2. Підсудність адміністративних справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Стаття 18 КАСУ. Предметна підсудність адміністративних справ

1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті;

6) адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

2. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

3. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

4. Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

5. У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Білет № 30

1.Принципи адміністративно-юрисдикційного процесу

принципи адміністративної юрисдикції поділяють на загальноправові, галузеві та спеціальні. Загальноправовими принципами є:

- принцип законності (є фундаментальним принципом адміністративної юрисдикції, адже ніхто не може бути підданий заходам впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі і у спосіб, передбачений законодавством);

- принцип гуманізму (полягає у повазі до гідності і прав учасників процесу, пріоритетності загальнолюдських цінностей над будь-якими);

- принцип справедливості (для правозастосування справедливість має три значення: вона проявляється у справедливості відносин, закріплених у матеріально-правових приписах і реалізується через процес; цей принцип проникає в усі процесуальні дії в ході правозастосування; справедливість проявляється у приписах індивідуально-правового акта) [2, с. 106];

- принцип правової рівності (ґрунтується на універсальному конституційному положенні щодо рівноправності громадян перед законом і передбачає надання безперешкодної можливості кожній із сторін брати участь у всіх стадіях розгляду індивідуальної справи, тобто стосується всіх суб’єктів адміністративного процесу) [1, с. 28-29];

- принцип об’єктивної істини (зумовлений необхідністю повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи на підставі реальних фактів, що мають значення для прийняття обґрунтованого рішення у конкретній справі);

- принцип обов’язковості державної мови і забезпечення права користування рідною мовою (означає, що розгляд справ ведеться державною мовою України, а у випадку, якщо громадянин, який бере участь у процесі не володіє українською, він може користуватись своєю рідною мовою і послугами перекладача).

До галузевих принципів відносяться: принцип самостійності в ухваленні рішень (виявляється у здійсненні юрисдикційної процедури органом (посадовою особою) адміністративної юрисдикції самостійно і винесенні ним рішення без втручання інших органів і посадових осіб); принцип змагальності (полягає у наданні особам, що притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілим, їх представникам, адвокату рівних процесуальних прав, що дає змогу активно захищати свої інтереси, подавати докази, заявляти клопотання, заперечувати пред’явленні докази у вчиненні адміністративного правопорушення); принцип гласності (виявляється у відкритому характері діяльності органів адміністративної юрисдикції та забезпечує відкритий розгляд адміністративної справи, можливості зацікавлених осіб брати участь у провадженні) [1, с. 29-30].

До спеціальних належать принципи: презумпції невинуватості (особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного проступку, доки її вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і зафіксована постановою, що набула чинності чи рішенням у справі); презумпції правомірності правової позиції громадянина (правова позиція громадянина, який подає скаргу, має вважатися правомірною доти, доки інше не буде встановлено рішенням органу (посадової особи), компетентного розглядяти скаргу по суті); швидкості й економічності адміністративного процесу [1, с. 31-33]. Перелік проаналізованих принципів не є вичерпним, вони пов’язані між собою, здійснюються в нерозривній єдності і лише їх послідовна реалізація дозволяє досягти позитивних результатів у практичному здійсненні адміністративно-юрисдикційної діяльності.