Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекции СУП / лекции СУП.doc
Скачиваний:
115
Добавлен:
04.08.2013
Размер:
900.1 Кб
Скачать

Контрольні питання:

1. Чому необхідно формувати стратегічне мислення у менеджерів?

2. Які фактори формують стратегічний рівень підприємства?

3. Назвіть переваги стратегічно-орієнтованих підприємств.

Завдання на самостійну роботу

1. В чому полягають суть та ознаки стратегічної поведінки та її зв’язок зі стратегічним мисленням?

2. Які форми навчання стратегічної поведінці Ви можете запропонувати?

Рекомендована література:

  1. Попов С.А. Стратегическое управление: 17-модульная программа для менеджеров „Управление развитием организации”. Модуль 4. - М.: ИНФРА-М, 2000. - с.38-39.

  2. Шершньова З. Є. Стратегічне управління: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2004. – с.164-178.

ТЕМА 6.

ВПРОВАДЖЕННЯ ЗМІН НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ОРГАНІЗАЦІЇ

План

1. Характеристика основних етапів життєвого циклу організації. Відповідність типів управління кожному етапові життєвого циклу.

2. Досягнення конкурентної переваги в залежності від стадії життєвого циклу галузі.

1. Характеристика основних етапів життєвого циклу організації. Відповідність типів управління кожному етапові життєвого циклу.

Підприємство являє собою живий організм, що постійно розвивається. Воно проходить свій життєвий цикл, що складається з ряду стадій: створення (ріст), поточна діяльність (стабілізація), відновлення, досягнення нових рубежів (скачок), банкрутство (спад), ліквідація (зникнення).

Вивчення життєвого циклу підприємства – це складний процес, в якому враховуються ендо- та екзогенні властивості об’єкта дослідження підприємства. Життєвий цикл (ЖЦ) підприємства може тривати від кількох місяців (малі підприємства, внутрішні венчури великих підприємств) до десятків років (вугільні копальні, залізниці та ін.).

Зв’язок загальних стратегій та етапів ЖЦ підприємства – безпосередній. За допомогою формулювання та виконання відповідних стратегій здійснюється управління ЖЦ підприємства. У точках прийняття рішення керівники мають змогу визначити подальшу долю підприємства: його розвиток, стабілізацію або скорочення (навіть ліквідацію). Управління ЖЦ підприємства потребує дослідження внутрішніх та зовнішніх процесів, що відбуваються всередині та за межами підприємства. ЖЦ підприємства формується під впливом ЖЦ галузі, технології, продукції, організаційної форми, персоналу тощо. Згідно з теорією ЖЦ реальних систем, фази ЖЦ проходять послідовно, що треба врахувати при розробці стратегій.

На стадіях життєдіяльності фірми можливі "кризові ситуації", "погроза існуванню", "виживання". Стосовно до життєдіяльності фірми наведені характеристики відтворюють зміст негативних впливів внутрішнього і зовнішнього порядку, що в остаточному підсумку приводять до припинення існування підприємства.

Причини і мотиви кризових явищ можуть бути різної природи:

  • фінансування (занадто висока частка позикового капіталу);

  • постачання (втрата постачальників);

  • виробництво (застаріла технологія);

  • наукові розробки і конструювання (відсутність власних патентів, залежність від ліцензій);

  • процес керування (негнучкий менеджмент);

  • організація (застигла ієрархічна структура, бюрократія);

  • персонал (висока плинність, недостатня мобільність).

Можливі дії:

  • виживання і санація (оздоровлення) підприємства;

  • інвестування (внутрішнє, іноземне);

  • ліквідація (як краще розпорядитися майном);

  • продаж підприємства (кому і на яких умовах).

Оптимальність стратегічних рішень, пов'язаних з життєздатністю і виживаністю підприємства, значною мірою визначається ступенем поінформованості керівництва про фактично існуючі і назріваючі погрози зсередини і ззовні підприємства. Мова йде про розробку таких стратегічних заходів, які б містили в собі проекти профілактики можливих кризових ситуацій на основі методів їхнього раннього виявлення (слабкі сигнали й ін.). Нездатність передбачати і непоінформованість веде до прийняття рішень, що містять у собі певну частку ризику. Звідси, якщо входити зі стратегічних цілей підприємства, то під ризиком варто розуміти погрозу непередбаченої кризової ситуації, внаслідок чого замість очікуваної віддачі можуть виникнути втрати. Часто такого роду втрати носять стійкий характер і підприємство, у кінцевому рахунку, припиняє своє існування внаслідок банкрутства.

Будь-яке підприємство, будучи благополучним чи з кризовими симптомами, повинно враховувати неминучість виникнення ризикових ситуацій, що можуть привести до збоїв у роботі чи до ще більш серйозної дестабілізації. Зважене узгодження ресурсів, що направляються на протидію дестабілізуючим явищам, з ризиком можливих втрат, є, таким чином, необхідним компонентом процесу стратегічного керування на сучасному етапі. Постійні погрози зовнішнього середовища вимагають гнучкого й адекватного реагування і динамічного керування фірмою.