Golovenkin_Pedagogika_vysshey_shkoly / Lec6_4

Зміст і структура лекції Зміст і структура лекції.

Домогтися розуміння навчального матеріалу, гарної організації роботи студентів на лекції можна, насамперед, самим змістом лекції, чіткістю її структури. Нагадаємо, що при розгляді принципу системності підкреслювалася важливість чіткої систематизації і структуризації навчального матеріалу для кращого його запам'ятовування, засвоєння і більш широкого переносу на нові ситуації. Значення змісту лекції можна проілюструвати на прикладі відомих спогадів сучасників про «Гегеля на кафедрі»  − про цього старого, що вічно запинається, що кашляє, що нюхає тютюн і постійно риється у своїх паперах, але чомусь(!) збирає у Берлінському університеті величезну аудиторію.

На етапі підготовки лекції добір навчального матеріалу, його організація в систему, його структурування представляє досить складне завдання не лише для молодого, але і для досвідченого лектора. Навчальний матеріал, що виноситься на лекцію, повинен цілком відповідати робочій навчальній програмі, останнім науковим досягненням у відповідній галузі знань. Матеріал лекції повинен містити доказовий і аргументований розгляд основних, ключових, істотних питань без зайвої деталізації. Необхідно поєднати теоретичний матеріал із практичним його опрацюванням, використовувати системний, міждисциплінарний підхід.

При підготовці лекції потрібно, насамперед, розробити її план з переліком основного змісту і поділом його на окремі питання і підпитання, зразковим розрахунком часу, вказівкою необхідних ілюстрацій і дидактичних засобів. Доцільно підготувати конспект лекції в тезовій формі. Молодим викладачам рекомендується написання повного тексту лекції. Особливо це необхідно з нових курсів, що вимагають чіткості визначень, послідовного викладу матеріалу. Написання повного тексту лекцій − серйозна і відповідальна методична робота викладача, це основа для майбутнього навчального посібника, підручника, необхідний матеріал для відновлення й удосконалювання курсу лекцій.

От що пише у своїх «Спогадах» С.П.Тимошенко (1878-1972), всесвітньо відомий учений механік, що викладав у КПІ в 1906-1919 р. (пам'ятник йому зведено біля  головного корпусу нашого університету): "Я зайнявся підготовкою до початку моїх лекцій. Професор Кірпічов В.Л. у своєму напутті радив, що лекція тільки тоді досягає мети, коли вона ретельно підготовлена, коли обрано найбільш простий арсенал потрібних доказів і підібрано гарні приклади для ілюстрації теорії. Бажано починати виклад предмета з найпростіших випадків і лише тоді, коли вони добре засвоєні слухачами, можна переходити до більш загальних і складних задач. Надалі завжди слідував цим правилам і мені вдавалося досягати задовільних результатів, тобто зацікавити студентів у предметі і полегшити їм вивчення більш складних задач. Успіх забезпечений, якщо сам студент переконується, що за допомогою лекції він ясніше і легше засвоює предмет, ніж він сам може досягти, користуючись книгою".

Лекції за своєю структурою можуть відрізнятися одна від одної в залежності від змісту і характеру матеріалу, що викладається. Однак при побудові лекції завжди корисно дотримуватися деяких загальних рекомендацій.

Лекція, як правило, повинна складатися з трьох структурних складових, кожна їх яких має свої завдання − це вступна частина, основна частина і висновок.

Мета вступної частини лекції − організувати роботу студентів на наступні дві години, а з психологічної точки зору − опанувати увагою аудиторії і дати мотиваційну установку.

На вступній частині лекції необхідно, насамперед, повідомити студентам план лекції, строгу відповідність,  яка є обов'язковою. До плану включаються найменування основних, вузлових питань лекції, що згодом можуть бути використані при складанні екзаменаційних питань. Далі формулюються мета і завдання лекції.

Корисно нагадати студентам питання, розглянуті на попередніх заняттях, пов'язати їх із новим матеріалом, вказати на їх роль, місце і значення для даної дисципліни і майбутньої професійної діяльності.

Основна частина лекції відводиться на викладення змісту навчального матеріалу. Розкриття теми відповідно до плану лекції може здійснюватися як на ряді прикладів, фактах, що поступово підводить студентів до узагальнень і наукових висновків, тобто використовується індуктивний метод; так і за допомогою дедуктивного методу, що полягає у роз'ясненні загального положення з наступним показом можливостей його складових на конкретних прикладах. Розгляд кожного питання лекції варто починати з його чіткого формулювання, строго аргументуючи та обґрунтовуючи фактичний матеріал. Бажано викласти різні позиції з окремих питань і чітко визначити свою позицію. Пов’язувати теоретичні питання з практикою, приводити приклади з реальної професійної діяльності і наукової практики, бажано навести приклади з власного досвіду, із своїх досліджень. Завершувати розгляд питання бажано конкретними висновками.

У заключній частині лекції необхідно зробити висновки, підбити підсумок того,  про що студенти довідалися на даній лекції; дати вказівку студентам для самостійної роботу з доробки, розширенню і поглибленню матеріалу лекції, на підготовку до практичних і семінарських занять за матеріалами лекції; дати орієнтування з теми наступної лекції і відповісти на запитання студентів.

Дуже корисною, особливо для початківця-лектора, є інформація про ранжування балів оцінки окремих ознак лекції, що складають узагальнену характеристику змісту і структури матеріалу лекції.

Дослідження важливості окремих ознак узагальнених характеристик лекції проводилася методом експертних оцінок по симетричній п'ятибальній шкалі:

+2 − ознака дуже важлива для успіху лекції;

+1 − ознака важлива;

  0 − ознака нейтральна;

-1 − ознака заважає успіху лекції;

- 2 − ознака істотно заважає успіху.

Як експертів залучали досвідчених викладачів, з педагогічним стажем більше 10 років.

Ось  цей ранжируваний ряд ознак:

§        висвітлення останніх досягнень науки у своїй області +1,56;

§        чітке визначення своєї позиції в спірних питаннях +1,43;

§        погоджування теоретичних питань із практикою  +1,4;

§        розгляд світоглядних питань +1,32;

§        включення нового матеріалу, якого ще немає в підручниках +1,28;

§        повідомлення плану лекції і його чітка реалізація +1,12;

§        приведення прикладів з реальної професійної діяльності і наукової практики +1,06;

§        приведення прикладів із власного досвіду і своїх досліджень  +0,94;

§        вказівка зв'язку дисципліни чи питання із суміжними + 0,88;

§        підведення підсумків і висновків наприкінці лекції + 0,8;

§        об'єктивний виклад різних позицій із спірних питань + 0,77;

§        дотримання послідовності і наступності в курсі лекцій + 0,51;

§        строге обґрунтування фактичного матеріалу + 0,4;

§        загострення уваги на основних питаннях і положеннях лекції + 0,36;

§        приводиться багато цікавих деталей  -0,15;

§        дається усе, що потрібно для здачі іспиту  -1,04;

§        дається усе, що зазначено у програмі дисципліни  -1,63;

§        лекція наближена до підручника  -1,65.

На закінчення можна зробити висновок про те, що основні вимоги до змісту і структури лекції відбивають вимоги, що випливають з основних принципів дидактики: науковості, системності, зв'язку теорії з практикою, доступності.