4. Розробка тактики і політики на підприємстві.

Будь-який план, у тому числі і стратегічний, має сенс лише тоді, коли він успішно реалізується.

Для розробки плану реалізації стратегій необхідно опанувати такими поняттями, як тактика, політика, процедура і правила.

Відомо, що керівництво на основі стратегій розробляє короткострокові цілі і на їх основі поточні плани, названі в стратегічному плануванні тактикою.

Тактика характеризується наступними компонентами:

1 Тактику розробляють на основі стратегії.

2 Якщо стратегія розробляється на вищому рівні підприємства, то тактика формується рівнем середньої ланки.

3 Тактика розрахована на більш короткий відрізок часу, ніж стратегія.

4 Якщо результати прийнятої стратегії будуть відомі через кілька років, то тактичні результати виявляються дуже швидко і легко співвідносяться з конкретними діями.

Після розробки довгострокових і тактичних планів керівництво повинно приступити до розробки додаткових орієнтирів, щоб уникнути дезорієнтації і неправильного тлумачення цих планів. Таким етапом у процесі реалізації є вироблення політики.

Політика являє собою загальне керівництво для дій і прийняття рішень, що забезпечують досягнення цілей. Політика звичайно розробляється вищим керівництвом на тривалий період часу і визначає, в якому напрямку можуть здійснитися дії по досягненню мети, намічаючи віхи, яких треба дотримуватися. Вона призначена для збереження сталості цілей, а також для того, щоб уникнути прийняття короткозорих рішень, заснованих тільки для того, щоб задовольнити вимоги даного моменту.

5. Вироблення правил і процедур управлінських дій.

З огляду на те, що для керівництва управлінськими діями однієї політики часто буває недостатньо, то в цьому випадку розробляють процедури.

Облік минулого досвіду дозволяє заощаджувати час на виконання аналізу й у ситуаціях, що часто повторювалися, керівник може застосовувати випробуваний часом спосіб дій і виробляє при цьому стандартизовані рішення (вказівки).

Ці вказівки, що описують дії в конкретній ситуації, називають процедурами.

Правила застосовуються в тому випадку, коли успішна реалізація планів залежить від точного виконання завдання. У цьому випадку керівництво може порахувати доцільним цілком виключити всіляку волю вибору.

Правило точно визначає, що повинно бути зроблене в специфічній одиничній ситуації. Вони відрізняються від процедур тим, що розраховані на ситуації, у яких має місце послідовність вв'язаних між собою дій.

Описуючи нові чи тільки що скоректовані політики і процедури керування, зважуються завдання виконання стратегії:

• шляхом розробки провідних вказівок менеджерам по виробництву, які контролюють персонал і службовців щодо того, як певні речі повинні бути зроблені і якої поведінки від них очікує компанія;

• шляхом встановлення обмежень на незалежні дії і рішення;

• шляхом внесення необхідної ясності в те, як конкретні важливі стратегічні заходи повинні бути проведені в географічне вилучених господарських підрозділах;

• шляхом допомоги в створенні психологічного клімату в колективі й у формуванні корпоративної культури. Для цього не вимагаються спеціальні томи керівництв-посібників.

Отже, створення відповідності між стратегією і реальною політикою може означати різні рівні регламентації: більше інструкцій, менше інструкцій, різноманітні інструкції.