Грузія, Гватемала, Македонія, Таджикистан, Конго, Югославія, Ефіопія та Еритрея, Лівія, Сьєрра-Леоне. Окрім цього, українські цивільні спостерігачі брали безпосередню участь у моніторингу за виборами, які проводилися під егідою ООН в Південно-Африканській Республіці та Мозамбіку в 1994-1995 рр. Протягом багатьох років Україна надає ООН свої авіаційно-транспортні послуги [10, 187].

Початком історії безпосередньої участі військовослужбовців Збройних сил України в операціях ООН із підтримання миру прийнято вважати 3 липня 1992 р. Тоді письмове звернення Генерального секретаря ООН до Уряду України з проханням надіслати батальйон Збройних сил України до Боснії і Герцеговини для участі в миротворчій операції ООН Верховна Рада України прийняла позитивне рішення. Терміново був сформований перший український батальйон чисельністю 420 військових і відправлений на територію колишньої Югославії.

Упродовж 1992-2006 рр. українські миротворці брали участь у таких миротворчих операціях:

• Тимчасові сили ООН у Лівані (липень 2000 р. - квітень 2006 р.);

• Багатонаціональні сили в Іраку (серпень 2003 р. - грудень 2005 р.);

• Місія ООН у Сьєрра-Леоне (березень 2001 р. - березень 2005 р.);

• Місія ОБСЄ у Грузії (1999 р. - 2005 р.);

• Миротворчі операції Сили ООН з охорони (UNPROFOR) ( 1992 р. - 1995 р.);

• Сили виконання угоди IFOR Сили стабілізації (грудень 1995 р. - грудень 1999 р.);

• Місія ООН у Східній Славонії ПАООНСС (квітень 1996 р. - 1999 р.);

• Місія ООН превентивного розгортання в Македонії (червень 1995 р. - березень 1999 р);

• Місія ОБСЄ з верифікації у Косово (1998 р. - 1999 р.);

• Місія ООН в Анголі (січень 1996 р. - лютий 1999 р.);

• Місія ООН у Гватемалі (МІНУГУА) (січень - травень 1997 р.);

• Місія ООН у Таджикистані (грудень 1994 р. - березень 2000 р.);

• Міжнародні сили з підтримки миру в Косово, СРЮ (КФОР) (1999 р. - 2003 р.);

• Місія ООН в Афганістані (квітень 2000 р. - травень 2001 р.);

• Місія ООН на півострові Превлака, Хорватія ( січень 1996 р. - грудень 2002 р.);

• Гуманітарна місія в Державі Кувейт (квітень - серпень 200 3р.) [10, 189].

З лютого 1994 р. наша держава зарахована до складу учасниць так званої Системи резервних угод ООН та підписала відповідний Меморандум про взаєморозуміння між Секретаріатом ООН та Україною про надання конкретних ресурсів до зазначеної Системи (аеромобільно-десантний баталь­йон, транспортна авіаційна ескадрилья, група військових спостерігачів, штабних офіцерів та військо­вої поліції). Система резервних угод ООН являє собою механізм, відповідно до якого певні військові підрозділи держав-учасниць Системи перебувають у готовності на своїй території і за запитом Секретаріату ООН та після схвалення відповідного рішення, згідно З діючим у країні законодав­ством, надсилаються до тієї чи іншої Місії ООН [8, 3].

Миротворча діяльність України в рамках ООН не обмежується лише військовими аспектами. Україна широко представлена в підрозділах Цивільних поліцейських сил ООН. 54 українських цивільних службовці брали участь у складі Спеціальних міжнародних поліцейських сил ООН у Боснії і Герцеговині, Перехідної адміністрації ООН для Східної Славонії в Хорватії, Сил превен­тивного розгортання ООН у колишній югославській Республіці Македонія. У січні 2003 р. представ­ники України повернулися з місій ООН у Боснії і Герцеговині та Хорватії, мандат яких завершився.

Крім того, українські цивільні спостерігачі брали активну участь у спостереженні за виборами, які проводилися під егідою ООН у Південно-Африканській Республіці та Мозамбіку. Україна нада­вала свої авіатранспортні послуги ООН для проведення низки гуманітарних операцій на Африкан­ському континенті.

Понад 1000 українських військовослужбовців і цивільних поліцейських представляють зараз нашу державу в місіях ООН у Грузії, Демократичній Республіці Конго, Ефіопії та Еритреї, Косові (Сербія), Лівані, Сьєрра-Леоне, Східному Тиморі [3, 6].

За період членства України в Раді Безпеки ООН у 2000-2003 рр. українське представництво в операціях із підтримання миру збільшилося у 25 разів. Як результат, Україна сьогодні обіймає восьме місце серед усіх держав-членів ООН, чи перше серед європейських країн-контрибуторів миротворчого персоналу.

Разом із тим, за роки миротворчої діяльності України в рамках ООН загинуло 24 українських військовослужбовці та понад 60 отримали поранення. Надаючи великого значення належному рівню захисту й безпеки українського персоналу в операціях ООН із підтримання миру, у 1994 р. на 49-й сесії Генеральної Асамблеї ООН Україна виступила ініціатором Конвенції щодо захисту миротворчого персоналу ООН, яку наша країна підписала однією з перших, а в липні 1995 р. український парла­мент її ратифікував.

У зв'язку з трагічними подіями в США 11 вересня 2001 р. Україна приєдналася до глобальної антитерористичної коаліції та висловила готовність докласти максимальних зусиль для спільної боротьби з міжнародним тероризмом, насамперед у рамках ООН. На 56-й сесії Генасамблеї і засіданнях Ради Безпеки ООН делегація України виступила з низкою ініціатив, спрямованих на активізацію міжнародного співробітництва в цій сфері, серед них - проголошення 11 вересня Днем боротьби з міжнародним тероризмом; проведення спеціального засідання Ради Безпеки ООН на рівні міністрів закордонних справ щодо подальших кроків у цьому напрямі, яке відбулося 12 листопада 2005 р.; створення міжнародної універсальної антитерористичної структури.

Отже, для України її миротворча діяльність має ключове значення, оскільки вона розглядається як засіб зміцнення її національної безпеки через створення стабільного зовнішньополітичного середовища і, водночас, як її внесок у зміцнення загальноєвропейської безпеки і побудову нової ста­більної і безпечної Європи. Завдяки миротворчій діяльності Україна стверджує себе як повноправ­ний суб'єкт міжнародних відносин, підвищує свій міжнародний авторитет та демонструє миролюбну політику.