5.4 Призначення технічних вимог на литі заготовки

Технічні вимоги записуються на кресленні заготовки над штампом. Вони включають:

1. Клас точності розмірів …, ступінь жолоблення …, ступінь точності поверхонь …, клас точності маси …, допуск зміщення … .

Приклад:

Точність виливка 8 – 5 – 4 – 7 Зм. 0,8 ГОСТ 26645-85.

2. Маса деталі …, припусків на механічну обробку …, технологічні напуски … і маса виливка … .

Приклад:

Маса 20,35 – 3,15 – 1,35 – 24,66 ГОСТ 26645-85.

3. Невказані на кресленні радіуси заокруглень …, формувальні нахили ... і т.п.

4. Твердість матеріалу заготовки … .

5. Відомості про вид, кількість, розмір і місце розміщення допустимих ливарних дефектів (усадкова пухкість, раковини, тріщини і т.п.). Якщо дозволяється ліквідація певних дефектів, то вказуються їх види і допустимі способи ліквідації.

6. При необхідності додаткові вимоги: по допустимій глибині відбіленого шару із чавуну; макро- і мікроструктурі; жаростійкості і корозійній стійкості, герметичності і т.п. В цьому випадку додатково вказуються методи контролю і норми відбору виливків по відповідних показниках.

7. Для досить великих виливків вказують місце маркування деталі, її характер, а також зміст і шрифт маркування.

Так як вибрано 2 способи виготовлення заготовки, то технічні вимоги повинні бути опрацьовані та записані для обох варіантів. Після остаточного вибору найбільш доцільного варіанта виготовлення заготовки (на основі техніко-економічного порівняння) оформляється креслення заготовки і записуються на ньому відповідні технічні вимоги.

5.5 Розрахунок маси і коефіцієнту точності маси заготовки для 2-х варіантів виготовлення заготовки

Коефіцієнт точності маси заготовки:

, (3)

де – маса деталі, кг (приймається згідно креслення деталі); – маса заготовки, кг.

Маса заготовки може бути розрахована 3 способами:

1 спосіб. При простій геометричній формі заготовки її рекомендується розділити на прості геометричні фігури, визначити масу кожної із геометричних фігур. Загальну масу заготовки визначити, як суму мас складових геометричних фігур заготовки.

, (4)

де – маса заготовки, кг;

–маса і-ої елементарної геометричної фігури заготовки, кг;

–кількість елементарних фігур заготовки.

Формула (4) в розкритому вигляді:

(5)

Маса і-ої елементарної фігури може бути визначена:

, (6)

де – об’єм і-ої елементарної фігури заготовки, м³;

–густина матеріалу заготовки, кг/м³.

Формула (6) в розрахунковому вигляді:

;

;

;

………….

.

Формула (4) з урахуванням (6):

або

(7)

Об’єми визначаються за формулами відповідних геометричних фігур.

2 спосіб. При складній геометричній формі заготовки її масу рекомендується визначати як суму маси деталі і знятих припусків, напусків.

(8)

де – маса деталі (приймається по кресленню деталі);

–припуск, що знімається з і-ої поверхні заготовки;

–напуск, що знімається з j-ої поверхні заготовки;

, – кількість поверхонь заготовки, з яких знімаються припуски, напуски, відповідно.

Маса припусків і напусків, що знімаються з поверхонь заготовки, визначається за формулою (4). При цьому розглядається об’єм геометричної фігури, яку утворює знімуваний припуск чи напуск.

Коефіцієнт точності маси заготовки характеризує економічність даного способу виготовлення заготовки. Чим ближчий він до 1, тим менше матеріалу знімається у вигляді стружки з поверхонь заготовки при механічній обробці, тобто тим ближча заготовка до готової деталі. Після розрахунку при різних способах виготовлення заготовки їх потрібно порівняти з даними згідно з таблицями 2, 3 і зробити відповідні висновки.

3 спосіб. Виконати креслення заготовки з використанням програми «Компас-3D», яка крім креслення автоматично виконує розрахунок маси.