7. Соціально орієнтована ринкова економіка. Інституціональна економіка та інститоціонально-соціологічний напрямок її розвитку.

На межі 19 та 20 століття в економічної теорії виник і сформувався Інституціонально-соціологічний напрямок, який був наслідком реакції реформаторів-економістів на негативні соціально-економічні сторони капіталізму. Принциповою відміністю цієї концепції від інших є те, що в ній економічні процеси пояснюються не тільки економічними явищами, а і соціально-політичними, правовими, соціально-психологічними, а також етичними умовами життя та звичаєм і традиціями.

Інституціонально-соціологічний напрямок – це фактично сукупність теорій, в яких акцентується увага на ролі соціальних інститутів в економічному розвитку. В основі цього напрямку лежить ідея синтезу соціологічного і економічного аналізу матеріалістичного початку і одночасно суб’єктивно психологічного початку в тлумаченні суспільних процесів.

Термін «нова інституційна економіка» було введено Уільямсоном в роботі «Ринки і ієрархії» (1975 р.), де викладено засади неоінституціоналізму.

Сьогодні неоінституціоналізм породив такі концепції:

1.Теорія суспільного вибору; 2.Теорія прав власності; 3.Теорія агентів; 4.Теорія трансакціональних витрат; 5.Конституційна економіка; 6.Економіка політики; 7.Економіка права; 8.Економіка організацій; 9.Нова економічна історія.

Зазначимо, що Р.Коуз бачить головну ваду бувших соціалістичних країн у відсутності ринкових інститутів, які мінімізують трансакційні витрати.

ТЕПЕР РОЗГЛЯНЕМО НОВУ СУЧАСНУ ЕКОНОМІКУ

Постіндустріальна економічна система, яку ми розглядали на попередніх лекціях, тобто постіндустріальне суспільство – це фактично є нова сучасна екноміка, що потребує нової економічної теорії і ця теорія має назву ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ (неоінституціоналізм).

Ці теорії спрямовані на вдосконалення ринкового господарства не шляхом прямого втручання держави в економіку, а через опосередкований вплив на інституціональну систему суспільства. Тобто, участь держави інакше трактується ніж за Кейнсіанством.

Головне за теорією інституціоналізма це – не заохочування «ефективного попиту» через експансіоніску політику держави, а створення інституціонального механізму стимулювання конкуренції і збільшення прибутку. Таке, за цією концепціею, досягається лише шляхом встановлення чітких (жорстких) правових рамок, які обмежують монополізацію господарства і нечесну неправомірну конкуренцію.

Інститути – це система законодавчих норм, які забезпечені відповідною інфраструктурою

Інституціоналізація – це спільна діяльність, яка впідпорядкована Інститутам, що є практичним закріпленням зовнішніх норм в суспільній практиці і є фактично соціальною системою.

Перетворення, які відбувалися в виробничих силах, завдячуючи науково-технічній революції (НТР), потягли за собою ланцюг модифікацій, зробивші постіндустріальне суспільство новою економікою. Для усвідомлення цієї еволюції розвитку нагадаю, що в економічній теорії існують такі сектори економіки: 1.доіндустріальний; 2.індустріальний; 3.постіндустріальний.

Першій – є в основному видобувним, базується на сільському господарстві та видобутку корисних копалин, рибальстві, заготівлі лісу, інших ресурсів (нафта, газ, тощо).

Другий – носить перш за все виробничий характер, використовує енергію та машинну технологію для виготовлення товарів.

Третій – є обробним, де обмін інформацією та знаннями відбувається в основному за допомогою телекомунікацій і комп’ютерів.

Таким чином, перехід до нової економіки обумовлено початком стрімкого, динамічного розвитку у середені ХХ століття науково-технічного прогресу – (НТП), який: а) якісно перетворив виробничі сили; б) кардинально змінив матеріально-технічнічну базу виробництва, привносячі сюди інформаційний ресурс. Останній утворив: а) самостійну галузь знань –теорію інформаційної економіки; б) комп’ютерну техніку зі світовою мережею Інтернет – класичний приклад так званих загальних виробничих сил, що створюються і використовуються тільки колективом.

Отже, виник новий сектор виробництва – інформація.

Зазначені перетворення потягли за собою довгий ланцюг таких модифікацій:

1.Зміна виробничих сил змінила виробничі відносини, тобто відносини власності – на зміну власнику-капіталісту, що домінував в індустріальному суспільстві, прийшов власник-менеджер.

2.Виник новий вид конкуренції – конкуренція мереж та виник новий фактор виробництва – «час». Іншими словами швидкість отримання інформації визначає результат конкуренції, тобто виявлення лідера.

3.Розвиток мережі Інтернет призвів до нових критеріїв раціональності.

4.Загострились негативні наслідки індустріальної економіки, а саме – її природоруйнівний характер, екологія стала ще одним фактором виробництва.

Сьогодні в новій сучасній економіці, до системоутворюючих факторів виробництва відносяться не тільки праця, земля, капітал , а додаються ще 3: екологія, інформація, час, як б’єкт дослідження нової економічної теорії.

Основні ознаки загальної моделі нової економіки наступні:

1.Інтелектуальна праця встановлює домінування робітника над засобами виробництва і ця праця стала потребувати приоритету особи робітника.

2.Привалюють асоційовані форми власності – партнерські, корпоративні, АТ.

3.В структурі економіки стала переважати сфера послуг і сфера інформації.

4.Приоритетний статус відводиться сфері споживання.

5.Виросла роль інститутів, зокрема, роль держави як гаранта економічних, соціальних та політичних прав і свобод.

6.Нова економіка передбачає створення відкритих національних господарст з включенням їх у світовий процес глобалізації.

Недоліки ринку, що можуть бути переборені за допомогою таких державних заходів:

1.Створення суспільних благ (національна оборона, охорона суспільного порядку). 2.Регулювання зовнішніх ефектів.

3.Перерозподіл доходів (забезпечення соціальної справедливості).

4.Проведення антимонопольної політики.

5.Підтримка фундаментальної науки і НТП.

6.Управління охороною довкілля.

7.Підтримка малого та середнього бізнесу.

8.Макроекономічна стабілізпція.

9.Регулювання зовнішньоекономічною діяльністю.

Проте, втручання держави в економіку має межу.

Критерій ефективності державного регулювання – це ефективність ринкової економіки як системи. ПЕРЕТИНАННЯ ! цієї межи призводить до втрачання економічних стимулів, які забезпечують ефективне функціонування ринкового механізму.

Що є Держава?

Держава представлена урядовими установами, які здійснюють юридичну та політичну владу для забезпечення контролю над економічними суб’єктами і над ринком для досягнення суспільної мети.

Джон.Бьюкен в книзі „Межі свободи” розрізняє дві функції держави:

1. «держава, що захищає» – держава є гарантом дотримання конституційних прав громадян.

2. «держава, що виробляє» – держава виступає в ролі виробника суспільних благ. Але, саме тут міститься основна небезпека – переродження держави в тоталітарну. (Інституціоналісти пропонують набір правил, які гальмували б розвиток держави в бік автократичного режиму, а саме: «система економічних прав власності за Коузом»). Специфікація прав власності