Тема 8. Оцінка і прийняття проектних рішень в умовах ризику та невизначеності

1. Види ризику інвестування

2. Методи аналізу ризику

3. Загальноприйняті прийоми та рекомендації щодо зниження ризику

Оцінка ризиків є завершальним етапом процесу детальної розробки проекту. Необхідність їх аналізу зумовлена тим, що розробка проекту ґрунтується на прогнозних даних, точність яких важко передбачити.

Рішення про використання свого капіталу інвестор приймає, орієнтуючись на прогноз майбутніх подій за проектом згідно з бізнес-планом. Насамперед інвестор зацікавлений у прибутковості. Велике значення для нього мають також гарантованість виконання бізнес-плану, впевненість в тому, що проект реалізується успішно.

Ризик можуть спричинити несприятливі умови, спільні для всіх сфер економіки, – у цьому випадку ризик називають систематичним (загальноекономічним). Якщо ризик пов’язаний з умовами конкретного проекту, то він є індивідуальним (несистематичним). Політичний, правовий та зовнішньоекономічний ризики належать до зовнішніх умов реалізації проекту. Інші форми ризику можуть бути зумовлені помилками планування та організації саме проекту.

Технічний ризик зумовлений недоліками у різних аспектах інвестування (якість проектування, технічна база, вибрана технологія, організація управління проектом).

Фінансовий ризик пов’язаний з тим, що не досягаються цілі певних складових фінансового плану проекту: джерела та обсяги фінансування, несвоєчасне надходження коштів від реалізації, неплатоспроможність покупців продукції, власні підвищені витрати за проектом, тощо.

Маркетинговий ризик виникає через прорахунки під час оцінювання ринкових умов дії проекту: ринок збуту та постачання сировини й матеріалів, організація реклами та збутової мережі, обсяг ринку, час виходу на ринок, цінова політика, низька якість продукції.

Екологічний ризик пов’язаний з недостатньою розробкою питань впливу на навколишнє середовище, можливістю виникнення аварійних ситуацій.

Серед альтернативних варіантів проекту аналітик повинний відокремити той, що є найменш ризикованим. Для цього потрібно проаналізувати ризик, що вимагає застосування спеціальних методів аналізу. Огляд закордонних джерел і вітчизняної наукової літератури дозволяє виокремити два види аналізу проектних ризиків: кількісний і якісний.

Кількісний аналіз проектних ризиків базується на використанні теорії ймовірностей і методів математичної статистики та припускає чисельне визначення величин окремих ризиків і ризику проекту в цілому.

Широко застосовується аналіз чутливості проекту, основне призначення якого полягає у вимірі впливу можливих відхилень окремих параметрів проекту від розрахункових значень на кінцеві показники цінності проекту. Аналіз чутливості проекту проводиться в такій послідовності:

1. Вибір ключового показника ефективності інвестицій, яким може бути внутрішня норма прибутковості чи чиста теперішня вартість.

2. Вибір факторів, відповідно до яких розробник інвестиційного проекту не має однозначного судження.

Типовими є такі фактори:

• капітальні витрати та вкладення в оборотні засоби;

• ринкові фактори – ціна товару та обсяги продажу;

• компоненти собівартості продукції;

• час будівництва і введення в дію основних засобів.

3. Установлення номінальних і граничних (нижніх та верхніх) значень невизначених факторів, вибраних на другому етапі аналізу. Граничних факторів може бути декілька, наприклад ±5% і ±10% від номінального значення.

4. Розрахунок ключового показника для всіх вибраних граничних значень невизначених факторів.

5. Побудова графіка чутливості для всіх невизначених факторів.

Аналіз сценаріїв – це прийом аналізу ризику, який наряду з базовим набором вихідних даних проекту, розглядає ряд інших наборів даних, які, за думкою розробника проекту, можуть мати місце у процесі його реалізації. Використання цього методу передбачає розробку песимістичного (за умови одержання найгірших результатів) та оптимістичного (за умови одержання найкращих результатів) варіантів реалізації проекту. Аналіз сценаріїв, як і аналіз чутливості, має певні недоліки, бо враховує лише окремі результати проекту. Вирішує цю проблему метод моделювання Монте-Карло.

Метод імітаційного моделювання Монте-Карло створює додаткові можливості для оцінки ризику за рахунок того, що уможливлює врахування випадкових сценаріїв. Результат аналізу одержаний з використанням даного методу не виражається якимось одним значенням NPV, а подається у вигляді ймовірного розподілу усіх можливих значень цього показника. Таким чином, потенціальний інвестор за допомогою методу Монте-Карло забезпечується повним набором даних, що характеризують проект, і має змогу прийняти зважене рішення щодо вкладення коштів.

Методи якісної оцінки ризиків дозволяють з використанням досвіду експертів проаналізувати та оцінити вплив якісних факторів на ефективність проекту.

Аналіз проектних ризиків не закінчується тільки їх оцінкою. Для успішної реалізації проекту необхідно розробити систему заходів, спрямованих на зниження виявлених ризиків.

Загальноприйняті прийоми та рекомендації щодо зниження ризику включають:

1. Забезпечення високої ліквідності інвестицій. Бажано, щоб активи проекту мали ринковий попит не лише з боку проекту. Це гарантуватиме можливість їх продажу у випадку припинення проекту і зменшить збитки від рішення про вихід з проекту.

2. Диверсифікація – розподіл капіталу за кількома об’єктами (проектами) з метою зниження впливу однієї негативної події на ефективність всієї програми інвестицій. Диверсифікація може також здійснюватися в межах одного проекту: орієнтація на кількох споживачів продукції проекту, організація збуту в різних місцях або регіонах і т. ін.

3. Хеджування – використання механізмів закріплення договірних умов у відносинах партнерів на прогнозований період з тим, що обидві сторони, які домовляються, “забезпечили тили” в разі негативних змін у кон’юнктурі ринку в майбутньому.

4. Своєчасне планування та створення необхідних резервів і запасів матеріальних та фінансових ресурсів, а також часу.

5. Кваліфіковане опрацювання договорів і контрактів між партнерами інвестиційного проекту, своєчасне опрацювання в них прав та обов’язків сторін за умов можливих негативних подій і конфліктних ситуацій.

6. Повноцінне інформаційне забезпечення інвестиційних планів, постійний інформаційний моніторинг ситуації на ринку, у партнерів, споживачів, в економіці країни.

7. Орієнтація на сфери діяльності з підвищеним рівнем монополізму (регіонального, місцевого) на ринку, на взаємопов’язані виробництва (інтегрований бізнес).

8. Використання загальноприйнятих систем і засобів безпосередньої охорони майна проекту.

Контрольні питання:

1. Які ризики можуть зашкодити реалізації проекту?

2. Сутність основних кількісних та якісних методів оцінки ризиків інвестиційних проектів.

3. Показники і критерії оцінки ризиків проектів.

4. Яким чином можна знизити ризик реалізації проекту?

5. Назвіть причини виникнення проектних ризиків.

Завдання на самостійну роботу:

1. Виникнення яких ризиків ймовірне під час реалізації проекту по створенню нового виробництва на діючому підприємстві? Які заходи необхідно впровадити для зниження дії цих ризиків?

2. Як Ви вважаєте, коли ризик буде більшим: для проекту з виробництва нового продукту чи для проекту зменшення витрат? Чому?

Рекомендована література:

1. Грачева М.В. Анализ проектных рисков: Учеб. пособие. – М.: Финстатинформ., 1999. – 216с.

2. Верба В.А., Гребешкова О.М., Востряков О.В. Проектний аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002. – 297 с.

3. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций: Учебник. – К., Издательский дом «Максимум», 2001. – 600с.

4. Щукін Б.М. Аналіз інвестиційних проектів: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 2002. – 128с.