Правки редактора

Проаналізований матеріал переконує, що редактор змушений оперувати правками найрізноманітнішої пев­ності — від тих, що прихильно будуть зустрінуті автором, до тих, які автор зустріне, принаймні, насторожено. І це зрозуміло. Адже трапляються випадки, коли редактор вершить тільки незначні перестановки, а буває, що й без­жально «кромсає» авторський текст.

Найпростіші правки

До найпростіших видів правок слід віднести ті, які залишають незмінним словесний матеріал автора. Такі випадки порівняно рідкі і настільки елементарно прості, що за більш значними вадами редактор іноді забуває вдатися до них.

Пунктуаційні корективи

Найбільш безболісні — пунктуаційні корективи. Так, у другій частині третьої книги роману І, Ле «Хмельниць­кий» в репліці Богдана можна читати: «Реєстр дедалі стає тісніший, а панство керівна шляхта лиш... посміхає­ться з того»¹.

Словосполучення «керівна шляхта» є звичайним уточ­ненням до виразу «панство... лиш посміхається». Йдеть­ся не про всю шляхту, не про все панство, а лише про ту частину, яка засідала в сеймі. Тому це словосполучення треба було виділити розділовими знаками як уточнення. Речення можна було дати так: «Реєстр дедалі стає тісні­ший, а панство — керівна (або «сановита») шляхта — лиш... посміхається».

Редактор окремого видання роману відчув, що наве­дений текст громіздкий для сприймання, правильно ви­значив і ту ланку, яка утруднює розповідь, але відредагував її не так, як краще, а так, як йому видалося зруч­ніше. Він викреслив частину тексту. Це якоюсь мірою прояснило текст: «Реєстр дедалі стає тіснішим, а панст­во шляхта лиш посміхається з того»¹.

Перестановка слів та виразів

До найпростіших видів редакторської правки треба віднести і перестановки слів та виразів. До них вдають­ся тоді, коли автор свідомо чи позасвідомо розірвав ці­лісність смислової одиниці — речення чи словосполучен­ня. У цих випадках спершу поновлюють одність смисло­вих елементів, а потім уже структурну цілісність усього тексту.

Газета київських взуттєвиків в одному з номерів на­друкувала: «Потрібні були цехові модельного взуття устілки». Тут маємо два смислові елементи: «потрібні були устілки» і «цехові модельного взуття». Перше словосполучення розірване. Треба поновити його цілісність. Коли це зробимо, матимемо два можливі ва­ріанти речення: «Цехові модельного взуття потрібні були устілки» і «Устілки були потрібні цехові модельного взуття».

Такого типу недогляди трапляються у тих випадках, коли автор зафіксував думку в послідовності, в якій вона спливала у його свідомості. Думка вже зафіксована, але ще не відшліфована. Тому редакторські уваги не насто­рожують автора. Він їх сприймає прихильно.

У текстах такого типу іноді доводиться вдаватись і до незначних змін. Буває досить переставити тільки одне слово. Ось у реченні: «Закритий колись за сімома печатками баланс, доступний тільки бухгалтерам, тепер став зрозумілим широким масам трудящих»².

Тут порушена цілісність словосполучення «баланс став зрозумілим». Треба поновити її і речення дати так: «Прихований колись за сімома печатками, доступний тільки бухгалтерам, баланс тепер став зрозумілим ши­роким масам трудящих».

Власне, у межах цих двох різновидів редакторського втручання і проходить дружна співпраця редактора і ав­тора. Інші правки у неясних текстах сприймаються авто­ром дещо насторожено. Цю настороженість легко мож­на зрозуміти — редактор починає «зазіхати» на матеріал.

Порівняно безболісними видаються словесні заміни.

Заміни

Найпростішим різновидом такої правки є словесна, тобто така, яка корегує настрій розповіді. У неясних тек­стах вона немовби нашаровується на правку-перестанов­ку. Ось речення з брошури І. Зеніна «Живі паростки ко­мунізму»:

«Виробничі наради підпорядковують свою роботу зав­данням виконання і перевиконання державних планів, беруть участь у розробці та обговоренні поточних та пер­спективних планів»¹.

В цьому реченні потрібно здійснити ряд словесних за­мін. Замість незграбного «підпорядковують свою роботу завданням виконання» краще сказати «виробничі нара­ди... допомагають виконувати і перевиконувати державні завдання». Та, крім словесних виправлень, тут потрібно ще й переставити складники викладу. Чому? Так силує матеріал.

Є конструкції, в яких порядок розташування матеріа­лу увиразнює смислову залежність. Наприклад, у реченні: «Чоловік ступив крок і впав» можливе лише таке розташування складників, тільки воно прояснює причинну залежність елементів фрази. Сказати «Чоловік впав і сту­пив крок» — значить затуманити думку. А саме така структура викладу в брошурі І. Зеніна. Тому тут не ли­ше треба виправити словесні неточності, а й переставити фактаж речення, переставити гак, щоб ота причинна за­лежність, яка притаманна матеріалові, прояснилася, чіт­ко проступила в послідовності, в розміщенні складових частин фрази. Краще сказати: «Виробничі наради обго­ворюють поточні та перспективні плани, допомагають ви­конувати і перевиконувати державні завдання». Це, зви­чайно, ще не остаточний варіант фрази, але тут уже знай­дено ту основу, від якої зможе йти автор, даючи свою редакцію тексту.