Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
24
Добавлен:
12.05.2015
Размер:
115.71 Кб
Скачать

Лекція 7

Тема лекції: Державна система забезпечення якості вищої освіти.

Основні питання:

  1. Основна мета державної системи забезпечення якості вищої освіти.

  2. Склад, призначення та структура вищої освіти.

  3. Технологія ліцензування та акредитації.

  1. Основна мета державної системи забезпечення якості вищої освіти.

Держава, признаючи освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства, повинно забезпечити єдину державну політику в галузі освіти і реалізацію основних принципів освіти; гарантувати кожному громадянину належний рівень освітніх послуг, якість освіти.

Якість освіти – являється характеристикою ступіні досягнення мети вищої освіти та відображає здатність системи освіти задовольняти освітні та освітньо-професійні потреби до особистості та суспільства.

Якісь вищої освіти являється основною характеристикою освітньої діяльності вузу. У світовій практиці застосовуються різноманітні підходи до оцінки якості роботи вузів: репутацій ний, результативний та загальний.

Репутаційний підхід використовує експертний механізм для оцінки рівня професійних освітніх програм та учбових закладів в цілому. Результативний заснований на вимірі якісних показників діяльності вузу. Загальний підхід базується на принципах „загального управління якістю” (Total Quality Management, TQM) та вимог до систем менеджменту якості Міжнародної організації по стандартизації (International Organization for Standardization, ISO).

Історично сформувалась „англійська модель” , в основі якої полягає внутрішня самооцінка вузівської академічної спільноти, і „французька модель”, заснована на зовнішній оцінці вузу з точки зору його відповідальності перед суспільством та державою.

„Американська модель” акредитації навчальних закладів і освітніх програм, що реалізована в Україні, представляє собою найбільш вдале поєднання ідей „англійської” та „французької” моделей. Ця система контролю освіти дозволяє врахувати інтереси всіх зацікавлених у розвитку освіти сторін і поєднує суспільну та державну форми контролю.

Основною метою державної системи забезпечення якості вищої освіти є:

  • забезпечити громадян якісними освітніми послугами, гарантувати суспільству, що учбовий заклад чи конкретна освітня програма мають правильно сформульовану мету та умови їх досягнення;

  • забезпечити прогрес у вищій освіті за рахунок розробки критеріїв та принципів ефективності освіти;

  • стимулювати розвиток вузів і вдосконалення освітніх програм шляхом неперервного само огляду, планування та управління;

  • забезпечити можливості інтеграції в світову систему освіти;

  • забезпечити конкурування вищої освіти України на світовому та європейському рику освітніх послуг.

Державна система забезпечення якості освіти В Україні включає стандарти вищої освіти (СВО) і державні органи, що здійснюють контроль виконання СВО: Управління ліцензування, акредитації і нострифікації Міністерства освіти і науки (УЛАН), Державну акредитаційну комісію (ДАК), Державну інспекцію учбових закладів (ДІУЗ), Держані екзаменаційні комісії (ДЕК).

Процедурами, що забезпечують контроль та управління якістю вищої освіти, являються ліцензування і акредитація спеціальностей, акредитація і інспектування учбових закладів, а також атестація випускників. Ці процедури являються основою регулювання освітньої діяльності усіх вузів незалежно від їх підлеглості та форми власності.

Ліцензування – це процедура державного визнання вузу почату освітню діяльність за певними напрямами підготовки і спеціальностям і відповідним освітньо-кваліфікаційним рівням.

Інспектування – це процедура державної перевірки якості виконання вузом умов ліцензування освітньої діяльності.

Акредитація спеціальності ( напрями підготовки) – це процедура державного визнання відповідного рівня підготовки (перепідготовки) спеціалістів по цій спеціальності державними вимогами.

Акредитація вузу – це процедура встановлення і державного визнання статусу (рівня і типу) вузу.

Атестація випускників – це процедура державної перевірки ступіні відповідності якості освіти і рівня професійної підготовки випускника вузу вимогам СВО.

Вуз, що отримав ліцензію:

  • заноситься до Державного реєстру вищих учбових закладів;

  • має право оголошувати про прийом студентів і здійснювати прийом по ліцензованим напрямам підготовки і спеціальностям, відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів в межах встановленого ліцензованого об’єму;

  • отримує право на пільги навчальним закладам, що встановлені законом.

Невиконання чи грубе порушення вузом умов та правил ліцензованої діяльності, подавання та розповсюдження недостовірної інформації, що стосується реалізації ліцензії, являється підставою для призупинення для анулювання ліцензії.

Ліцензування і акредитація проводяться УЛАН, МОН І ДАК за ініціативою вузу. Інспектування проводиться ДІУЗ на плановій основі не менш одного разу на протязі періоду навчання.

Акредитація спеціальності (напрями підготовки) дає вузу право видавати випускникам дипломи про вищу освіту державного зразка.

Зміна рівня акредитації (статусу) вузу, його типу можливо тільки на основі акредитації вузу.

Для оцінки освітніх програм в галузі інженерії в 1989 р. низки країн (США, Канадою, Великобританією, Австралією та ін.) була підписана Вашингтонська угода (Washington Accord) про взаємне визнання національних систем акредитації інженерних програм. Найбільш авторитетною організацією в США, що акредитує інженерні освітні програми, сьогодні вважають Accreditation Board for Engineering and Technology (ABET). Це федерація 28 інженерних та технічних товариств. АВЕТ акредитовано більш півтори тисячи освітніх програм вузів США. За межами США на основі оцінки, що використовує певні критерії та процедуру „substantial equivalence evaluation” АВЕТ визнає відповідність програм закордонних вузів американським аналогам.

У Великобританії створена багаторівнева система акредитації університетів та їх освітніх програм при головній ролі правлячої організації Quality Assurance Agency (QAA). Низка британських вузів проводить оцінку освітніх програм інших навчальних закладів за узгодженим з QAA критеріям. Наприклад, The Open University (OU) у 1992 році створив свою структуру - The Open University Validation Services (OUVS), яка займається акредитацією навчальних закладів і валідацією (ратифікацією) освітніх програм, в тому числі за межами Великобританії.

В Німе чинні активно працює Accreditation Agency for Study Programs in Engineering, Informatics, Natural Sciences and Mathematics (ASIIN) – агентство, що акредитує освітні програми у галузі техніки, інформатики, природничих наук та математики, а також інші агентства з різноманітних напрямів підготовки спеціалістів.

В останній час в Європі все більш популярною стає зовнішня оцінка якості вищої освіти. Основними принципами створення внутрішньо вузівських систем забезпечення якості освіти в університетах, що функціонуючих в режимі самоуправління, с позиції зовнішньої оцінки являються:

- регулярна перевірка рівня відповідності діяльності і змісту освітніх програм основним цілям і задачам університету;

- наявність відповідальної особи чи структури для проведення експертних оцінок діяльності і планування розвитку університету;

- наявність широкої і ефективної інформаційної системи для підготовки процедури само обстеження;

- регулярна самооцінка діяльності (служб управління, програм) і експертна оцінка для перевірки результатів само обстеження університету;

- своєчасна реакція на результати зовнішніх експертиз шляхом вдосконалення методів і структур управління, освітніх програм, перерозподілу матеріальних і фінансових ресурсів, введення в практику системи заохочень та санкцій.