- •1. Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул і їх змістові характеристики у працях с. Єфремова, м. Зерова, д. Чижевського.
- •2. Обрядова пісенність. Календарні цикли пісень.
- •3. Думи та історичні пісні – жанри усної народної творчості. Відображення в них народного героїзму та патріотизму.
- •4. Література кр. Провідні стилі і жанри. Жанр літопису в давній українській літературі.
- •5. Історична основа, тема, ідея «Слова о полку Ігоревім». «Слово…» як літературна пам`ятка світового значення.
- •6. Полемічна література кінця 16-початку 17 ст. Провідні мотиви послань Івана Вишенського.
- •7. Творчість Григорія Сковороди. Збірка «Сад божественних песней». Історія «сродної праці» в байках.
- •8. Проблематика, жанр «Енеїди» Котляревського. «Енеїда» як перший твір літератури нового типу.
- •9. Поети-романтики 20-40-х років хіх століття.
- •10. Квітка-Основяненко як перший український повістяр-«побутописець»
- •11.Т.Шевченко-основоположник нової української літератури. Стан сучасного шевченкознавства.
- •12. Рання творчість Шевченка. Ідейно-художній аналіз поеми «Гайдамаки».
- •13. Лірика та сатира Шевченка 1843-47 років, її стильова своєрідність («Сон», «Кавказ», «і мертвим..»).
- •14. Життя і творчість Шевченка періоду заслання та останніх років життя.
- •15. Місце Марка Вовчка (Марія Олександрівна Вілінська 1833-1907) в українському літературному процесі.
- •16.Проблема інтелігенції в українській романистиці другої половини хіх-початку хх ст. («Хмари» 1874 р. Нечуя-Левицького, «Перехресні стежки» 1900р. Франка).
- •17. Творчість с. Руданського. Лірика. «Співомовки»
- •18. Історичний роман Куліша «Чорна рада». П. Куліш як літературний критик.
- •19. Літературно-критична й публіцистична діяльність Драгоманова (18 вересня 1841-20 червня 1895).
- •20. Історична тема в драматургії Старицького («Маруся Богуславка», «Оборона Буші»). Старицький – поет і перекладач.
- •22. Павло Грабовський. Провідні мотиви лірики.
- •23. Збірка Франка «з вершин і низин». Її ідейно-художнє новаторство.
- •24. Поезія Франка 90-х – 900-х років. Проблематика, жанрова своєрідність, багатство і розмаїття художньої палітри (збірки «Зівяле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Semper tiro»).
- •25. Філософські поеми Франка («Мойсей», «Смерть Каїна»,» Іван Вишенський»)
- •26. Франко як літературний критик і літературознавець.
- •27. Художня своєрідність малої прози Франка 90-х – 900-х років.
- •29. Лірика Лесі Українки. Основні мотиви. Ідейно-естетична своєрідність.
- •30. Проблематика і новаторство драматургії Лесі Українки.
- •31. На зламі століть: лірика кінця хіх-першої третини хх ст. (жанрова різноманітність, естетичне багатство, творча своєрідність поезії в. Самійленка, м. Вороного, о. Олеся)
- •33. М. Коцюбинський-новеліст. Проблематика, характери, особливості психологічного аналізу.
- •34. Проблематика, художня своєрідність повістей м. Коцюбинського «Fata morgana», «Тіні забутих предків».
- •35. Художня своєрідність та новаторство Винниченка як митця хх віку (проза і драматургія).
- •36. Ідейно-художній аналіз повісті Кобилянської «Земля».
- •37. Новаторство в. Стефаника-новеліста. Особливості психологічного аналізу в прозі письменника.
- •38. Особливості психологічного аналізу у творах Черемшини Марка.
- •39. Творчість Тесленка і Васильченка в контексті неореалізму поч. Хх ст.
- •40. Провідні риси неокласицизму і культорологічні образи в поезії неокласиків Рильського, Зерова, Драй-Хмари.
- •41. Поняття про модернізм. Особливості розвитку українського модернізму. Стильові течії українського модернізму.
- •42. Жанрове розмаїття творчої спадщини Хвильового.
- •43. Інтимна лірика і поема «Мазепа» Сосюри.
- •44. Літературна дискусія в Україні 1925-28 років і літературно-художні організації 1920-30-х років.
- •45. Крах романтиків і тріумфання прагматиків у романах і повістях Підмогильного. Художні досягнення митця.
- •46. Незвичайні характери і засоби їхньої романтизації у прозі Яновського, Довженка. Проблема землі і роду в їхній творчості.
- •47. Особливості поетики новел і романів Гончара. Діалог автора із самим собою, з часом, з культурною традицією.
- •48. Полемічна спрямованість історичних романів Загребельного і Іваничука.
- •49. Художня інтерпретація радянської дійсності у творчості письменників-емігрантів (Самчук, Барка, Осьмачка)
- •50. Людина і війна у творчості українських письменників (Довженко, Гончар, Багряний)
- •51. Діалог поетів з Україною (від «Мойсея» Франка до «Палімпсестів» Стуса)
- •52. Тема України й особливості її художнього трактування у творчості Маланюка
- •53. Проблематика і поетика романів Багряного (на вибір)
- •54. Художня своєрідність драматургії Миколи Куліша ( на вибір)
- •55. Традиції неокласиків і поетична культурологія Ліни Костенко
- •56. Українська поезія «шістдесятників» хх ст.. Провідні мотиви і жанри.
- •57. Усмішки Остапа Вишні – проблематика і поетика комічного.
- •58. Особливості трактування проблеми гуманізму в ул хх ст.. (викриття сталінщини, казарменого соціалізму).
- •59. Тема моральних пошуків у прозі хх ст.. (твори Загребельного, Стельмаха, Руденка).
- •60.Лессінг, Франко про специфіку української літератури.
- •61. Наукове поняття і художній образ, спільне та відмінне між ними.
- •62. Художнє узагальнення в літературі. Форми і види узагальнення.
- •63. Потебнянська теорія художнього образу.
- •64. Лессінг, Франко про специфіку української літератури.
- •79. Силабо-тонічна система віршування.
- •66. Художня література я мистецтво слова.
- •67. Проблема зображення і вираження в художній літературі.
- •74. Класицизм. Трактат н. Буало «Мистецтво поетичне»
- •77. Теорія і практика соцреалізму (на матеріалі дискусій)
- •80. Автор як літературознавча категорія.
- •82. Проблема інтерпретації художнього тексту.
- •83. Поняття текст, дискурс, інтертекст в сучасному літературознавстві.
- •84. Асоціативність як ознака художнього мислення.
- •87. Жанрові особливості роману.
37. Новаторство в. Стефаника-новеліста. Особливості психологічного аналізу в прозі письменника.
В літературі Стефаник реалізується в жанрі новел, але новела його настільки специфічна, що ми її можемо потрактувати як окремий жанровий різновид. Усі Стефаникові твори психологічні. Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели. Новела Стефаника – своєрідність постаті автора у творі, образ автора зведений до минимуму, розподілений між підтекстом і власне героєм; новела в подієвій основі тісно повязана з художнім переживанням, яке власне і складає основу події. Основною темою його творів було життя найбіднішого селянства на західноукраїнських землях. З великою силою слова Стефаник зобразив трагедії і драми селян. У збірках "Синя книжечка" (1899), "Камінний хрест" (1900), "Моє слово" (1905) та інших відобразив тяжкі умови життя західноукраїнського селянства. Камінний хрест як художній символ трагізму життя українського селянина-бідняка в новелі Василя Стефаника "Камінний хрест".У Стефаника в "Камінному хресті" еміграція - один з виходів для селян з нестерпного становища, пошуки кращої долі. Безземелля, занепад селянських господарств, загроза смерті - це штовхає селян до еміграції. Але й втрата батьківщини для багатьох була рівноцінною смерті. Так і з'явився камінний хрест на "могилі" живих людей як символ трагедії у житті українців. Новела "Камінний хрест" - єдиний твір Стефаника присвячений темі еміграції. В основу твору покладено справжній факт. Односелець письменника, емігруючи до Канади, поставив на своєму полі камінний хрест. Герой новели Іван Дідух емігрує, піддавшись вимогам дружини і синів. Він переконаний, що Канада - це могила для нього і дружини. Так, на горб "щонайвищий і щонайгірший над усе сільське поле", що його отримав Іван Дідух у спадщину від батьків, на нього витратив селянин молодечу силу, на ньому скалічився, постарів і став господарем. Картини прощання, сповіді, жалібний спів, божевільний танець – все це намагання автора показати читачеві народну недолю, людське горе і водночас сподівання трудівника на краще майбутнє. Письменник часто подає свого героя в ситуації відчаю, розпуки, захмеління з горя, тобто в такому стані, коли наболіле виливається на зовні. Камінний хрест зі своїм і жіночим іменами, поставлений Іваном Дідухом на глиняному горбі, став пам'ятником не лише його родині, а й всім тим трудівникам, які виїздили до "Гамеpики" й Канади, котрі асоціювалися у Стефаника з могилою, став символом трагізму життя селянина-бідняка, емігранта. Трагічна подія (ситуація) як композиційний центр новел Стефаника (“Новина”(тримається на 1 події), “Катруся”, “Камінний хрест”, “Палій”, “Сини”, «Синя книжечка» та ін.) діє на читача миттєво. Життя селянства зображується вузько під певним кутом зору. В цьому полягає принцип художньої концентрації на рівні тематики, що визначає і жанрову специфіку його творів, оскільки це засвідчує природу новели, яка тяжіє до зображення екзистенції людини як такої. В прозі соціальна приналежність героя поступається в зістовому плані іншому смислу-страждаюча людина. Новела-екзистенційна.Проза в родовому відношенні належить і епічному, і ліричному, і драматичному роду. Його новели-модифікація поезії в прозі. Проза характеризується як новела, психологічна новела в жанровому відношенні. Горький казава,що пише коротко, сильно, страшно.