Відповідь на перше теоретичне питання

Одним із найважливіших факторів виникнення економічного ризику є невизначеність майбутнього.

Навіть ефективно функціонуюча організація в своїй діяльності не в змозі передбачити всі зміни, які можуть трапитися в зовнішньому середовищу, а також повністю усунути невизначеність. Тобто усунення невизначеності – це усунення і самого ринку, розмаїття інтересів і дій суб’єктів ринку. В цьому відношенні бізнес-планування є одним із засобів прояснення внутрішніх змін, умов діяльності, зменшення невизначеності і ризику [2].

Бурхливий процес накопичення капіталу привів до ускладнення діяльності вітчизняних фірм, а також до виникнення інших факторів, що обумовлюють необхідність планування своєї діяльності у тих формах, які відповідають потребам ринку. Такою формою планування діяльності є бізнес-планування.

Бізнес-планування сьогодні стає визнаною методологією ведення бізнесу в Україні.

“Планування – це не тільки вміння передбачити усі необхідні дії, але і здатність передбачити любі несподіванки у вигляді ризиків, які можуть з’явитися у ході справи, та вміти з ними справлятися. Фірма не в змозі повністю усунути ризик у своїй діяльності, але здатна керувати їм за допомогою ефективного передбачення” [1, с.31].

Бізнес-планування дозволяє наперед визначити основні проблеми діяльності фірми та виявити шляхи їх вирішення. Являючись універсальним інструментом менеджменту, воно підвищує ефективність управління, а тому й зменшує ризик банкрутства підприємства.

У зв’язку з цим корисно пам’ятати відомий тезис: “Підприємство, яке невдало планує, планує невдачу”. Таким чином невдале бізнес-планування, а також його відсутність є одним із чинників ризику.

“Ефективне прогнозування і планування дають можливість підприємцю передбачувати економічні коливання і пристосуватися к ним або к змінам кон’юнктури ринку, знизив таким чином рівень ризику” [4, с.157]. Підприємець має можливість ретельно розробити стратегію і уникнути проблем ще на “аркуші” [там само].

Для цього в процесі розробки бізнес-планів враховують правило “поганої погоди”. Кожна подія повинна мати “виделку” результатів – поганий і гарний. Якщо матиме місце поганий результат, то він вже врахований у бізнес-плані.

Не можна не погодитися з авторами роботи [1, с.21], що: “відсутність планів на підприємстві супроводжується коливаннями, помилковими маневрами, несвоєчасній зміною орієнтації, що є причиною поганого стану справ або краху”.

Крім того, аналіз основних чинників ризику, оцінка можливого їх впливу на діяльність організації, визначення шляхів мінімізації впливу цих факторів на ефективність функціонування підприємства повинно бути складовою частиною бізнес-плану. Тобто складовою частиною розділу – аналіз ризику.

“В цьому розділі повинні бути установлені потенційні ризики і опрацьована ефективна стратегія боротьби з ними” [3, с.527].

Як визначає автор роботи [3], головний ризик для підприємства є наслідком: конкуренції, низько кваліфікованого персоналу тощо. А якщо ризик від цих факторів не очікується, їх все одно необхідно показати і обсудити, та уточнити, чому вони не викликають ризику. Для кожної із розглянутих складових ризику необхідно представити план її мінімізації. Також необхідно розглянути стратегію здолання кожного вузького місця (проблеми) з кола визначених. Ці стратегії та плани інформують потенційного інвестора, що менеджер передбачає найбільш важливі компоненти ризику і готовий їх зустріти, якщо вони з’являться.

Також зауважує, що важливим елементом даного розділу є кількісна оцінка ризику, яка базується на представлені основних параметрів бізнес-плану у вигляді невизначених величин. Інвестору більш прийнятним є те, коли він може отримати оцінку ризику у вигляді відсотків, наприклад 22%. Йому буде цікаво те, наскільки, якщо вірити цім прогнозам, наданий у бізнес-плані рівень ризику збігається з його відношенням до того, що вкладені їм гроші не принесуть очікуваної віддачі. Незважаючи на те, що ціль цього розділу зрозуміла, необхідно зауважити, що здатність розуміння ризиків и розробка відповідних планів дій є вирішальним при оцінювані якості менеджменту.

Крім того, автор звертає увагу на те, що “Цій розділ – важливий індикатор здатності менеджменту ефективно реагувати на ситуації, які викликають небезпеку для досягнення цілей підприємства” [3, с.528].

Необхідно зауважити, що для великих проектів необхідний ретельний розрахунок ризиків с використанням теорії імовірностей. Для невеликих проектів можливо обійтися методом експертних оцінок при аналізу ризику. Але головне – не складність розрахунків, не точність розрахунку імовірностей збоїв, а вміння розробників бізнес-плану заздалегідь виявити усі типи ризиків, з котрими вони можуть зіткнутися, джерела цих ризиків і момент їх виникнення. Після установлення ризиків, необхідно розробити заходи щодо зниження їх рівня та мінімізації втрат, які вони можуть викликати [1].

Узагальнення аналізу робіт [1-4] дозволяє зробити висновок, що бізнес-планування є важливим засобом зниження рівня економічного ризику.