Розділ 4 Охорона праці
У підприємницькій діяльності найважливішим ресурсом є людина, без якого не можливе функціонування підприємства. Тому бережливе ставлення до людини, забезпечення їй нормальних і безпечних умов праці та відпочинку є пріоритетним в діяльності держави. Положення про охорону здоров’я і життя громадян в процесі трудової діяльності визначені в Конституції України. Закон України „Про охорону праці”, прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 р., був переглянутий і затверджений Президентом України в новій редакції 21 листопада 2002 р.
За час, що минув з дня набрання чинності цим законом розроблено і затверджено в дію більше тридцяти положень, інструкцій та інших підзаконних актів, прийнято ряд постанов Уряду, рішень міністерств на забезпечення вимог Закону України „Про охорону праці”. Крім цього до законодавчої бази з охорони праці України належить ще ряд інших законів: Кодекс законів про працю (Кзпп), Закон України: „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, „Про охорону здоров’я”, „Про пожежну безпеку”, „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, „Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, їх доповнюють державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти – це стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання усіма установами і працівниками України.
Згідно Закону України „Про охорону праці” охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієніч-них і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збережен-ня життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні зростанню ефективності виробництва шляхом безперервного удосконалення і поліпшення умов праці, підвищення його безпеки, зниження виробничого травматизму і профзахворювань. Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів з покрашення умов праці і підвищення безпеки праці, що є економічним виразом соціального стану охорони праці.
Згідно статті 13 Закону України „Про охорону праці” роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:
створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки.
Структура СУОП ТОВ„ТОВСТИНАГРОАЛЬЯНС” наведена на (рис. 4.1).
Рис. 4.1. Структура СУОП ТОВ „ТОВСТИНАГРОАЛЬЯНС”
У відповідності з чинним законодавством відповідальність за охорону праці несе керівник. На підприємстві організована служба і система по охороні праці. В ТОВ „ТОВСТИНАГРОАЛЬЯНС” є інженер з охорони праці, діяльність якого підпорядковано керівнику господарства. В його обов’язки входить організація навчання з вимог безпеки, виробничої санітарії працівників і участь в комісіях для перевірки знань з охорони праці та контроль за проведенням навчання. Інженер служби з охорони праці організовує своєчасне розслідування обставин і причин нещасних випадків, бере участь у розслідуванні, складає звіти про травматизм, вивчає його причину і розробляє заходи щодо цього усунення. Він забезпечує своєчасне подання відділом матеріально-технічного постачання заявок на спец одяг, на санітарно-технічне обладнання та контролює своєчасне і правильне використання коштів, які виділяються на проведення заходів щодо охорони праці.
Однією з основних функцій служби є проведення навчань, інструктажів, перевірки знань з питань охорони праці. Інженер по охороні праці має право проводити перевірку виконання трудового законодавства, стан охорони праці, виробничої санітарії, забороняти роботу яка загрожує здоров’ю, або життю працюючих, вимагати від керівників підрозділів своєчасного розслідування нещасних випадків, забороняти використання обладнання та приладів, що не відповідають вимогам охорони праці. На підприємстві, при прийнятті на роботу, в процесі роботи проводяться навчання з питань охорони праці, а також перевірка їх знань, інструктаж та допуск працівників до роботи, який реєструється у відповідних журналах.
Проводять такі інструктажі:
1. Вступний інструктаж з головними спеціалістами проводить керівник господарства обов’язково з участю інженера по охороні праці. Усі працівники, які приймаються на роботу, проходять вступний інструктаж, який проводить інженер по охороні праці з урахуванням особливостей виробництва. Запис про це проводиться в журналі реєстрації ввідного інструктажу з обов’язковими підписами інструктованого й інструктуючого і в документі про прийняття на роботу.
2. Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи керівником відповідного підрозділу, про що робиться відповідна відмітка в документі про прийняття на роботу.
3. Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками. За програмою первинного: на роботах з підвищеною небезпекою раз в квартал, інших – раз в півріччя.
4. Позаплановий проводить безпосередній керівник на робочому місці при зміні технологічного процесу, устаткування, порушень нормативних актів по охороні праці, в разі нещасних випадків.
5. Цільовий інструктаж проводиться при виконанні разових робіт, що не пов’язані з безпосередніми обов’язками за фахом. Відмітки про проведення будь-якого з вищенаведених інструктажів здійснюються в журналах.
Основними видами контролю в сільському господарстві є контроль, який здійснюється органами державного нагляду, відомчий контроль вищестоящих органів і інших посадових осіб, контроль, який здійснюється службою охорони праці, адміністративно-суспільний контроль (трьохступеневий).
Перший ступінь здійснюється керівником дільниці і уповноваженим найманих працівників з охорони праці кожен день на початку зміни, а при необхідності протягом зміни.
Другий ступінь контролю проводиться головним спеціалістом галузі і інженером по охороні праці, не рідше двох разів у місяць. В склад комісії входять керівники відділків. Графік перевірки встановлюється головним спеціалістом галузі і погоджується із уповноваженим найманих працівників по охороні праці, а потім видається керівникам відділків.
Третій ступінь контролю проводиться комісією, очолює керівник господарства або його замісник, не рідше одного разу в квартал (як правило, один раз в місяць). В комісію входять інженер по охороні праці, керівники галузей, заступники керівника. По результатах перевірки складається акт, обговорюється на засіданні, видається наказ по заходах з ліквідації виявлених недоліків.
Згідно колективного договору, з метою забезпечення належного стану охорони праці, проводять такі заходи:
– прийом на роботу здійснюється тільки після проходження медичного огляду і визначення професійної придатності робітника на робочому місці;
– робітники зобов’язані знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила роботи з машинами, механізмами, обладнанням та
– іншими засобами виробництва, виконувати обов’язки по охороні праці;
– розроблені комплексні заходи по досягненню встановлених нормативів безпеки, гігієни праці, підвищенню існуючого рівня охорони праці;
– забезпечувати щомісячну видачу комплекту медикаментів в цехові аптечки;
– обладнано куточок відпочинку робітників господарства на власній території.
Оперативний план заходів охорони праці по періодам виконання сезонних робіт складають одночасно з робочими планами проведення цих робіт або включаючи його туди окремими розділами. Кожен план узгоджений з головним спеціалістом галузі і інженером з охорони праці. Періодичні плани включають в себе робочий план інженера по охороні праці, план роботи кабінету охорони праці, план-графік проведення перевірок і паспортизації, плани навчання і підвищення кваліфікації по охороні праці та інше.
Номенклатура заходів з охорони праці визначає організаційно-технічні та санітарно-оздоровчі заходи, які здійснюють в плановому порядку з ціллю покращення умов праці, попередження нещасних випадків та захворювань. Вона також є основою для підготовки комплексного плану покращення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів. Фінансує охорону праці власник. Працівник не несе ніяких витрат на заходи з охорони праці.
Згідно статті 19 Закону України „Про охорону праці” від 21.11. 2002 р. та змін внесених до неї в 2012 році витрати на охорону праці мають становити не менше 0,5 % від фонду оплати праці за попередній рік. На підприємстві кошти вказаного фонду використовують тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.
Витрати на охорону праці в ТОВ „ТОВСТИНАГРОАЛЬЯНС” покажемо за допомогою табл. 4.1.
З даних таблиці видно, що в порівнянні з 2011 роком в 2013 році витрати на охорону праці зросли на 15218 грн.
Таблиця 4.1